Газова війна з Україною у перший день нового року, стаття російського міністра оборони під назвою «Росія має бути сильною», активні дії щодо забезпечення «правильного» для Росії результату виборів у Білорусі та Україні - все це ланки одного ланцюга, вважають автори статті в американському часописі "Newsweek". На їхню думку, газова війна з Україною була сигналом не лише для прозахідного президента Віктора Ющенка, а для Європи і світу в цілому – не загравайте з нами.
На думку оглядачів британського часопису "Economist", було помилкою думати, що Росія «проковтнула поразку» в Україні. І Москва принагідно нагадала про це газовою війною. Британські оглядачі побоюються, що тепер на березневих виборах в Білорусі будь-які західні заяви про необхідність чесних виборів будуть розцінені Москвою як втручання заходу у справи російського «близького зарубіжжя».
Подібно до російських виборців, західні лідери були зачаровані тим, як вигідно відрізнявся президент Путін від непередбачуваного Бориса Єльцина. Рішення Путіна підтримати Америку після нападів 11 вересня вони сприйняли як стратегічне. Але вже незабаром старі каґебістські інстинкти почали брати гору. Втручання Росії в українські вибори показало, що Путін вбачає у демократичному процесі лише спосіб легітимізувати вдалу, а не як самоціль. Це розчарувало тих на заході, хто сподівався, що реваншистську внутрішню політику вдасться відділити від зовнішньої, зауважують оглядачі часопису "Economist".
Але Захід не має особливого вибору у стосунках з Росією, і в цьому погоджується більшість коментаторів. Як би сильно німецькому канцлеру Анґелі Меркель не хотілося змінити майже панібратські стосунки, що існували за часів її попередника Ґергарда Шредера, вона зробила все, щоб уникнути кризи у відносинах з Москвою. І причина, на думку американських журналістів, у тому, що Німеччина потребує російського газу, а німецькі компанії, такі як Siemens, чи Hochtief, - російського ринку, пише Newsweek".
Стає дедалі очевиднішим, що Захід і Росія мають різні інтереси. Взяти хоча б Іран. Москва не стільки зацікавлена у вирішенні кризи, скільки в її підтриманні, пише "Economist.
Але ізолювати Росію – також не вихід, вважають у Вашинґтоні. Бо у Москви завжди є гірша альтернатива до існуючого лідера, з яким у західних держав є певні непорозуміння. У нещодавній статті, що її вмістила "Wall Street Journal", міністр оборони Сергій Іванов, якого вважають за можливого наступника Путіна, пише, що для безпеки Росії з’явилися нові загрози. «Головна з них», - пише колишній шеф російського КҐБ, - «у втручанні закордонних держав у внутрішні справи Росії».
На думку оглядачів британського часопису "Economist", було помилкою думати, що Росія «проковтнула поразку» в Україні. І Москва принагідно нагадала про це газовою війною. Британські оглядачі побоюються, що тепер на березневих виборах в Білорусі будь-які західні заяви про необхідність чесних виборів будуть розцінені Москвою як втручання заходу у справи російського «близького зарубіжжя».
Подібно до російських виборців, західні лідери були зачаровані тим, як вигідно відрізнявся президент Путін від непередбачуваного Бориса Єльцина. Рішення Путіна підтримати Америку після нападів 11 вересня вони сприйняли як стратегічне. Але вже незабаром старі каґебістські інстинкти почали брати гору. Втручання Росії в українські вибори показало, що Путін вбачає у демократичному процесі лише спосіб легітимізувати вдалу, а не як самоціль. Це розчарувало тих на заході, хто сподівався, що реваншистську внутрішню політику вдасться відділити від зовнішньої, зауважують оглядачі часопису "Economist".
Але Захід не має особливого вибору у стосунках з Росією, і в цьому погоджується більшість коментаторів. Як би сильно німецькому канцлеру Анґелі Меркель не хотілося змінити майже панібратські стосунки, що існували за часів її попередника Ґергарда Шредера, вона зробила все, щоб уникнути кризи у відносинах з Москвою. І причина, на думку американських журналістів, у тому, що Німеччина потребує російського газу, а німецькі компанії, такі як Siemens, чи Hochtief, - російського ринку, пише Newsweek".
Стає дедалі очевиднішим, що Захід і Росія мають різні інтереси. Взяти хоча б Іран. Москва не стільки зацікавлена у вирішенні кризи, скільки в її підтриманні, пише "Economist.
Але ізолювати Росію – також не вихід, вважають у Вашинґтоні. Бо у Москви завжди є гірша альтернатива до існуючого лідера, з яким у західних держав є певні непорозуміння. У нещодавній статті, що її вмістила "Wall Street Journal", міністр оборони Сергій Іванов, якого вважають за можливого наступника Путіна, пише, що для безпеки Росії з’явилися нові загрози. «Головна з них», - пише колишній шеф російського КҐБ, - «у втручанні закордонних держав у внутрішні справи Росії».