– Якщо прямо казати, то шанси переглянути ціну мінімальні, навіть нульові, бо поки Україна купує газ дешевше, ніж Європа, навіть якщо відняти транспортну складову. Я песимістично ставлюся до того, що це можна зробити без пакетних угод.
– Які пакетні угоди Ви вважаєте прийнятними?
– Так би мовити, улюблене спільне володіння газотранспортною системою України, чого «Газпром» давно домагається. Я досі не можу зрозуміти, чому Україна так жорстко не хоче пустити «Газпром». Я не кажу віддати, а про співвласність. Якщо «Газпром» не володіє ГТС, то продовжує будувати «Південний потік» як обхідну альтернативу. Якщо він матиме бодай половину, то буде думати, чи будувати коштовний «Південний потік», чи може розглянути інші варіанти, з урахуванням розширення ГТС України.
– Поки обговорюють створення спільного підприємства «Нафтогазу» і «Газпрому». Українська опозиція рішуче проти таких планів. Тимошенко заявляє, що це призведе до втрати української ГТС. Водночас на останніх київських переговорах прем’єрів Азарова-Путіна дали доручення оцінити активи цих компаній. Як просуваються переговори в цьому напрямку?
– Я думаю, що вони надмірно затягнуті, бо тривають уже не перший рік. Якщо казати серйозно, то в Україні, крім ГТС, ніяких активів немає, які можна було б бодай спробувати запропонувати «Газпрому». Треба бути реалістами. Якщо не буде російського газу, то ГТС України стає практично непотрібною, це враховуючи рівень видобутку в Україні.
– В Україні переконані, що в найближчий час Росія аж ніяк не обійдеться без української труби і бачать взаємозалежність держав.
– Завтра ні, а післязавтра – хто знає, це ж довгострокова річ. Якщо зараз її (українську ГТС– ред.) реконструювати, то це великі видатки. Їх можна робити з урахуванням довгострокової перспективи. А яка в нас перспектива? «Газпром» намагається виходити з цієї ситуації шляхом будівництва «Південного» і «Північного» потоків. Мені важко казати про «Газпром», але явно відбувається бажання скинути з себе цю транзитну складову.
– Росія обіцяє суттєву газову знижку для України в разі її входження до Митного союзу. Чи ви підраховували, в яку суму це може вилитися?
– Я особисто не підраховував. Тут я довіряю Путіну і його розрахункам. Може, це розрахунки з погляду нашого законодавства, тут ще треба подивитися з українського боку, мають бути наші спільні розрахунки. Але це природно: якщо Україна вступає до Митного союзу, то автоматично будуть послаблення, наприклад, скасування експортних мит.
– Україна пропонує участь російським компаніям у видобутку газу в покладах чорноморського шельфу. Чи є в Росії інтерес до цього і відповідні технології?
– Я не певен щодо технологій. А інтерес, може, і є, але умовний. У «Газпрому» свої запаси взагалі немає куди діти. Я не певен, що він на це клюне, хоча ці поклади, звичайно, близько до Європи, це тобі не Ямал. Але, з іншого боку, Чорне море глибоке, доволі агресивне середовище, тому там працювати важко. Я не певен, що це дуже цікаво. Все-таки головний інтерес – це ГТС.
– Як у Росії сприйняли нову кримінальну справу проти колишнього українського прем’єра Юлії Тимошенко, яка стосується газових переговорів з Росією?
– Я не думаю, що це серйозна кримінальна справа і що з неї щось буде. Колись дуже хвалили цей договір, тепер починають кримінальні справи заводити. Україна ніяк не розбереться. У неї нічого, крім ГТС, за душею немає, газ потрібен, і ось ця політична боротьба заважає вирішити питання нормально. Як тільки хтось приходить в опозицію, то зразу починає кричати «незалежна ГТС!» Дострибаються до того, що вона вже точно нікому не буде потрібна.
– В Україні поширена точка зору, що Москва використовує газові переговори для зміни геополітичної орієнтації Києва. Чи Ви це бачите?
– Я так не можу сказати. Відносини набагато ширші і глибші, ніж якісь газові. Природно, мабуть, якісь важелі використовують, але частково і до незначної міри. Зараз когось чимось лякати – це доволі неконструктивно, і, по-моєму, це всі розуміють. Говорити про «газову зброю» – це все-таки трохи застаріло.
