Вашингтон, 20 листопада 2003 року.
Мирослава Гонгадзе
У США вже десятий рік поспіль діє міжнародна програма для письменників з різних країн. Цього року її учасницею стала київська романістка Євгенія Кононенко.
Твори Євгенії Кононенко стали своєрідним відкриттям у сучасній популярній українській літературі. Той ,хто читав романи «Імітація» чи «Ностальгія» або новели Кононенко, часто пізнавали у героях своїх знайомих та друзів, а разом з ними і переносились у сучасне українське життя. Критики кажуть, що такого акорду українська проза ще не знала.
Її романи солідними тиражами вийшли в Україні. Їх переклали на французьку та німецьку, вони з’явились у антологіях сучасної світової літератури.
Зараз Євгенія Кононенко вперше мала нагоду представити свою творчість американській публіці. Вона була здивована, що життя її героїв стало зрозумілим і її колегам по програмі з інших країн, навіть американцям.
Євгенія Кононенко
Коли я писала мої оповідання, я не думала про можливість перекладу. Я писала так, як мені писалося. Мені здавалося, що вони у мене дуже занурені в реальність пострадянського буття. У нас весь час проходили вечори, я читала ці оповідання, було навіть інсценування по одному з оповідань. Реакція була така, як в Україні. Тобто, люди це розуміли, цих свекрух... Мені було це дивно, якісь ліві шлюби, ліві коханки. Американцям все це було дуже зрозуміле.
Мирослава Гонгадзе
Євгенія Кононенко каже, що українським письменникам обов’язково потрібен подібний досвід спілкування з іноземними колегами.
Євгенія Кононенко
Письменники не можуть говорити про свої творчі задуми. Це як про ранню вагітність не говорять, коли вже видно, ну, тут вже нікуди не подінешся. А коли там декілька тижнів, про це ж жінки мовчать. Так і задуми. Я в Україні це не можу обговорювати, а раптом не напишеш? А тут я могла з людьми на цю тему поговорити і мені здається, що воно мені таки допомогло якось ці задуми оформити.
У нас же немає національних програм. В Америці багато програм, в першу чергу, для своїх громадян. У них є і поетичні центри, є стипендії для прозаїків, для письменників різного типу. А нам наша держава нічого такого не дає. Значить нам доводиться іноземними програми послуговуватися для цього.
Мирослава Гонгадзе
Українська література, вважає Євгенія Кононеко, потребує більше реклами для того, щоб вона стала справді популярною.
Євгенія Кононенко
Наскільки структурований російський ринок, так само, як американський. Я була в Голландії, у Франції (ну, Франція - це більше світу), але Голландія - це маленька мова, це всього 25 мільйонів носіїв мови і там також величезний книжковий ринок, дуже структурований, також великий потік книжок і перекладної літератури дуже багато: класичну, світову літературу перекладають і сучасну перекладають голландською мовою. Звичайно, це державні проблеми. Це є проблеми промоції, тому що всі громадяни України, які навіть не послуговуються українською мовою, як мовою спілкування, вони всі її знають і всі можуть читати українською. Якщо зробити більшу промоцію, мені здається, що мої романи мали б більше читачів.
Мирослава Гонгадзе
Але Євгенія Кононенко все ж має власні підстави сподіватись на те, що її романи стануть популярними на Заході. Вона каже, що зараз у світі мода на жіночу літературу.
Євгенія Кононенко
Взагалі зараз жіноча література на підйомі. Це, мабуть, світові процеси. І так само, як редакції заробляють на феміністичній літературі, бо це купують, в цьому є інтерес і як каже відома феміністка, яка постмодерний фемінізм розробляє, що «ми всі маємо бути вдячні фемінізму за грамотно поставлені питання». Як уже відповідати на них - це вже інша справа.
Є інтелектуальна мода на жінок, плюс імідж, що гостросюжетну літературу найкраще пишуть саме жінки. Можливо, це від Агати Крісті пішло, від російської Марініної, яка дуже популярна.
Я, як жінка, ніякої дискримінації не відчуваю, коли я спілкуюся з редакторами. Інша справа, мені як матері двох дітей, важко писати. Це інша проблема. Коли редактори думають кого їм, так би мовити, як експортний варіант спробувати, в першу чергу беруть жінок, більше жінок.
Мирослава Гонгадзе
Тому сьогодні володарка премії журналу «Сучасність» за найкращу публікацію року, яким став роман «Імітація» повертається до України, щоб втілювати свої творчі задуми.
