Почнемо з американської газети Вашингтон Пост (Washington Post).
http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2006/03/25/AR2006032501029.html
Закордонний кореспондент газети Пітер Фінн пише, що на політика, який мав би бути політичним трупом, Янукович ходить легким кроком. Улюбленець Кремля на минулих президентських виборах, Янукович і його Партія Регіонів ведуть у рейтингах. Повернення Януковича не лише свідчить про справжні демократичні свободи в Україні, а також про розвал помаранчевої коаліції. Росія ретельно слідкує за цими виборами, стверджує Фінн, оскільки Янукович є її найбільшою надією для реалізації російської зовнішньої політики – плекання прихильних урядів в колишніх радянських республіках.
Хто б не виграв на цих виборах і які коаліційні комбінації не виринули б після виборів, Україна сьогодні має відносно відкриту політичну систему, і ці вибори міжнародні спостерігачі вважають вільними і справедливими. А це є прямою спадщиною помаранчевоюї революції, констатує закордонний кореспондент американської газети Вашингтон Пост (Washington Post) Пітер Фінн.
Ідеї Фінна перегукуються з основними положеннями передовиці газети Вишингтон Пост. http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2006/03/25/AR2006032500935.html Варта буквально процитувати перше речення: «Українці, які братимуть участь у найбільш демократичних виборах в своїй історії, повинні лише глянути на північ, щоб зрозуміти, скільки вони здобули від своєї Помаранчевої Революції.»
Україна ще не є стабільною демократією, 16 місяців після революції проблем не бракує: уряд розпався, популярність президента Ющенка впала, російський лідер Путін давить Україну газовими справами і про-російська партія, яку Путін хотів зробити правлячою, може здобути найбільшу кількість парламентських місць.
Що робитиме Вашингтон з Україною після цих виборів, запитує Вашингтон Пост. Дехто в адміністрації американського президента Джорджа Буша тихенько заохочує розсварених помаранчевих помиритися і створити нову коаліцію, щоб Янукович не зміг стати прем’єром. Проте експерти з позаурядових кіл стверджують, що Партія Регіонів, яку підтримують найкрупніші приватні бізнесмени України, готова прийняти принципи західнього капіталізму і коаліція між Ющенком і Януковичем могла б остаточно зцілити українські поділи.
Якими не були б результати виборів, Захід мусить активно продовжувати співпрацю з Україною. Щоб зберегти свою незалежність, новий уряд потребуватиме ближчі зв’язки з Європейським Союзом та НАТО. Новий уряд також потребуватиме західню підтримку в нових енергетичних переговорах з Росією, щоб зліквідувати цю несправедливість та корупцію, що є складовими нинішніх домовленостей. Минулого тижня Білорусь показала нам, яку Путін хотів би мати Україну. Якщо західні уряди хочуть зберегти цю демократію, яка розвивається попри бажання Путіна, вони мусять надати Україні реальну підтримку, підсумовують автори передовиці газети Вашингтон Пост. **
Газета Нью Йорк Таймс (New York Times) також наголошує на важливості цих парламентських виборів. Повернення Віктора Януковича на політичну сцену може довести до цього, що про-західний курс президента Віткора Ющенка може зазнати суттєвого сповільнення. Український президент знає, що він мусить домовитися або з своїм колишнім прем’єром Юлією Тимошенко, або з своїм політичним суперником, Віктором Януковичем. І одна і друга можливість мають свою небезпеку, стверджує Нью Йорк Таймс. Велика коаліція з Януковичем вимагатиме жертв, ймовірно требу буде здати про-західного міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Але домовленість з Юлею Тимошенко також матиме дорогу ціну. Вона хоче посаду прем’єра, однак її економічні переконання не перегукуються з вільноринковими поглядами президента Ющенка, пише газета Нью Йорк Таймс. ** Британська газета Обсервер (Observer), як і вищезгадані американські часописи, також заявляє, що ці парламентські вибори можуть знову кинути Україну в обійми Росії. Однак зовнішню політику визначає президент, і Віктор Ющенко обіцює дотримуватися вибаного західного курсу.
