За участь в акціях протесту з університетів Білорусі відраховані понад 130 студентів. З роботи звільняють і викладачів, які відкрито висловлюються проти насильства в країні та захищають студентів. Багато з відрахованих розглядають можливість продовжити навчання за кордоном. Викладачі вірять, що в якийсь момент зможуть повернутися до роботи.
Студентка Мінського лінгвістичного університету Анастасія Кривошеєва отримала за участь в акціях протесту 13 діб арешту. Кілька днів тому вона вийшла з ізолятора на Окрестіна. Дівчина каже, що люди в балаклавах сняться їй досі.
Коли ми побачили, що у нас є матраци, нас не б’ють, годують, ми подумали, що в цілому все не так і поганоАнастасія Кривошеєва
«Ми з дівчатами думали, що Окрестіна – це найгірше місце, куди можна потрапити, – розповідає дівчина. – Але коли ми побачили, що у нас є матраци, нас не б’ють, годують, ми подумали, що в цілому все не так і погано». Разом з іншими студентами Анастасія виступила проти фальсифікацій президентських виборів і міліцейського насильства в країні. Молоді люди влаштовували акції перед входом в університет, співали пісень і вимагали діалогу з адміністрацією навчального закладу.
«Академічна спільнота, мені здавалося, має згуртуватися і виступити з якоюсь спільною заявою, що ми проти ситуації, яка відбувається в нашій країні, – пояснює вона. – Ми проти насильства. Ми хочемо мати право голосу, ми хочемо відчувати себе вільними в своїй власній країні, місті і далі в університеті».
На діалог з протестувальниками, студентами і викладачами, адміністрація лінгвістичного університету не пішла, а тих, хто посмів відкрито висловити невдоволення, керівництво навчального закладу намагалося позбутися.
Пошліть їх, як я говорив, кого в армію, кого на вулицюОлександр Лукашенко
А Олександр Лукашенко погрожував відправити тих, хто бере участь у вуличних протестах, на військову службу. «Студенти, прийшли вчитися – вчіться, – говорив Лукашенко. – Хто хоче, той нехай вчиться. Хто вийшов на порушення закону на несанкціоновані акції, позбавляється права бути студентом. Будь ласка, пошліть їх, як я говорив, кого в армію, кого на вулицю. Нехай ходять по вулицях, але вони повинні бути відраховані з вишу. Те ж саме і викладачі, їх теж одиниці, але які гидко себе поводять у вишах».
З третього курсу медичного університету відрахували і Поліну Корженевську, яка підтримала страйк Світлани Тихановської 26 жовтня. В університеті їй сказали, що навчальний заклад поза політикою, а це значить, що студенти не мають права брати участь в акціях протесту.
«Я б не сказала, що я сильна в політиці, але я знаю одне: я не підтримую насильство в нашій державі, – каже колишня студентка. – І я хотіла підтримати моїх колег-лікарів і в принципі інші підприємства, які почали страйк. Хотіла їх якимось чином підтримати. Все, що було в моїх силах: я взяла участь в мирних акціях протесту».
Всього за участь в протестах було відраховано не менше ніж 130 студентів. Багато з них думають про те, щоб продовжити навчання за кордоном.
Серафим Ганичев, відрахований з білоруської Академії мистецтв за те, що підтримав страйк, розглядає можливість вчитися у навчальних закладах в Польщі і Литві. Про те, що вийшов на протест і був відрахований, Серафим не шкодує.
За те, що заступився за студентів і відкрито висловився проти насильства в країні, без роботи залишився викладач університету культури Дмитро Матуйзо. Офіційна причина – закінчення трудового контракту, по суті – викладач підтримав протест і разом зі студентами виходив на вулицю.
Я розумів, що як доросла людина, як викладач, певну відповідальність я за них несу. Я повинен був їх підтримати, інакше мені там не місцеДмитро Матуйзо
«Коли я побачив, що студенти намагаються висловити свою думку, їм не дають, їм забороняють, їм загрожують, я просто не міг на це спокійно дивитися, – каже колишній викладач. – Я розумів, що як доросла людина, як викладач, певну відповідальність я за них несу. Я повинен був їх підтримати, інакше мені там не місце». Під петицією проти звільнення викладача підписалися 500 осіб, але адміністрація університету не звернула на це уваги. Незважаючи на звільнення, Дмитро не збирається змінювати професію і вірить, що зможе повернутися в університет, де пропрацював сім років.