Мирослава Гонгадзе
У США вже десятий рік поспіль діє міжнародна програма для письменників з різних країн. Цього року її учасницею стала київська романістка Євгенія Кононенко.
Твори Євгенії Кононенко стали своєрідним відкриттям у сучасній популярній українській літературі. Той ,хто читав романи «Імітація» чи «Ностальгія» або новели Кононенко, часто пізнавали у героях своїх знайомих та друзів, а разом з ними і переносились у сучасне українське життя. Критики кажуть, що такого акорду українська проза ще не знала.
Її романи солідними тиражами вийшли в Україні. Їх переклали на французьку та німецьку, вони з’явились у антологіях сучасної світової літератури.
Зараз Євгенія Кононенко вперше мала нагоду представити свою творчість американській публіці. Вона була здивована, що життя її героїв стало зрозумілим і її колегам по програмі з інших країн, навіть американцям.
Євгенія Кононенко
Коли я писала мої оповідання, я не думала про можливість перекладу. Я писала так, як мені писалося. Мені здавалося, що вони у мене дуже занурені в реальність пострадянського буття. У нас весь час проходили вечори, я читала ці оповідання, було навіть інсценування по одному з оповідань. Реакція була така, як в Україні. Тобто, люди це розуміли, цих свекрух... Мені було це дивно, якісь ліві шлюби, ліві коханки. Американцям все це було дуже зрозуміле.
Мирослава Гонгадзе
Євгенія Кононенко каже, що українським письменникам обов’язково потрібен подібний досвід спілкування з іноземними колегами.
Євгенія Кононенко
Письменники не можуть говорити про свої творчі задуми. Це як про ранню вагітність не говорять, коли вже видно, ну, тут вже нікуди не подінешся. А коли там декілька тижнів, про це ж жінки мовчать. Так і задуми. Я в Україні це не можу обговорювати, а раптом не напишеш? А тут я могла з людьми на цю тему поговорити і мені здається, що воно мені таки допомогло якось ці задуми оформити.
У нас же немає національних програм. В Америці багато програм, в першу чергу, для своїх громадян. У них є і поетичні центри, є стипендії для прозаїків, для письменників різного типу. А нам наша держава нічого такого не дає. Значить нам доводиться іноземними програми послуговуватися для цього.
Мирослава Гонгадзе
Українська література, вважає Євгенія Кононеко, потребує більше реклами для того, щоб вона стала справді популярною.
Євгенія Кононенко
Наскільки структурований російський ринок, так само, як американський. Я була в Голландії, у Франції (ну, Франція - це більше світу), але Голландія - це маленька мова, це всього 25 мільйонів носіїв мови і там також величезний книжковий ринок, дуже структурований, також великий потік книжок і перекладної літератури дуже багато: класичну, світову літературу перекладають і сучасну перекладають голландською мовою. Звичайно, це державні проблеми. Це є проблеми промоції, тому що всі громадяни України, які навіть не послуговуються українською мовою, як мовою спілкування, вони всі її знають і всі можуть читати українською. Якщо зробити більшу промоцію, мені здається, що мої романи мали б більше читачів.
Мирослава Гонгадзе
Але Євгенія Кононенко все ж має власні підстави сподіватись на те, що її романи стануть популярними на Заході. Вона каже, що зараз у світі мода на жіночу літературу.
Євгенія Кононенко
Взагалі зараз жіноча література на підйомі. Це, мабуть, світові процеси. І так само, як редакції заробляють на феміністичній літературі, бо це купують, в цьому є інтерес і як каже відома феміністка, яка постмодерний фемінізм розробляє, що «ми всі маємо бути вдячні фемінізму за грамотно поставлені питання». Як уже відповідати на них - це вже інша справа.
Є інтелектуальна мода на жінок, плюс імідж, що гостросюжетну літературу найкраще пишуть саме жінки. Можливо, це від Агати Крісті пішло, від російської Марініної, яка дуже популярна.
Я, як жінка, ніякої дискримінації не відчуваю, коли я спілкуюся з редакторами. Інша справа, мені як матері двох дітей, важко писати. Це інша проблема. Коли редактори думають кого їм, так би мовити, як експортний варіант спробувати, в першу чергу беруть жінок, більше жінок.
Мирослава Гонгадзе
Тому сьогодні володарка премії журналу «Сучасність» за найкращу публікацію року, яким став роман «Імітація» повертається до України, щоб втілювати свої творчі задуми.
