П'ятого листопада 2020 року офіційно закінчується термін повноважень Олександра Лукашенка в якості президента Білорусі, оскільки остання визнана світом інавгурація відбулася 5 листопада 2015 року. Оголошення перемоги Лукашенка на президентських виборах 9 серпня викликало недовіру у виборців і вони на акціях вимагали перерахунку голосів. Білоруські силовики жорстоко повелися із учасниками мирних акцій і це вивело на вулиці ще десятки тисяч людей. Відтоді, щовихідних, у Мінську проходять мирні марші. Результати виборів президента Білорусі не визнали, зокрема – США, Канада, Євросоюз і ОБСЄ. Росія привітала Лукашенка з перемогою, але офіційно результатів теж не визнала. Таємну інавгурацію Лукашенка від 23 серпня у світі також не визнають. У Європарламенті заявили, що саме 5 листопада разом із закінченням своєї п'ятої каденції, Лукашенко втрачає свою легітимність.
Про те, що ж робити далі, і що означає офіційне закінчення терміну повноважень Олександра Лукашенка для громадян Білорусі, які виходять на вулиці, і для білоруської опозиції – у інтерв'ю телеканалу «Настоящее время», створеного Радіо Свобода з участю «Голосу Америки», із лідеркою опозиції Світланою Тіхановською.
– Мені здається, що у Лукашенка закінчився термін, коли була інавгурація 23 вересня (таємна інвгурація, яку не визнали інші країни – ред.), тобто офіційні повноваження його закінчилися. Але, припустимо, що таки 5 листопада...
Це означає, що Лукашенко 5 листопада втрачає останній елемент легітимності. І якщо деякі країни, можливо, ще вважали, що у нього залишається якась легітимність, то тепер закінчилася і вона.
Тобто синіми пальцями більше триматися немає за що.
– Як тепер, на ваш погляд, мають себе вести іноземні партнери Білорусі, як ви їм рекомендуєте себе вести? І що робити громадянам Білорусі?
– Усім треба продовжувати тиск – як усередині країни, так і поза межами. Тобто необхідно робити все, щоб добитися звільнення політв'язнів, щоб Лукашенко пішов і були призначені нові вибори, як ми і заявляли.
Необхідно нарощувати страйки та мирні акції всередині Білорусі і тиск посилювати тиск країн, які нас підтримують
Ми просимо про максимально можливий мирний тиск: розширення санкцій на максимально велику кількість представників репресивних органів, чиновників, суддів, ідеологів, тобто на всіх тих, на кого спирається цей режим.
Також необхідно розмовляти про економічні обмеження або точкові санкції на підприємствах, які належать «гаманцям» Лукашенка і представникам його близького кола.
Плюс, звичайно ж, необхідна максимальна солідарність білоруського народу, солідарність із страйкуючими.
Тобто необхідно нарощувати страйки та мирні акції всередині Білорусі і посилювати тиск країн, які нас підтримують.
– А такі заходи можливі? Список цих підприємств, про які ви говорите, він існує?
– Наші економісти працюють над цим питанням. Є такий список, він доповнюється тими підприємствами, тими організаціями, або ж окремими бізнесменами, які спонсорують режим Лукашенка.
– З'являються відео, де люди вибачаються перед Олександром Лукашенком за участь у несанкціонованих владою акціях або страйках. Ми не зовсім розуміємо, за яких обставин вони записані, і не можемо сказати, чи було це зроблено без тиску або під тиском. Що передати від вас цим людям?
– Ви знаєте, все розуміють, що такого роду відео пишуться під тиском. І це навіть не варто обговорювати. Людина, яка виходить на протести за своє майбутнє, виходить за свої права, вона може записати такого роду відео тільки під тиском.
Залишилося зовсім небагато. Ми бачимо, як на наших очах режим розпадається
Звичайно, людям страшно!
Але ми повинні розуміти: ми пройшли вже дуже довгий шлях, величезний шлях.
Ви просто озирніться і подивіться, скільки зроблено з весни.
І зробили це ми з білоруським народом.
Я вважаю, що залишилося зовсім небагато. Ми бачимо, як на наших очах режим розпадається, робить помилки.
Мии усі знаємо, що тільки разом ми переможемо.
– Якщо люди зараз раптом відступляться, їм стане гірше або краще, коли все заспокоїться?
– Звичайно, стане гірше! Наші права і до цього порушувалися, але якщо здатися, то буде взагалі якась рабська система. Це ж очевидно.
– Уже в ці хвилини, коли ми говоримо, в самому розпалі підрахунок голосів на виборах президента США. Ви стежите за цим. Що означає для вас ця виборча кампанія в Америці, і як ви уявляєте собі роботу з обраним президентом, ким би він не був?
– Точно так само, як із будь-яким лідером будь-якої іншої країни. Зараз ми повинні розуміти, що відповідальність за Білорусь лежить тільки на самих білорусах.
Чи підтримує лідер будь-якої країни білорусів у боротьбі за демократичне майбутнє – це право кожного лідера і вибір країни.
– Якби у вас була можливість звернутися до президента США, то про що б ви хотіли у нього попросити?
– Я б хотіла попросити максимальної підтримки для білоруського народу.
Я хотіла б, щоб демократичні країни звернули ще більшу увагу на те, як порушуються права людини в Білорусі, на насильство, що відбувається в нашій країні, щоб про це говорили і робили усі можливі відповідні заходи.
Читайте ще:
Сафарі по-білоруськи: силовики «їздили полем на джипах і стріляли в людей»
Пів тисячі заяв про катування, вчинені білоруськими силовиками, мають повну доказову базу – Латушко
