Як жили чехи в період нацистської окупації і чому для вбивства голови протекторату Райнгарда Гайдріха знадобилися парашутисти? Як сталося, що єдина демократична держава у центрі Європи перед війною перетворилася на одного з найвірніших васалів Сталіна у 1940-х? Як в одному сиротинці, в Подєбрадському замку, де перед тим працювала Українська господарська академія, опинилися майбутній президент Чехії Вацлав Гавел та один з найвідоміших чеських режисерів Мілош Форман?
Знайти відповіді на ці запитання допомагає авторський проєкт українського історика Радка Мокрика, який щомісяця на сторінках «Історичної правди» розкриває маловідомі в Україні сторінки історії Чехії ХХ століття. Українське інтернет-видання «Історична правда» стало учасником і паралельного проєкту, який на сторінках чеського інтернет-часопису Forum 24 знайомить чеську публіку з невідомими широкому загалу сторінками історії України.
Знання і розуміння історії сусідніх з Україною країн різко відрізняються, якщо ідеться про країни на Сході чи на Заході. Якщо зі східними сусідами історія ХХ століття проживалася в межах одних кордонів та спільних підручників історії, то про те, що відбувалося за західним кордоном, дізнавалася лише невелика купка особливо зацікавлених – тих, які розуміли місцеві мови, могли читати чеською, словацькою чи польською та слухати програми радіо, якщо їм вдавалося впіймати хвилю.
Не покращилася ситуація з інформацією про життя у західних сусідів і після здобуття незалежності – видання, які розповідають про події у Варшаві чи Будапешті, можна порахувати на пальцях, і навіть вони не дають повної інформаційної картини.
Тож багато подій, які відбуваються у сусідів – різні заяви угорського чи чеського президентів, застають українців зненацька – ні історичного підґрунтя, ні огляду поточних подій, потрібних для того, щоб осмислити ці явища, вони не мають. До того ж, якщо вони і отримують якусь інформацію, то переважно з російськомовних чи прямо російських джерел – у відповідно препарованому вигляді.
Тож коли майже пів року тому один з авторів «Історичної правди», докторант Карлового університету Радко Мокрик говорив про це з редактором видання, ідея народилася сама собою.
Ми говорили про те, що насправді в українському середовищі бракує інформації про чеську історію, і дійшли висновку, що було б добре написати декілька статей про різні темиРадко Мокрик
«На одній із зустрічей з Вахтангом Кіпіані в Києві ми говорили про те, що насправді в українському середовищі бракує інформації про чеську історію, і дійшли висновку, що було б добре написати декілька статей про різні теми. Згодом нам вдалося домовитися з Чеським центром в Києві та його директоркою Луцією Ржегоржіковою про співпрацю – і таким чином проєкт не лише набув зовсім іншого масштабу, а й певної концепції та рамок», – говорить в інтерв’ю Радіо Свобода Радко Мокрик.
За словами автора проєкту, який дістав назву Czech-in, передусім концепція полягає в тому, щоб відійти від поширеного підходу – зосереджуватися на українсько-чеських зв’язках.
Наша головна мета – це розповісти про чеську історію, умовно кажучи, з чеської точки зоруРадко Мокрик
«Ці теми більш чи менш досліджені в інших книжках чи статтях. Тобто наша головна мета – це розповісти про чеську історію, умовно кажучи, з чеської точки зору. Безумовно, ті теми, де є «український слід», будуть висвітлені – це й Підкарпатська Русь і Масарик, зокрема», – пояснює історик.
Але вони, за словами Радка Мокрика, не є головним для цього проєкту: «Головне – це заповнити «білі плями» в чеській історії для українського читача. Власне, моя перевага як автора проєкту – в тому, що я пишу ці тексти з Праги, користуючись чеською літературою, архівами та консультуючи статті з місцевими істориками».
У серії статей, що виходять вже понад пів року, український читач отримав можливість по-новому подивитися на відомі теми – про Оксамитову (р)еволюцію в Чехословаччині, чи про Яна Палаха, студента, який підпалив себе на знак протесту проти радянської окупації Чехословаччини, й дізнатися про те, про що в СРСР та і в незалежній Україні ніколи не писали – про переслідування католицької церкви у зв’язку з найвідомішою у Чехії справою – Чігоштського дива, коли за те, що в костелі почав хитатися хрест, було закатовано місцевого пароха – отця Йозефа Тоуфара.
Досі найуспішнішою серед читачів була історія Мілоша Формана, чехословацького режисера нової хвилі, якого звістка про радянські танки на вулицях Праги застала у Парижі, і ця подія закрила йому дорогу на батьківщину та відкрила шлях до Голлівуду, де він збудував карколомну кар’єру.
«Формана у фінальному варіанті не було, а я додав – і всі задоволені. Пишуть в коментах чи в приват, деякі статті передруковували», – розповідає Радко Мокрик.
За його словами, проєкт розрахований на два роки, з тим, що щомісячно виходитиме одна стаття про ту чи іншу подію чи персоналію чеської історії.