– Які пакетні угоди Ви вважаєте прийнятними?
– Так би мовити, улюблене спільне володіння газотранспортною системою України, чого «Газпром» давно домагається. Я досі не можу зрозуміти, чому Україна так жорстко не хоче пустити «Газпром». Я не кажу віддати, а про співвласність. Якщо «Газпром» не володіє ГТС, то продовжує будувати «Південний потік» як обхідну альтернативу. Якщо він матиме бодай половину, то буде думати, чи будувати коштовний «Південний потік», чи може розглянути інші варіанти, з урахуванням розширення ГТС України.
– Поки обговорюють створення спільного підприємства «Нафтогазу» і «Газпрому». Українська опозиція рішуче проти таких планів. Тимошенко заявляє, що це призведе до втрати української ГТС. Водночас на останніх київських переговорах прем’єрів Азарова-Путіна дали доручення оцінити активи цих компаній. Як просуваються переговори в цьому напрямку?
– Я думаю, що вони надмірно затягнуті, бо тривають уже не перший рік. Якщо казати серйозно, то в Україні, крім ГТС, ніяких активів немає, які можна було б бодай спробувати запропонувати «Газпрому». Треба бути реалістами. Якщо не буде російського газу, то ГТС України стає практично непотрібною, це враховуючи рівень видобутку в Україні.
– В Україні переконані, що в найближчий час Росія аж ніяк не обійдеться без української труби і бачать взаємозалежність держав.
– Завтра ні, а післязавтра – хто знає, це ж довгострокова річ. Якщо зараз її (українську ГТС– ред.) реконструювати, то це великі видатки. Їх можна робити з урахуванням довгострокової перспективи. А яка в нас перспектива? «Газпром» намагається виходити з цієї ситуації шляхом будівництва «Південного» і «Північного» потоків. Мені важко казати про «Газпром», але явно відбувається бажання скинути з себе цю транзитну складову.
– Росія обіцяє суттєву газову знижку для України в разі її входження до Митного союзу. Чи ви підраховували, в яку суму це може вилитися?
– Я особисто не підраховував. Тут я довіряю Путіну і його розрахункам. Може, це розрахунки з погляду нашого законодавства, тут ще треба подивитися з українського боку, мають бути наші спільні розрахунки. Але це природно: якщо Україна вступає до Митного союзу, то автоматично будуть послаблення, наприклад, скасування експортних мит.
– Україна пропонує участь російським компаніям у видобутку газу в покладах чорноморського шельфу. Чи є в Росії інтерес до цього і відповідні технології?
– Я не певен щодо технологій. А інтерес, може, і є, але умовний. У «Газпрому» свої запаси взагалі немає куди діти. Я не певен, що він на це клюне, хоча ці поклади, звичайно, близько до Європи, це тобі не Ямал. Але, з іншого боку, Чорне море глибоке, доволі агресивне середовище, тому там працювати важко. Я не певен, що це дуже цікаво. Все-таки головний інтерес – це ГТС.
– Як у Росії сприйняли нову кримінальну справу проти колишнього українського прем’єра Юлії Тимошенко, яка стосується газових переговорів з Росією?
– Я не думаю, що це серйозна кримінальна справа і що з неї щось буде. Колись дуже хвалили цей договір, тепер починають кримінальні справи заводити. Україна ніяк не розбереться. У неї нічого, крім ГТС, за душею немає, газ потрібен, і ось ця політична боротьба заважає вирішити питання нормально. Як тільки хтось приходить в опозицію, то зразу починає кричати «незалежна ГТС!» Дострибаються до того, що вона вже точно нікому не буде потрібна.
– В Україні поширена точка зору, що Москва використовує газові переговори для зміни геополітичної орієнтації Києва. Чи Ви це бачите?
– Я так не можу сказати. Відносини набагато ширші і глибші, ніж якісь газові. Природно, мабуть, якісь важелі використовують, але частково і до незначної міри. Зараз когось чимось лякати – це доволі неконструктивно, і, по-моєму, це всі розуміють. Говорити про «газову зброю» – це все-таки трохи застаріло.
