Прага, 10 серпня 2001 – Незаперечним є той факт, що впродовж майже всього ХХ століття існував широкий український національно-визвольний рух – головна мета котрого була досягнення повної незалежності України, як держави. Нині, після того, як у серпні 1991 року колишні радянські сили перехопили деякі ініціативи цього рух, триває складне усвідомлення та визначення суті історичних та політичних процесів здобуття українського суверенітету. Від цього залежить сам зміст української державності. Одним із важливих моментів державотворення був український рух опору радянському тоталітаризмові. Сьогодні, у час відзначення 60-річчя створення Української повстанської армії, важливо визначити місце цих збройних формувань саме у історії національно-визвольного руху. І відповісти на запитання – хто такі вояки УПА – патріоти чи вороги народу?
Запам’яталася зустріч літа 1999 року з колишніми вояками німецької дивизії СС в українській Умані. Там відкрито поховання понад 20 тисяч загиблих у кінці Другої Світової німецьких вояків і тому ветерани та родини загиблих німецьких гренадерів зачастили у останні роки до цього українського провінційного містечка. Канцлер Німеччини Ґерхард Шрьодер відшукав останки свого батька, котрий загинув у складі німцьких військ у роки минулої війни на території Румунії. Колишні вояки СС спільно з ветеранами дивізії НКВС піднімаються на Еверест. Ветерани Другої Світової давно на шляху замирення і лише в Україні, де було сотні тисяч учасників учасників руху опору, як нацистам , так і радянському тоталітаризмові, до сьогодні ходять у ворогах тисячі ветеранів національно-визвольної боротьби. Більше того, й до нині певні сили, звичайно імперського ґатунку, ставлять ветеранів УПА в один ряд з ваххабітами Чечні та іншими радикальними угруповуванням сучасності. Російське ФСБ й сьогодні тренує свої бойові спецпідрозділи на прикладах боротьби з «бандитами» з числа «лісових братів» у Прибалтиці та формувань УПА в Україні.
Свого часу Сталін записав до ворогів Москви цілі народи, у тому числі й українців. Але їх багатомільйонна кількість і відсутність достатньоо числа товарняків завадила комуністичному режимові знищити непокірних хохлів чи вивезти їх всіх на Колиму. А рух опору в Україні, як супроти нацистів, так і проти режиму Кремля, в період Другої Світової набрав масового характеру. З дня виникнення перших формувань УПА на Волині, 5 серпня 1941 року і до загибелі їх командира Романа Шухевича 3 березня 1950 року, через УПА і підпілля ОУН пройшло понад 400 тисяч осіб, це майже вдвічі більше аніж через радянські партизанські загони. Так, лише у жовтні-листопаді 1943 УПА провели 47 бойових операцій проти німецьких військ і 54 – проти радяньских партизан. Восени 1944 року силами УПА було проведено 800 рейдів проти різних окупантів України. Один з учасників і свідків тих подій, відомий російський письменник Віктор Астафьєв писав про Західну Україну 1944 року, що тут «йде жорстока внутрішня війна і нас (росіян), як так званих «визволителів», тут ніхто не чекав. По всіх західних містах і селах йде жорстка військова боротьба».
Додамо, що Беріївський репресивний апарат репресував в Україні до 300 тисяч мирних жителів за явну чи міфічну підтримку ОУН-УПА. Органи держбезпеки СРСР створили 379 фіктивних формувань УПА ( понад 6 тисяч учасників), які знищували цілі села. Десятки тисяч громадян України, обвинувачених в участі в УПА, було кинуто у післявоєнний радянський час до таборів. До українських буржуазних націоналістів і бандитів радянська влада записали й учасників 15 національних підрозділів УПА серед яких були й грузини, й євреї, й азербайджанці, й узбеки. Й до сьогодні в України так і не визначено на державному рівні чи вважати сотні тисяч учасників руху опору до ветеранів і патріотів, чи так і залишти тих, хто проливав кров за незалежність України у боях з нацистами та беріївським орлами, ворогами народу, що незрозуміло самому цьому народові, який інколи навіть не знає як сам себе називати. Куди йдеш Україно?
Запам’яталася зустріч літа 1999 року з колишніми вояками німецької дивизії СС в українській Умані. Там відкрито поховання понад 20 тисяч загиблих у кінці Другої Світової німецьких вояків і тому ветерани та родини загиблих німецьких гренадерів зачастили у останні роки до цього українського провінційного містечка. Канцлер Німеччини Ґерхард Шрьодер відшукав останки свого батька, котрий загинув у складі німцьких військ у роки минулої війни на території Румунії. Колишні вояки СС спільно з ветеранами дивізії НКВС піднімаються на Еверест. Ветерани Другої Світової давно на шляху замирення і лише в Україні, де було сотні тисяч учасників учасників руху опору, як нацистам , так і радянському тоталітаризмові, до сьогодні ходять у ворогах тисячі ветеранів національно-визвольної боротьби. Більше того, й до нині певні сили, звичайно імперського ґатунку, ставлять ветеранів УПА в один ряд з ваххабітами Чечні та іншими радикальними угруповуванням сучасності. Російське ФСБ й сьогодні тренує свої бойові спецпідрозділи на прикладах боротьби з «бандитами» з числа «лісових братів» у Прибалтиці та формувань УПА в Україні.
Свого часу Сталін записав до ворогів Москви цілі народи, у тому числі й українців. Але їх багатомільйонна кількість і відсутність достатньоо числа товарняків завадила комуністичному режимові знищити непокірних хохлів чи вивезти їх всіх на Колиму. А рух опору в Україні, як супроти нацистів, так і проти режиму Кремля, в період Другої Світової набрав масового характеру. З дня виникнення перших формувань УПА на Волині, 5 серпня 1941 року і до загибелі їх командира Романа Шухевича 3 березня 1950 року, через УПА і підпілля ОУН пройшло понад 400 тисяч осіб, це майже вдвічі більше аніж через радянські партизанські загони. Так, лише у жовтні-листопаді 1943 УПА провели 47 бойових операцій проти німецьких військ і 54 – проти радяньских партизан. Восени 1944 року силами УПА було проведено 800 рейдів проти різних окупантів України. Один з учасників і свідків тих подій, відомий російський письменник Віктор Астафьєв писав про Західну Україну 1944 року, що тут «йде жорстока внутрішня війна і нас (росіян), як так званих «визволителів», тут ніхто не чекав. По всіх західних містах і селах йде жорстка військова боротьба».
Додамо, що Беріївський репресивний апарат репресував в Україні до 300 тисяч мирних жителів за явну чи міфічну підтримку ОУН-УПА. Органи держбезпеки СРСР створили 379 фіктивних формувань УПА ( понад 6 тисяч учасників), які знищували цілі села. Десятки тисяч громадян України, обвинувачених в участі в УПА, було кинуто у післявоєнний радянський час до таборів. До українських буржуазних націоналістів і бандитів радянська влада записали й учасників 15 національних підрозділів УПА серед яких були й грузини, й євреї, й азербайджанці, й узбеки. Й до сьогодні в України так і не визначено на державному рівні чи вважати сотні тисяч учасників руху опору до ветеранів і патріотів, чи так і залишти тих, хто проливав кров за незалежність України у боях з нацистами та беріївським орлами, ворогами народу, що незрозуміло самому цьому народові, який інколи навіть не знає як сам себе називати. Куди йдеш Україно?