На початку Другої світової війни десятки тисяч людей шукали притулку на території СРСР. Особливо драматичною була доля євреїв з Чехословаччини, які переходили радянський кордон, рятуючись від вірної смерті в руках нацистів. Проте замість того, щоб надати їм притулок, в СРСР цих людей звинувачували у шпигунстві та відправляли до «трудових таборів», краще відомих як Гулаг. Впродовж всього повоєнного часу справи чехословацьких євреїв зберігалися у львівських архівах, доти, доки їх не знайшли і не обробили дослідники з Празького інституту вивчення тоталітарних режимів. Результатом цих досліджень стала книжка «Євреї в Гулагу», яку нещодавно було представлено в Єврейському музеї Праги. Радіо Свобода зустрілося з авторами цієї книжки Яном Дворжаком та Адамом Граділеком, щоб розпитати їх детальніше про долю євреїв, які рятуючись від нацистських таборів, опинилися у Гулагу.
Як розповідає Адам Граділек, найбільшою групою втікачів з Чехословаччини в 1939-1941 роках були українці Закарпаття. Рятуючись від угорської окупації та мобілізації до угорської армії, з одного боку, та під впливом радянської пропаганди з іншого, вони масово переходили кордон і так само масово потрапляли до Гулагу за звинуваченням у шпигунстві.
«Другою найбільшою групою, що переходила кордон у той час, були чехословацькі євреї. Цим людям загрожувала вірна смерть на територіях, які контролювали нацисти. Тож вони з одного боку, вірили, що Радянський Союз їм допоможе, а з іншого боку, вони просто не мали іншої можливості. Тож цей парадокс привернув нашу увагу – ці люди «вибирали» між німецькими концтаборами і радянським Гулагом», – розповідає Адам Граділек.
Радянський Союз бойкотував конференцію щодо біженців у французькому Евіані під приводом того, що євреї належали не до того класу, і не змогли б інтегруватися до радянського суспільстваЯн Дворжак
Напередодні Другої світової війни в Радянському Союз панував психоз та шпигуноманія, сотні тисяч людей були засуджені і страчені за сфальсифікованими звинуваченнями у шпигунстві. Ця загальна атмосфера в країні не могла не мати впливу на політику щодо біженців, зауважує історик Ян Дворжак.
«Радянський Союз бойкотував конференцію щодо біженців у французькому Евіані під приводом того, що євреї належали не до того класу, і не змогли б інтегруватися до радянського суспільства», – зауважує Ян Дворжак.
Приблизно 15% євреїв, які потрапили до радянських трудових таборів, загинули у перші роки Другої світової війни, говорять дослідники. Але тут в їхній долі настав черговий парадокс.
«Якби Гітлер не напав на Радянський Союз, смертність євреїв у Гулагу була б набагато більшою. Але тоді СРСР шукав усіх способів захиститися, тож для євреїв відкрилася можливість потрапити у Чехословацькі війська, які формувалися на території СРСР. Так було і з євреями з інших країн, які на той момент опинилися на території СРСР – у 1942-1943 роках вони могли стати добровольцями армій тих країн, з яких вони походили», – пояснює Ян Дворжак.
У книжці «Євреї в Гулагу» зібрані спогади людей, чия доля ось так коливалася між двома тоталітарними режимами. І в ній мовиться, що можливість вступити до війська, аби врятуватися з Гулагу, була відкрита не лише чоловікам, але і жінкам.
«Однією з найвизначніших жінок, що брали участь у збройному протистоянні нацистському режимі була Мальвіна Фантова, яка нещодавно померла в Ізраїлі. Про неї писали і за комуністичних часів, і пізніше. Вона була справжньою героїнею, військовою медсестрою, однією з тих жінок, що на спині витягали вояків з поля бою, рятуючи їм життя», – наголошує Адам Граділек.
Після Майдану ми отримали повний доступ до документів, які нас цікавили. Ми мали побоювання, що ця революційна хвиля відкритості довго не триватимеАдам Граділек
Документи про чехословацьких біженців, зберігалися в Ужгородському архіві, що зберігав дані про близько 6 тисяч осіб, засуджених до трудових таборів. «Ми отримали півтори тисячі справ, які означали, що ми можемо вже дізнаватися не просто про долі окремих людей, але і мати якусь статистику, – розповідає про свою роботу і роботу колег Адам Граділек. Проте напередодні Майдану доступ до архівів ставав дедалі складнішим.
«Після Майдану ми отримали повний доступ до документів, які нас цікавили. Ми приїхали вже через лічені дні після того, як закінчилася стрілянина в центрі Києва, бо ми мали побоювання, що ця революційна хвиля відкритості довго не триватиме. У Львові ми отримали доступ до «Єврейських списків» – це окрема частина архіву, яку ми допомогли оцифрувати, щоб дослідники з інших країн могли отримати до неї доступ», – пояснює Адам Граділек.
У планах чеських дослідників – оцифрувати всі матеріали, які стосуються їхніх краян в СРСР. Йдеться не лише про євреїв, але про закарпатських українців, і про волинських чехів, які також потрапили під масові репресії радянських таємних служб. Робота над цим має розпочатися уже наступного місяця у Львові, куди мають звести ці матеріали з усієї України.
