ВАШИНГТОН – Відтоді, як віцепрезидентка США Камала Гарріс здобула підтримку провідних демократів, щоб очолити список на виборах президента від Демократичної партії, американські ЗМІ були переповнені припущеннями щодо того, кого вона може обрати в якості свого «running mate» – «партнера у перегонах», тобто кандидата у віцепрезиденти США. Тепер це стало відомо. Хто такий Тім Волц? І який реальний вплив на політику США мають віцепрезиденти?
Шостого серпня Гарріс офіційно обрала губернатора штату Міннесота Тіма Волца як свого потенційного віцепрезидента.
Напередодні Національного з'їзду Республіканської партії, що проходив 15-18 липня, ЗМІ також із нетерпінням очікували, кого Дональд Трамп, який знову став кандидатом у президенти, обере своєю «правою рукою».
Врешті-решт він обрав сенатора від штату Огайо Джея Ді Венса, який у свої 39 років може стати третім наймолодшим віцепрезидентом в історії США у разі перемоги Трампа на виборах-2024. Конституція США передбачає, що президент повинен бути не молодшим 35-ти років.
Але попри весь початковий ажіотаж, пов'язаний з вибором партнера у перегонах, у США віцепрезиденти рідко потрапляють у заголовки газет після вступу на посаду. А якщо і потрапляють, як говориться в одному анекдоті, то ймовірно не з доброї причини.
Чому? Пояснюємо:
Незважаючи на те, що посада віцепрезидента є другою за значимістю в країні, він має небагато офіційних обов'язків.
Віцепрезидент є головою верхньої палати Конгресу США, Сенату, і головує на його сесійних засіданнях. Але віцепрезидент не має права голосу при ухваленні законів, окрім випадків, коли голоси в Сенаті, що складається з 100 членів, діляться рівно навпіл. Це траплялося майже 250 разів в історії країни.
Віцепрезидент також відповідає за головування та засвідчення підрахунку голосів Колегії виборщиків після президентських виборів.
Раніше це офіційне завдання було радше формальним, але 6 січня 2021 року тодішній президент Трамп намагався чинити тиск на свого віцепрезидента Майка Пенса, щоб той відхилив результати виборів – Пенс відмовився це зробити.
Зрештою, віцепрезиденти часто представляють президента на офіційних церемоніях, таких як похорони, конференції, саміти та інші заходи.
«Офіційно віцепрезидент робить дуже мало», – розповідає Радіо Свобода Джастін Вон, професор політології Університету прибережної Кароліни, який спеціалізується на інституті президента США.
Однак, незважаючи на всю офіційну обмеженість функцій цієї посади, віцепрезидент може зайняти найвищу посаду в державі, якщо президент стане недієздатним, помре, піде у відставку або буде усунутий через скоєння злочину.
Віцепрезидент офіційно виконував обов’язки президента двічі за останні понад 60 років.
Віцепрезидент Ліндон Джонсон був приведений до присяги після вбивства президента Джона Кеннеді в 1963 році, а віцепрезидент Джеральд Форд перебрав кермо влади у 1974 році після відставки президента Річарда Ніксона через його причетність до Вотергейтського скандалу, сумнозвісного злому штаб-квартири Демократичного національного комітету у Вашингтоні.
У чому важливість посади?
Дехто бачить у цьому сходинку до президентського крісла, каже Вон, тоді як інші, хто перебуває на піку своєї кар'єри, можуть розглядати її як останній шанс попрацювати в Білому домі.
Джордж Буш-старший належить до перших: він був віцепрезидентом при Рональді Рейгані протягом восьми років, а потім сам переміг на виборах президента у 1988 році. Вон вважає, що Байден, можливо, спочатку належав до останніх, у віці 66 років погодившись стати віцепрезидентом президента Барака Обами після того, як тричі не зміг виграти номінацію від Демократичної партії. Байден не балотувався, коли закінчився другий термін Обами, але таки став президентом через чотири роки, у 2021 році.
Однак, історично віцепрезиденти не були настільки успішними у спробах «катапультуватися» у крісло президента, каже Вон.
Волтер Мондейл, який служив при президенті Джиммі Картері (1977-1981), виграв номінацію на посаду президента від демократів у 1984 році, але програв республіканцю Рональду Рейгану.
У 1988 році Буш-старший обрав маловідомого сенатора від штату Індіана Дена Квейла своїм партнером у передвиборчій гонці і виграв вибори до Білого дому. Але Буш і Квейл програли перегони 1992 року Біллу Клінтону і його напарнику, сенатору від штату Теннессі Алу Гору. Квейл намагався стати президентом у 2000 році, але вибув з перегонів після того, як його кампанія так і не змогла «злетіти».
А Гор, якого експерти вважають одним з найкращих віцепрезидентів у сучасній історії США, у 2000 році ледь не виграв президентство у протистоянні Джорджу Бушу-молодшому.
Хоча Мондейл і не виграв президентство, але він вважається чудовим віцепрезидентом, якому приписують трансформацію ролі другої особи в державі.
Зростання впливу
Вважається, що Волтер Мондейл заклав основу для збільшення впливу віцепрезидентів в американській політиці, каже Вон.
Мондейл став першим віцепрезидентом, який мав свій кабінет у Білому домі, а також запровадив щотижневі обіди з президентом – традицію, яка продовжується і донині. Він брав участь у різних виконавчих комітетах і зустрічах, впливаючи на політику, таким чином встановивши приклад «активного» віцепрезидента.
Зростання впливу віцепрезидентів стало можливим завдяки трансформаціям у політичній системі США, каже Вон. Кандидати в президенти на початку 20-го століття обирали собі партнерів у перегонах, виходячи більше з того, голоси з якого конкретного штату США вони могли б привабити на виборах, ніж з їхньої політики та політичних уподобань.
«Вони не були партнерами у питанні політик і часто навіть не були ідеологічно близькими до президента. Вони були радше значними політичними фігурами з інших частин країни», – каже Вон.
Але приблизно півстоліття тому кандидати в президенти почали шукати собі соратників, які могли б допомогти їм проникнути в інші демографічні групи
«Оскільки певна демографічна група хоче мати представництво в Білому домі», президенти почали індивідуально обговорювати зі своїми кандидатами на посаду віцепрезидента, які ролі вони хотіли б виконувати на цій посаді посаді віцепрезидента, – каже Вон.
Він вважає, що вплив віцепрезидента «такий, яким президент дозволить йому бути: може бути дуже малим і символічним, а може бути дуже важливим і суттєвим».
Мондейл, Гор, Байден і Дік Чейні, який працював за Джорджа Буша-молодшого, є прикладами «активних» віцепрезидентів, які впливали на політику, каже Вон.
Чейні і Байден, можливо, змогли завоювати прихильність своїх босів, тому що вони не розглядалися як такі, що мають майбутні політичні амбіції, а саме президентство, через їхній похилий вік, каже експерт.
Що стосується 78-річного Трампа, то вибір Венса допомагає збалансувати різні покоління у виборчому списку, але насправді не розширює його електорат.
Венс і Трамп мають однакові погляди на багато питань. Але оскільки Трамп може перебувати на посаді лише один термін, Венс може забезпечити домінування політики Трампа в Республіканській партії на довгі роки, якщо не десятиліття.
Щодо ж Тіма Волца, то він приносить багато законодавчого досвіду та прогресивних ідей до списку Демократичної партії, але незрозуміло, наскільки його вибір допоможе Камалі Гарріс виграти симпатії Колегії виборщиків, оскільки Міннесота не вважається основним штатом, який може вплинути на результати голосування.
Форум