Київ, 7 травня 2001 - Десяток років тому “просунутість” українських політиків визначалася синьо-жовтим прапорцем на лацкані та цитуванням Шевченка. Тепер – власним веб-сайтом у Інтернеті та спілкуванням із електоратом у режимі он-лайн. Обличчя української політики у всесвітньому “павутинні” сьогодні представляє п’ятірка - Леонід Кучма, Юлія Тимошенко, Євген Марчук, Олександр Мороз та Юрій Костенко. Щоправда, на сайт останнього після президентських виборів 99-го потрапити чомусь ніяк не вдається.
Беззаперечним лідером серед названих п’яти є президент. Та й не дивно, бо до цього, так би мовити, його посада зобов’язує. Веб-сайт глави держави вирізняється насиченістю та частотою оновлення інформації. Щоправда, на відміну від інших чотирьох, він переповнений офіціозом. Конкурувати з главою держави може хіба що секретар Ради нацбезпеки і оборони Євген Марчук. Який, на відміну від інших, за твердженням оточення Євгена Кириловича, по дві-три години на добу “висить” у Інтернеті.
Для генерала СБУ Інтернет це, очевидно, щось на кшталт славнозвісної кав’ярні для зустрічей Штірліца з дружиною. Довгі роки мовчанки у КДБ Марчук намагається компенсувати розміщенням на власному веб-сайті своєї занадто деталізованої біографії. Якій не вистачає хіба що оцінок випускника середньої школи Жені Марчука. Солідності веб-сторінці мав би, очевидно, додати повний текст президентського указу про присвоєння Євгену Кириловичу ордена Ярослава Мудрого 5-го ступеня та розділ про РНБО. Однак, демонстрована Марчуком відкритість у мережі насправді виглядає радше, як демонстрація комплексів ветерана спецслужб, якому врешті-решт дали можливість говорити про все.
Здається, подібний комплекс, але тільки тепер уже – поета, якому свого часу не вдалося видертися на літературний Олімп, демонструє Олександр Мороз. На своєму сайті лідер соціалістів розмістив добірку віршів, які за радянських часів цілком могли б прикрасити шпальти районних газет. Від веб-сайту Мороза віє домашнім затишком, який ілюструє низка сімейних фото, та партійною мудрістю Олександра Олександровича, про що свідчать розміщені на сторінці аудіо - та відеозаписи промов лідера Соцпартії.
Образ полум’яного політичного діяча – як мінімум, і як максимум - лідера нації намагалася створити на своєму сайті Юлія Тимошенко. Принаймні, до такої думки спонукають розміщені у Інтернеті її виступи на різних зборищах та цитати із засобів масової інформації про лідера “Батьківщини”. Цьому абсолютно дисонує портфоліо пані Тимошенко. Образи, створені Юлією Володимирівною перед об’ктивом фотокамери, цілком могли б конкурувати із тими, які “висять” на Ловерс ру. І це чи не єдина приємна думка, яка тішить розум після знайомства із веб-сайтами вітчизняних політиків.
Беззаперечним лідером серед названих п’яти є президент. Та й не дивно, бо до цього, так би мовити, його посада зобов’язує. Веб-сайт глави держави вирізняється насиченістю та частотою оновлення інформації. Щоправда, на відміну від інших чотирьох, він переповнений офіціозом. Конкурувати з главою держави може хіба що секретар Ради нацбезпеки і оборони Євген Марчук. Який, на відміну від інших, за твердженням оточення Євгена Кириловича, по дві-три години на добу “висить” у Інтернеті.
Для генерала СБУ Інтернет це, очевидно, щось на кшталт славнозвісної кав’ярні для зустрічей Штірліца з дружиною. Довгі роки мовчанки у КДБ Марчук намагається компенсувати розміщенням на власному веб-сайті своєї занадто деталізованої біографії. Якій не вистачає хіба що оцінок випускника середньої школи Жені Марчука. Солідності веб-сторінці мав би, очевидно, додати повний текст президентського указу про присвоєння Євгену Кириловичу ордена Ярослава Мудрого 5-го ступеня та розділ про РНБО. Однак, демонстрована Марчуком відкритість у мережі насправді виглядає радше, як демонстрація комплексів ветерана спецслужб, якому врешті-решт дали можливість говорити про все.
Здається, подібний комплекс, але тільки тепер уже – поета, якому свого часу не вдалося видертися на літературний Олімп, демонструє Олександр Мороз. На своєму сайті лідер соціалістів розмістив добірку віршів, які за радянських часів цілком могли б прикрасити шпальти районних газет. Від веб-сайту Мороза віє домашнім затишком, який ілюструє низка сімейних фото, та партійною мудрістю Олександра Олександровича, про що свідчать розміщені на сторінці аудіо - та відеозаписи промов лідера Соцпартії.
Образ полум’яного політичного діяча – як мінімум, і як максимум - лідера нації намагалася створити на своєму сайті Юлія Тимошенко. Принаймні, до такої думки спонукають розміщені у Інтернеті її виступи на різних зборищах та цитати із засобів масової інформації про лідера “Батьківщини”. Цьому абсолютно дисонує портфоліо пані Тимошенко. Образи, створені Юлією Володимирівною перед об’ктивом фотокамери, цілком могли б конкурувати із тими, які “висять” на Ловерс ру. І це чи не єдина приємна думка, яка тішить розум після знайомства із веб-сайтами вітчизняних політиків.