Заплановано 24 статті, які б мали створити щось на кшталт загальної мозаїки чеського ХХ століттяРадко Мокрик
«Днями вийде вже сьомий текст – про операцію «Антропоїд» (атентат на голову протекторату Чехії та Моравії Райнгарда Гайдріха – ред.) Тобто, в результаті заплановано 24 статті, які б мали створити щось на кшталт загальної мозаїки чеського ХХ століття. Згодом планується видання книги, прочитавши яку, український читач міг би для себе зробити загальне уявлення про головні події чеської новітньої історії, зрозуміти чехів та їхню колективну пам’ять трохи краще», – говорить Радко Мокрик.
Мультикультурний діалог в інший бік
Паралельно «Історична правда» бере участь у проєкті, що веде мультикультурний діалог в інший бік – статті українських істориків друкує чеське видання Forum 24. Завдяки цій співпраці чеські читачі змогли дізнатися про те, що саме в їхній столиці відбулася світова прем'єра знаменитого «Щедрика» Миколи Леонтовича, яким почала своє світове турне Українська республіканська капела Олександра Кошиця у 1919 році. Друга стаття проєкту, що отримав назву «Україна: інша історія», розповіла про українців, які воювали в армії генерала Людвіка Свободи, перед тим, як і сам генерал, відсидівши у радянських таборах ГУЛАГу.
Як каже координаторка проєкту з чеського боку Йогана Говоркова, її видання задоволене співпрацею з «Українською правдою», бо вона створює потрібний історичний контекст для розуміння сучасної України.
Ми вважаємо важливим інформувати читачів про Україну загаломЙогана Говоркова
«Ми вважаємо важливим інформувати читачів про Україну загалом. Ми дуже стурбовані російською окупацією України, але я дуже рада, що ми можемо публікувати й інші теми. Звичайно, наші читачі в першу чергу читають коментарі, зосереджені на внутрішній політиці, але Україна – одна з найбільш читаних іноземних тем. Статті добре читаються та мають гарні відгуки у соціальних мережах», – говорить Йогана Говоркова в інтерв'ю для Радіо Свобода. Вона додає, що хоча в Чехії непроста політична ситуація, читачі її видання хотіли б знати більше про Україну, зокрема, їх цікавить тема Голодомору.
Як розповідає Йогана Говоркова, щоденник Forum 24 був створений у відповідь на зміни в чеських ЗМІ у 2013 році, коли олігархи перебрали керівництво найбільшими видавництвами, і найбільшим медіа-магнатом країни став чинний прем'єр-міністр Андрей Бабіш, якому належить третина медіа-ринку.
«За більш ніж п’ять років існування ми досягли 100–150 тисяч читачів на день, а з 2018 року ми також публікуємо щомісячний журнал Revue Forum. Ми беремо участь в дебатах з читачами по всій країні. А фінансування отримуємо з продажу реклами та збору коштів від наших читачів», – розповідає Йогана Говоркова про своє видання.
За її словами, українська тема є серед найважливіших міжнародних тем, особливо у зв’язку з внутрішніми подіями у Чехії, і як вже стало правилом, публікацію українських тем супроводжують напади «тролів».
Активність «тролів» зросла дуже сильно. І саме тоді ж почалася наша співпраця з «Українською правдою»Йогана Говоркова
«Ми спостерігаємо чимало нападів «тролів», але я думаю, що в цей період це пов’язано головним чином зі знесенням пам’ятника Конєву та тим, що відбувається навколо нього – загрозою, що нависла над трьома празькими політиками. Як тільки про це почали писати, активність «тролів» зросла дуже сильно. І саме тоді ж почалася наша співпраця з «Українською правдою», – розповідає чеська журналістка.
Ми започаткували таку співпрацю з Forum 24 завдяки допомозі нашого посольстваВолодимир Бірчак
За словами українського координатора цього проєкту, історика Володимира Бірчака, ця співпраця стала наслідком проведення першого Чесько-українського форуму в лютому нинішнього року, коли у Празі зібралися представники різних недержавних організацій, історики, журналісти, колишні та нинішні дипломати. Українське посольство допомогло знайти партнерів.
«Ми започаткували таку співпрацю з Forum 24 завдяки допомозі нашого посольства та особисто першого секретаря з питань культури та преси Тетяни Окопної, вона дуже багато допомогла», – говорить в інтерв’ю Радіо Свобода Володимир Бірчак.
Знайти партнерів серед чеських видань було непросто, говорить Тетяна Окопна. «Я пропонувала текст про Щедрик 1919 року у кілька видань, але лише Forum 24 погодився опублікувати. Тож прийшла ідея запропонувати їм і цей проєкт. Вони погодилися», – говорить Тетяна Окопна в розмові з Радіо Свобода і додає, що планується, що проєкт триватиме до кінця року.
У Чехії «українські теми» – це поле інформаційної війниРадко Мокрик
За словами українського історика Радка Мокрика, ці два проєкти за участю «Історичної правди» ніби доповнюють один одного. На його думку, ця співпраця є важливою і для українців і для чехів, але по-різному.
«Якщо в Україні знання про Чехію – це швидше просвітництво, спрямоване на краще розуміння Чехії як такої, то в Чехії «українські теми» – це поле інформаційної війни, українською історією тут часто маніпулюють і зловживають для створення певних стереотипів. Тому фахові статті про українську історію в Чехії – це вкрай важливо», – вважає український історик в Празі.
