Київ, 15 квітня 2004 року.
Андрій Охрімович
Шановні слухачі, вітаю вас. В ефірі “Альтернатива”, експеримент в мистецтві, науці, політиці, і просто у житті...
У тих краях, де він народився, привілей називатися повним ім’ям належав білій людині. Люди з темним кольором шкіри могли розраховувати хіба що на більш-менш пристойне прізвисько.
За невисокий зріст його називали “Маленький Луї”. Іноді Гейтмаут, що буквально означає рот, як ворота. Бувало, доводилося озиватись на простацьки тепле “Гей, чорномазий!”
Тисячі й тисячі його земляків сприймали цю фразу, як щось само собою зрозуміле. Тоді приниження було буденним і через те майже непомітним. Потім цю людину величатимуть “Чорне сонце джазу”.
Джордж Гершвін колись казав, що з джезу намагається зробити “справжню леді”. Луїс Деніел Армстронг (а саме йому ми присвячуємо цей випуск “Альтернативи”) зробив джез “справжнім чоловіком”.
Феномен Армстронга заперечує теоретизування стосовно того, що людські досягнення є продуктом філософських дискурсів та нудних студій яйцеголових обранців з неодмінно голубою крівцею.
Про драйв, про справжнє та несправжнє, про людей різного кольору шкіри, про самородків та механічних істот на естраді, про людське і не дуже людське розмовляють автор програми Андрій Охрімович, журналіст Віктор Недоступ та гість програми, джазмен, популярний ведучий музичних програм Олексій Коган. Звук дбає Артем Мостовий.
Олексій Коган
Д.Л.Колір, виданий біограф багатьох джазменів, показав інші аспекти життя Луї Армстронга.
Мені було завжди цікаво з’ясувати відносини білих і темношкірих виконавців, тому що в Америції ця гама існує навіть на сьогодні, навіть не дивлячись на те, що немає расової компанії грамзапису “Race Records”, так їх називали, де писалися тільки темношкірі або кольорові виконавці.
Колір пише про те, що дуже багато темношкірих виконавців не роз%8