Кореспондент британської Таймс (Times), Джеремі Пейдж тим часом констатує у своєму заголовку, що помаранчі не є єдиними плодами демократичної революції. Він розповідає, як нині в Києві майоріють кольори різних партій, синіх, помаранчевих, білих. Журналіст порівнює ці вибори з минулими президентськими а також з нещодавними президентськими виборами в Білорусі. В 2004 році Янукович монополізував ЗМІ, помаранчеві мітинги розганяли. Сьогодні такого вже немає. Якщо Янукович виграє, то він виграє справедливо, а це величезний крок вперед. Ці слова західного дипломата, які наводить журналіст Джеремі Пейдж , підсумовують настрій і суть його статті.
Тим часом Аскольд Крушельницький, кореспондент ще однієї британської газети Сандей http://www.timesonline.co.uk/newspaper/0,,176-2101606,00.html Таймс (Sunday Times), посилаючись на колишнього міністра юстиції Україна Романа Зварича, пише, що президент Ющенко ніколи не дозволить, щоб Віктор Янукович або Ринат Ахметов стали прем’єр міністром України. Зварич стверджує, що «помаранчеві» вже домовилися, оскільки коаліція з Януковичем була б політичним самогубством для Нашої України та зрадою помаранчевих обіцянок. ***
Ще одне порівняння українських та білоруських виборів можна знайту на сторінках Інтернешонел Геральд Трибюн (International Herald Tribune). http://www.iht.com/bin/print_ipub.php?file=/articles/2006/03/24/opinion/edalex.php Британський міністр з європейських питань Дуґлас Александер, в коментарі під заголовком «Історія двох виборів» стверджує, що зарано говорити про поразку помаранчевої революції. Помаранчева революція була рухом, який об’єднав різних людей з різними політичними переконаннями навколо однієї мети: покінчити з брехнею і фальсифікацією і обстоювати своє право вибору. Українці вибрали інший напрямок в 2004 році, вони вибрали шлях до справжньої європейської демократії, а такі радикальні зміни потребують часу, нагадує британський міністр. Нова демократична система не народжується за одну ніч, каже він.
Як би воно не було, ці вибори кардинально відрізняються від минулих президентських і яким би не був результат цих виборів, Україна вже зробила вагомий крок у своєму демократичному розвитку та до інтеграції в модерну Європу. Кардинально відрізняються ці вибори і від нещодавніх білоруських виборів. Хоча білоруські вибори не були вільними і демократичними, вони все таки показали, що в Білорусі є люди, які готові об’єднатися в боротьбі за демократичні цінності.
Після виборів прийде період тертя, пише Дуґлас Александер, переможці будуть намагатися сформувати уряд. Британія готова співпрацювати з будь яким урядом, однак Александер висловлює сподівання, що цей новий уряд буде боротися з корупцією і продовжуватиме демократичний розвиток України.
Хто б не виграв на цих виборах і які коаліційні комбінації не виринули б після виборів, Україна сьогодні має відносно відкриту політичну систему, і ці вибори міжнародні спостерігачі вважають вільними і справедливими. А це є прямою спадщиною помаранчевоюї революції, констатує закордонний кореспондент американської газети Вашингтон Пост (Washington Post) Пітер Фінн.
Ідеї Фінна перегукуються з основними положеннями передовиці газети Вишингтон Пост. http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/content/article/2006/03/25/AR2006032500935.html Варта буквально процитувати перше речення: «Українці, які братимуть участь у найбільш демократичних виборах в своїй історії, повинні лише глянути на північ, щоб зрозуміти, скільки вони здобули від своєї Помаранчевої Революції.»
Україна ще не є стабільною демократією, 16 місяців після революції проблем не бракує: уряд розпався, популярність президента Ющенка впала, російський лідер Путін давить Україну газовими справами і про-російська партія, яку Путін хотів зробити правлячою, може здобути найбільшу кількість парламентських місць.
Що робитиме Вашингтон з Україною після цих виборів, запитує Вашингтон Пост. Дехто в адміністрації американського президента Джорджа Буша тихенько заохочує розсварених помаранчевих помиритися і створити нову коаліцію, щоб Янукович не зміг стати прем’єром. Проте експерти з позаурядових кіл стверджують, що Партія Регіонів, яку підтримують найкрупніші приватні бізнесмени України, готова прийняти принципи західнього капіталізму і коаліція між Ющенком і Януковичем могла б остаточно зцілити українські поділи.
