Центр атомних досліджень Бельгії в четвер опублікував оновлений звіт про те, що аварія на Чорнобильській АЕС не вплинула на здоров’я населення держави. «Доза додаткового опромінення, отримана після аварії у Чорнобилі, була слабкою порівняно з середнім рівнем постійного радіоактивного опромінення населення», – мовиться у звіті.
Вплив на здоров’я людей (проблеми щитовидної залози, спад народжуваності та інші) не мають очевидного зв’язку з катастрофою, бо зміни у функціонуванні органів можливі лише тоді, коли радіоактивність значно перевищує той рівень, що був зафіксований у 1986 році, вважають бельгійські дослідники атомної галузі.
Тим часом бельгійський хірург Люк Мішель із університетської клініки Мон-Ґодін упевнений у протилежному. Ще на початку дев’яностих років він констатував різке зростання кількості захворювань на рак щитовидної залози.
При цьому більшість випадків стосувалася дітей та підлітків. До того ж із тридцяти пацієнтів десять мали важкі форми раку. Професор та хірург-практик Люк Мішель каже, що цей феномен не випадковий.
«На момент катастрофи у Чорнобилі цим хворим було від двох до шести років, – каже відомий лікар. – Випадки раку щитовидки такої складної форми серед молодих дуже рідкісні. Тож моє занепокоєння було абсолютно закономірним».
Люк Мішель додає, що, безумовно, бути впевненим у тому, що ці захворювання на сто відсотків пов’язані з «чорнобильською хмарою», не можна. Але ймовірність саме такого пояснення доволі висока.
«Берегли корів, а слід було берегти дітей» – Люк Мішель
У Бельгії й раніше, до нинішнього звіту Центру атомних досліджень, офіційно заявляли, що радіоактивна хмара, яка навесні 1986-го з’явилася у бельгійському небі, мала лише незначний вплив на місцевих мешканців. Проте бельгійський хірург отримав доступ до звіту Королівського метеорологічного інституту того періоду, який ретельно приховували від преси та громадськості. Там виявилося підтвердження значного збільшення кількості радіоактивних часток за даними вимірювальних приладів.
Тим часом, коли в інших лікарнях також помітили зростання кількості хвороб щитовидної залози серед дітей, мало хто пов’язував це із Чорнобилем.
Люк Мішель нині переконаний, що владі слід було тоді поінформувати батьків. Натомість вжити заходи примусили тільки фермерів, і лише у північній частині Бельгії.
«Тоді у Фландрії (на півночі країни) ми загнали худобу до стаєнь, але залишили її пастися у Валонії (на півдні), – пригадує бельгійський лікар. – На жаль, «заганяти» до домівок слід було насамперед дітей, а не корів».
Визнаний фахівець у своїй галузі, він опублікував на цю тему багато досліджень, але влада дуже несміливо реагувала на його докази зв’язку Чорнобиля та захворюваності серед бельгійських дітей. Однією з нечисленних реакцій став згаданий на початку звіт, який цей зв’язок заперечує.
Вплив на здоров’я людей (проблеми щитовидної залози, спад народжуваності та інші) не мають очевидного зв’язку з катастрофою, бо зміни у функціонуванні органів можливі лише тоді, коли радіоактивність значно перевищує той рівень, що був зафіксований у 1986 році, вважають бельгійські дослідники атомної галузі.
Тим часом бельгійський хірург Люк Мішель із університетської клініки Мон-Ґодін упевнений у протилежному. Ще на початку дев’яностих років він констатував різке зростання кількості захворювань на рак щитовидної залози.
При цьому більшість випадків стосувалася дітей та підлітків. До того ж із тридцяти пацієнтів десять мали важкі форми раку. Професор та хірург-практик Люк Мішель каже, що цей феномен не випадковий.
«На момент катастрофи у Чорнобилі цим хворим було від двох до шести років, – каже відомий лікар. – Випадки раку щитовидки такої складної форми серед молодих дуже рідкісні. Тож моє занепокоєння було абсолютно закономірним».
Люк Мішель додає, що, безумовно, бути впевненим у тому, що ці захворювання на сто відсотків пов’язані з «чорнобильською хмарою», не можна. Але ймовірність саме такого пояснення доволі висока.
«Берегли корів, а слід було берегти дітей» – Люк Мішель
У Бельгії й раніше, до нинішнього звіту Центру атомних досліджень, офіційно заявляли, що радіоактивна хмара, яка навесні 1986-го з’явилася у бельгійському небі, мала лише незначний вплив на місцевих мешканців. Проте бельгійський хірург отримав доступ до звіту Королівського метеорологічного інституту того періоду, який ретельно приховували від преси та громадськості. Там виявилося підтвердження значного збільшення кількості радіоактивних часток за даними вимірювальних приладів.
Тим часом, коли в інших лікарнях також помітили зростання кількості хвороб щитовидної залози серед дітей, мало хто пов’язував це із Чорнобилем.
Люк Мішель нині переконаний, що владі слід було тоді поінформувати батьків. Натомість вжити заходи примусили тільки фермерів, і лише у північній частині Бельгії.
«Тоді у Фландрії (на півночі країни) ми загнали худобу до стаєнь, але залишили її пастися у Валонії (на півдні), – пригадує бельгійський лікар. – На жаль, «заганяти» до домівок слід було насамперед дітей, а не корів».
Визнаний фахівець у своїй галузі, він опублікував на цю тему багато досліджень, але влада дуже несміливо реагувала на його докази зв’язку Чорнобиля та захворюваності серед бельгійських дітей. Однією з нечисленних реакцій став згаданий на початку звіт, який цей зв’язок заперечує.
