Прага, 19 серпня 2003 – Три роки тому у серпні 2000 року італійська поліція заарештувала в одному з міланських готелів колишнього одесита Леоніда Мініна, громадянина Ізраїлю, який також мав російський, болівійський, німецький та навіть радянський паспорти. Італійські поліцейські, які не знали про те, що Мініна розшукує поліція п’яти країн, сподівались знайти у його номері лише наркотики, але побачили там цілий архів, що розповідав про нелегальний продаж зброї до африканських країн. Знайдені документи привели слідчих назад до Одеси. Про роль цього міста в світовій мережі торговців зброєю розповідає американський часопис“New York Times Magazine”.
Автора статті, яку вміщує згаданий журнал, попереджали в американському посольстві не їхати до Одеси майже тими самими словами, якими колись радянські письменники навчали малих дітей не ходити до Африки гуляти: «В Одесі злочинці, це місто - кримінальний центр». Проте автор статті Пітер Ландесман до Одеси все ж поїхав і багато чого дізнався. Зокрема, він зустрівся з українським пілотом, який на замовлення Віктора Бута, відомого торговця зброєю, возив нелегальну зброю до Ліберії. Воєнні дії там не припинялися навіть на час прильоту літака з новою партією амуніції, тому пілотові інколи доводилося сідати та злітати під кулеметними чергами. Проте за ризик і винагорода була відповідна – за один рейс пілот отримував 10 тисяч доларів.
Як великий порт Одеса, у першу чергу, відіграє роль контрабандистського тунелю між Європою та рештою світу. Вісімсот контейнерів вивантажуються у порту щодня. Прослідкувати, що у кожному з них, неможливо. Крім зброї, нелегально перевозяться цигарки, ліки, компактні диски. «Сотні разів людей ловили при спробі вивезти радіоактивні матеріали», - говорить американський радник. Але оскільки немає статистики про те, що є в країні, неможливо вирахувати, чого уже немає, скаржиться він.
Одеський порт, що лише у кількох годинах їзди від Придністров’я, є такою собі «дорогою життя» і для тамтешніх контрабандистів. «Придністров’я контролюється одеською мафією», - говорить колишній мер міста Едуард Гурвіц. До розвалу Радянського Союзу в Придністров’ї було 40 тисяч тонн зброї, яку 14 армія мала забрати із собою, але місцеві їй не дали. В усякому разі, таке пояснення дає Москва. Західні аналітики говорять, що це лише відмовка, а насправді, усе керівництво сепаратистської республіки є «маріонетками в руках російських спецслужб». Те, що більшість із них має російський паспорт, є доконаним фактом.
Навіть те, що всі компоненти ядерної зброї були вивезені звідти, росіяни не можуть гарантувати. Британська розвідка вважає, що деякі ракети з радіоактивними матеріалами і досі є у Придністров''ї, якщо їх, звичайно, не вивезли підприємливі ділки. «Зрозуміло, що зброя, яку вивозив Віктор Бут з України, йшла через Придністров''я», - говорить британський експерт Марк Ґалеотті. Причому, не йдеться про автомати , торговці зброєю вивозять ракети земля-повітря, артилерійські системи, бронемашини.
Чому ж цей успішний бізнес і досі процвітає, чому торговці, такі, як Віктор Бут, продовжують подорожувати світом? На думку одного зі співрозмовників американського журналіста, тому, що вони мають прикриття держав, які користуються його послугами. Вміння маневрувати між інтересами різних держав та відсутність міжнародного законодавства, що карало б за перемитництво зброї, дає можливість ділкам вільно займатися своїм бізнесом. З середини 90-х жодного перемитника не було суджено за порушення ембарго ООН, - нагадує кореспондент “New York Times Magazine”.
Автора статті, яку вміщує згаданий журнал, попереджали в американському посольстві не їхати до Одеси майже тими самими словами, якими колись радянські письменники навчали малих дітей не ходити до Африки гуляти: «В Одесі злочинці, це місто - кримінальний центр». Проте автор статті Пітер Ландесман до Одеси все ж поїхав і багато чого дізнався. Зокрема, він зустрівся з українським пілотом, який на замовлення Віктора Бута, відомого торговця зброєю, возив нелегальну зброю до Ліберії. Воєнні дії там не припинялися навіть на час прильоту літака з новою партією амуніції, тому пілотові інколи доводилося сідати та злітати під кулеметними чергами. Проте за ризик і винагорода була відповідна – за один рейс пілот отримував 10 тисяч доларів.
Як великий порт Одеса, у першу чергу, відіграє роль контрабандистського тунелю між Європою та рештою світу. Вісімсот контейнерів вивантажуються у порту щодня. Прослідкувати, що у кожному з них, неможливо. Крім зброї, нелегально перевозяться цигарки, ліки, компактні диски. «Сотні разів людей ловили при спробі вивезти радіоактивні матеріали», - говорить американський радник. Але оскільки немає статистики про те, що є в країні, неможливо вирахувати, чого уже немає, скаржиться він.
Одеський порт, що лише у кількох годинах їзди від Придністров’я, є такою собі «дорогою життя» і для тамтешніх контрабандистів. «Придністров’я контролюється одеською мафією», - говорить колишній мер міста Едуард Гурвіц. До розвалу Радянського Союзу в Придністров’ї було 40 тисяч тонн зброї, яку 14 армія мала забрати із собою, але місцеві їй не дали. В усякому разі, таке пояснення дає Москва. Західні аналітики говорять, що це лише відмовка, а насправді, усе керівництво сепаратистської республіки є «маріонетками в руках російських спецслужб». Те, що більшість із них має російський паспорт, є доконаним фактом.
Навіть те, що всі компоненти ядерної зброї були вивезені звідти, росіяни не можуть гарантувати. Британська розвідка вважає, що деякі ракети з радіоактивними матеріалами і досі є у Придністров''ї, якщо їх, звичайно, не вивезли підприємливі ділки. «Зрозуміло, що зброя, яку вивозив Віктор Бут з України, йшла через Придністров''я», - говорить британський експерт Марк Ґалеотті. Причому, не йдеться про автомати , торговці зброєю вивозять ракети земля-повітря, артилерійські системи, бронемашини.
Чому ж цей успішний бізнес і досі процвітає, чому торговці, такі, як Віктор Бут, продовжують подорожувати світом? На думку одного зі співрозмовників американського журналіста, тому, що вони мають прикриття держав, які користуються його послугами. Вміння маневрувати між інтересами різних держав та відсутність міжнародного законодавства, що карало б за перемитництво зброї, дає можливість ділкам вільно займатися своїм бізнесом. З середини 90-х жодного перемитника не було суджено за порушення ембарго ООН, - нагадує кореспондент “New York Times Magazine”.
