Тернопільський монах створить відеоблоги білоруською для земляків-білорусів

Монах Української греко-католицької церкви Сергій Гончаров знаний у соцмережах під нікнеймом «падре Серж». У 2011 році він приїхав в Україну з Білорусі. Живе і служить у Тернополі у монастирі редемптористів – згромадження Найсвятішого Ізбавителя. Щоденно отець записує українською мовою відеоблоги (влоги) на релігійну тематику, які стали вже досить популярними в мережах Youtube та Facebook. Невдовзі він планує запустити влоги білоруською мовою для своїх земляків-білорусів.

Перший відеоблог монах Сергій Гончаров поширив у соціальних мережах під нікнеймом «падре Серж» навесні минулого року. Спершу влоги переглядали брати з монастиря, знайомі. Тепер у ютубі священник має понад 10 тисяч підписників, але окремі влоги переглянули і 200 тисяч людей, зокрема, про забобони. Хоча для нього важлива не кількість підписників, а те, що він промовляє до людей і робить це щиро.

Тематика влогів релігійна, але обирає теми падре Серж ті, які цікавлять людей – про таїнство шлюбу, міфи про різдвяний піст, про секс, наркотики і рок-н-рол, чи можна не грішити і бути щасливою людиною. Коли перебуває у монастирі, то більше часу має для запису і монтажу, але часто пише влоги на телефон у тому місці, де буває у справах монашества.

«Теми в основному народжуються у спілкуванні з людьми. Я на п’ять місяців застряг цього року у США, бо через карантин не міг повернутися в Україну, не було спілкування з вірними, лише онлайн трансляції богослужінь. Мав багато часу до запису відео, але не мав тем для розмов. Коли спілкуєшся з людьми, то вони запитують про те, що їх хвилює і я відповідаю», – каже отець Сергій Гончаров.

Монах записує і монтує відеоблоги самостійно. Навики вдосконалював через інтернет, де шукав поради фахівців про те, як правильно монтувати, яких помилок не допускати під час монтажу і зйомок. Спершу промовляв до людей раз у тиждень, а сьогодні – щодня. Його влоги називаються «Вставанок».

«Вставанок – слово від воскресіння, що грецькою «анастасіс», дослівно «повстання», людина повстає з мертвих, а ми зранку піднімаємося, я хотів акцентувати, що ми просинаємось і входимо у воскресіння, тобто такий зміст богословський вклав у назву. Я люблю техніку, за першою освітою я технік-електрик. Фото і відео для мене давно були хобі, але робив щось для вузького кола осіб, для родини, для монастиря, а потім вирішив послужити цим і для цілої церкви. Бо побачив, що влоги мають багато отців у сусідніх державах, і це гарно сприймається людьми.

Я – редемпторист і наша місія йти до людей, які віддалилися від спілкування з Церквою, для яких, можливо, стандартна проповідь не промовляє. На мої відеоблоги заходить багато людей, які не є церковні, не є християнами. Одна пара з Тернополя написала мені, що довший час жила на віру, без шлюбу. Почала дивитись мої відео і вирішила взяти шлюб. Коли я почув цю історію, то подумав, що немарні мої старання», – розповідає монах Сергій.

Білоруська – рідна

Нещодавно у відеоблозі на тему «Божественний принцип української мови» священник розповів власну історію вивчення української мови. Адже він народився в Білорусі, жив у Мінську, вдома рідні спілкувались російською мовою. Це була його перша мова. Сам вивчив білоруську і саме її вважає рідною. Спілкується також італійською та англійською. Однак монаше служіння привело його в Україну: спершу на Львівщину, потім Тернопільщину. Тут потрапив в україномовне середовище і вивчив українську мову. А це відкрило йому новий спосіб сприйняття світу. Коли мозок почав сприймати українську мову, як рідну, тоді йому стало легше нею розмовляти, немов подружився з мовою. У схожий спосіб, але з більшим ефектом, зауважує священник, діє вивчення божественної мови, яку потрібно практикувати.

«Я з такої родини з Білорусі, яка номінально християнська. Більше практикує традиції християнства. Шукав сенси життя, відповіді на різні запитання. Жив у Міську, де переважно атеїстична частина Білорусі, там нема великого зацікавлення релігійним життям. Інша ситуація на Заході Білорусі, де католики щонеділі у костелі на службі. Багато роздумував і знайшов себе у християнстві. Подивився на історію християнської церкви в Білорусі, а тут греко-католицька церква була найбільша до приходу Російської імперії. 75 % білорусів були греко-католиками. Мені ця Церква була цікава. З нею познайомився у Жировицькому монастирі (Білорусь), засновником якого свого часу був святий Церкви Йосафат Кунцевич. Сьогодні це православний монастир, але у цьому місці дізнався про уніатську церкву, греко-католиків, релігію в Білорусі. Відчув щось своє своє, зустрівся з греко-католиками і так прийшов до рідної Церкви».

Отець Сергій Гончаров відстежує події у рідній Білорусі. Коли почались протести на його батьківщині, він записав звернення до українців із проханням підтримати його земляків.

Майже усі його білоруські знайомі перейшли через слідчі ізолятори лише тому, що почуваються білорусами і відстоюють право на вільну країну. Постійно обмінюється інформацією з греко-католицькими священниками з Білорусі, які відчувають тиск із боку білоруської влади.

«У Бресті греко-католицький священник узяв участь у протесті. Коли затримали людей, він сказав мерові, що йдемо і звільнимо арештованих. Тоді йому пригрозили, що парафію можуть позбавити реєстрації. Знаємо, що митрополита РКЦ, який є громадянином Білорусі, не впускають у державу. Тиск є. Греко-католики Білорусі навчились жити без допомоги держави. Це формує самостійницьких характер людей, вони не бояться говорити на добре добре, а на погане погане», – наголошує отець Сергій.

Україномовні влоги падре Сержа дивляться і білоруси, які мають чимало запитань, почуваються розгубленими у житті. Отець Сергій Гончаров планує до кінця року започаткувати відеоблоги білоруською мовою, наразі роздумує над форматом.

Це будуть релігійні розмови про історію греко-католицької церкви, зокрема в Білорусі і в Україні. Для прикладу, на теренах Західної України УГКЦ має дуже сильне традиційне коріння, яке вдалося зберегти за роки підпілля. У Білорусі греко-католики майже нічого не знають про українських греко-католиків, наголошує священник.

«У Білорусі по 10-20 людей приходять на службу, і ти себе відчуваєш підпільним сектантом. Коли приїжджаєш на захід України, бачиш величезну традицію, яка збереглася. Ти тоді розумієш, що не бавишся в історичну реконструкцію, а є приналежний до справжньої, живої, церкви. Про історію і реальне життя – це і буду розповідати у влогах білоруською мовою. Відчуваю, як греко-католик, тяглість історії церкви, в яку увійшов», – говорить монах.

Сьогодні у Білорусі є близько 20 греко-католицьких парафій. Офіційно нараховується близько 10 тисяч вірних Білоруської Греко-католицької церкви. Але щонеділі на службах буває не так багато вірних, за словами отця, до пів тисячі осіб загалом.

У джинсах і священничому вбранні, з камерою на штативі – таким знають падре Сержа. Він старається розмовляти з людьми сучасною мовою про важливі речі, хоче, щоб його слова були доступними і зрозумілими.