Белград, 12 березня 2004 – Був це драматичний день. Повiдомлення про стрiлянину бiля будинку уряду в центрi Белграда спершу оприлюднила незалежна телестанцiя “Б 92” на кiлька хвилин пiсля тринадцятої години. Вiдтак заступник прем’єра Небойша Чович скликав надзвичайну сесiю уряду. Зявдяки його рiшучостi в Сербiї не настав хаос, який прагнули викликати органiзатори замаху. Армiя й полiцiя вiдразу виявили лояльнiсть владi. Сербськi ЗМI про смерть Джинджича повiдомили пiсля захiдних. Наташа Мичич, спiкер Парламенту й виконувачка обов’язкiв президента, запровадила надзвичайний стан. Розпочалася широкомасштабна полiцейська операцiя, в якiй затримали бiльше одинадцяти тисяч осiб. Слiдство встановило, що замах скоїли члени столичного картелю наркодилерiв за участю пiдроздiлу спецполiцiї. Процес над обвинуваченими розпочався у груднi минулого року. На лавi пiдсудних опинилося 13 осiб, 15 розшукують, в тому числi й Милорада Луковича Леґiю, котрий згiдно з офiцiйними заявами був головним органiзатором замаху. Спецiальний прокурор не довiв твердження окремих урядовцiв, що до замаху були причетнi певнi полiтичнi структури.
Джинджича називали сербським Кеннедi. Вiн наприкiнцi дев’яностих рокiв очолив демократичну опозицiю, котра 2000 року пiсля масових протестiв скинула недемократичний режим Слободана Милошевича. Енергiйний Джинджич i його команда, за полiтичною та фiнансовою пiдтримкою Європейського союзу, розпочали перебудову занепалої внаслiдок десятилiття вiйн країни. Упродовж двох рокiв, скiльки вiн перебував на чолi уряду, харизматичний Джинджич невтомно намагався модернiзувати та демократизувати Сербiю. Вiн розчинив дверi до Європи й запевняв i сербiв, i iноземцiв, що Сербiя спроможна подолати наслiдки минулого. Завдяки йому на Сербiю за кордоном перестали дивитися через темнi окуляри.
Вбивство Зорана Джинджича сповiльнило перебудову. Ним створена коалiцiя демократичних сил на парламентських виборах у груднi зазнала поразку. Все ж новий прем’єр Воїслав Коштуниця стверджує, що європейський шлях Сербiї не має альтернативи.
Нинi Джинджича теплими й пiднесеними словами згадують усi, крiм соцiалiстiв та ультранацiоналiстiв, якi не виявляли спiвчуття і в час його смертi. Така байдужiсть до покiйного значної частини полiтичних дiячiв свiдчить, що Сербiя ще не подолала трагiчний подiл на балканських традицiоналiстiв та європейських модернiстiв. Джинджича вбили тi сили, котрi, спрощено кажучи, бажають повернути країну в ХIХ столiття. На думку бiльшостi оглядачiв, їм великою мiрою вдалося здеморалiзувати тих, хто з таким захопленням вiтав процеси, розпочатi Зораном Джинджичем. Його прихильники кажуть, що 12 березня минулого року у Сербiї надовго щезла усмiшка. Вони ставлять лише одне запитання: чому?
Джинджича називали сербським Кеннедi. Вiн наприкiнцi дев’яностих рокiв очолив демократичну опозицiю, котра 2000 року пiсля масових протестiв скинула недемократичний режим Слободана Милошевича. Енергiйний Джинджич i його команда, за полiтичною та фiнансовою пiдтримкою Європейського союзу, розпочали перебудову занепалої внаслiдок десятилiття вiйн країни. Упродовж двох рокiв, скiльки вiн перебував на чолi уряду, харизматичний Джинджич невтомно намагався модернiзувати та демократизувати Сербiю. Вiн розчинив дверi до Європи й запевняв i сербiв, i iноземцiв, що Сербiя спроможна подолати наслiдки минулого. Завдяки йому на Сербiю за кордоном перестали дивитися через темнi окуляри.
Вбивство Зорана Джинджича сповiльнило перебудову. Ним створена коалiцiя демократичних сил на парламентських виборах у груднi зазнала поразку. Все ж новий прем’єр Воїслав Коштуниця стверджує, що європейський шлях Сербiї не має альтернативи.
Нинi Джинджича теплими й пiднесеними словами згадують усi, крiм соцiалiстiв та ультранацiоналiстiв, якi не виявляли спiвчуття і в час його смертi. Така байдужiсть до покiйного значної частини полiтичних дiячiв свiдчить, що Сербiя ще не подолала трагiчний подiл на балканських традицiоналiстiв та європейських модернiстiв. Джинджича вбили тi сили, котрi, спрощено кажучи, бажають повернути країну в ХIХ столiття. На думку бiльшостi оглядачiв, їм великою мiрою вдалося здеморалiзувати тих, хто з таким захопленням вiтав процеси, розпочатi Зораном Джинджичем. Його прихильники кажуть, що 12 березня минулого року у Сербiї надовго щезла усмiшка. Вони ставлять лише одне запитання: чому?