Якими не були б результати виборів, Захід мусить активно продовжувати співпрацю з Україною. Щоб зберегти свою незалежність, новий уряд потребуватиме ближчі зв’язки з Європейським Союзом та НАТО. Новий уряд також потребуватиме західню підтримку в нових енергетичних переговорах з Росією, щоб зліквідувати цю несправедливість та корупцію, що є складовими нинішніх домовленостей. Минулого тижня Білорусь показала нам, яку Путін хотів би мати Україну. Якщо західні уряди хочуть зберегти цю демократію, яка розвивається попри бажання Путіна, вони мусять надати Україні реальну підтримку, підсумовують автори передовиці газети Вашингтон Пост. **
Газета Нью Йорк Таймс (New York Times) також наголошує на важливості цих парламентських виборів. Повернення Віктора Януковича на політичну сцену може довести до цього, що про-західний курс президента Віткора Ющенка може зазнати суттєвого сповільнення. Український президент знає, що він мусить домовитися або з своїм колишнім прем’єром Юлією Тимошенко, або з своїм політичним суперником, Віктором Януковичем. І одна і друга можливість мають свою небезпеку, стверджує Нью Йорк Таймс. Велика коаліція з Януковичем вимагатиме жертв, ймовірно требу буде здати про-західного міністра закордонних справ Бориса Тарасюка. Але домовленість з Юлею Тимошенко також матиме дорогу ціну. Вона хоче посаду прем’єра, однак її економічні переконання не перегукуються з вільноринковими поглядами президента Ющенка, пише газета Нью Йорк Таймс. ** Британська газета Обсервер (Observer), як і вищезгадані американські часописи, також заявляє, що ці парламентські вибори можуть знову кинути Україну в обійми Росії. Однак зовнішню політику визначає президент, і Віктор Ющенко обіцює дотримуватися вибаного західного курсу.
Кореспондент британської Таймс (Times), Джеремі Пейдж тим часом констатує у своєму заголовку, що помаранчі не є єдиними плодами демократичної революції. Він розповідає, як нині в Києві майоріють кольори різних партій, синіх, помаранчевих, білих. Журналіст порівнює ці вибори з минулими президентськими а також з нещодавними президентськими виборами в Білорусі. В 2004 році Янукович монополізував ЗМІ, помаранчеві мітинги розганяли. Сьогодні такого вже немає. Якщо Янукович виграє, то він виграє справедливо, а це величезний крок вперед. Ці слова західного дипломата, які наводить журналіст Джеремі Пейдж , підсумовують настрій і суть його статті.
Тим часом Аскольд Крушельницький, кореспондент ще однієї британської газети Сандей http://www.timesonline.co.uk/newspaper/0,,176-2101606,00.html Таймс (Sunday Times), посилаючись на колишнього міністра юстиції Україна Романа Зварича, пише, що президент Ющенко ніколи не дозволить, щоб Віктор Янукович або Ринат Ахметов стали прем’єр міністром України. Зварич стверджує, що «помаранчеві» вже домовилися, оскільки коаліція з Януковичем була б політичним самогубством для Нашої України та зрадою помаранчевих обіцянок. ***
Ще одне порівняння українських та білоруських виборів можна знайту на сторінках Інтернешонел Геральд Трибюн (International Herald Tribune). http://www.iht.com/bin/print_ipub.php?file=/articles/2006/03/24/opinion/edalex.php Британський міністр з європейських питань Дуґлас Александер, в коментарі під заголовком «Історія двох виборів» стверджує, що зарано говорити про поразку помаранчевої революції. Помаранчева революція була рухом, який об’єднав різних людей з різними політичними переконаннями навколо однієї мети: покінчити з брехнею і фальсифікацією і обстоювати своє право вибору. Українці вибрали інший напрямок в 2004 році, вони вибрали шлях до справжньої європейської демократії, а такі радикальні зміни потребують часу, нагадує британський міністр. Нова демократична система не народжується за одну ніч, каже він.
Як би воно не було, ці вибори кардинально відрізняються від минулих президентських і яким би не був результат цих виборів, Україна вже зробила вагомий крок у своєму демократичному розвитку та до інтеграції в модерну Європу. Кардинально відрізняються ці вибори і від нещодавніх білоруських виборів. Хоча білоруські вибори не були вільними і демократичними, вони все таки показали, що в Білорусі є люди, які готові об’єднатися в боротьбі за демократичні цінності.
Після виборів прийде період тертя, пише Дуґлас Александер, переможці будуть намагатися сформувати уряд. Британія готова співпрацювати з будь яким урядом, однак Александер висловлює сподівання, що цей новий уряд буде боротися з корупцією і продовжуватиме демократичний розвиток України.