Доступність посилання

ТОП новини

«Українські журналісти не стали конформістами»: інтерв’ю із очільницею ІМІ Оксаною Романюк


Керівниця Інституту масової інформації Оксана Романюк на медійній конференції «Східне партнерство ЄС» у Празі
Керівниця Інституту масової інформації Оксана Романюк на медійній конференції «Східне партнерство ЄС» у Празі

У Празі триває медійна конференція «Східне партнерство ЄС».​ До столиці Чехії приїхали медійники, зокрема, і з України. Обговорювали практичні підходи посилення стійкості незалежних медіа і професійної журналістики. У конференції, зокрема, взяла участь керівниця Інституту масової інформації Оксана Романюк. Радіо Свобода розпитало її про про виклики для українських журналістів, які виникли з початком повномасштабної війни Росії проти України. Серед іншого говорили і про марафон «Єдині новини», і про те, чи впоралися українські ЗМІ з агресивною пропагандою Росії.

– З якими найважчими викликами зіткнулися українські журналісти після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну?

Дуже багато наших колег пішли з професії та пішли воювати. Вже 42 наших колег загинули

– Нас дуже сильно виштовхнуло із зони комфорту, при чому одразу з кількох. Перша – це зона комфорту громадян. Бо тепер, кожен день, кожен має робити вибір – чи ти залишаєшся громадянином і, наприклад, ідеш служити. Чи ти все ж таки залишаєшся в професії, лишаєшся журналістом.

Дуже багато наших колег пішли з професії, пішли воювати. Вже 42 наших колег загинули. Кожна редакція розповідає про війну і кожна редакція мала вивчити, як накладати турнікет, як правильно поводитися при обстрілах, як комунікувати з військовими.

Ще один виклик пов’язаний із фінансами.

Частково зруйнована інфраструктура – постраждали рекламодавці, постраждали бізнеси, відповідно постраждали і медіа, які фінансувалися їхнім коштом.

Також виклики пов’язані з контентом. Цю ситуацію можна певним чином порівняти із ковідом, коли він лише почався, то 80-90% стрічки новин складали новини про коронавірус. Зараз те ж саме відбувається із війною. Пішла з новинних стрічок політика, вона практично відсутня. Практично відсутня «соціалка», практично відсутні історії людей, а якщо присутні, то вони пов’язані з війною – це також виклик для журналістів.

Час від часу з вуст влади доводиться чути тезу, з якою вони звертаються до журналістів: «Давайте розберемося після війни». Чи мають українські журналісти погоджуватися на це?

Українські журналісти все ж лишаються критичними та не стали конформістами

– Мені здається, українські журналісти все ж лишаються критичними та не стали конформістами.

Постійно лунає критика і дуже показова ситуація із Херсоном. У медіа відбувся дуже гучний скандал, коли забрали акредитації: об’єдналася медіаспільнота та активно критикувала владу за цю позицію.

Але разом із тим є розуміння, що зараз під час війни деякі речі можуть дійсно коштувати людям життя, тобто вони можуть підлягати військовій цензурі.

«Убивши дракона, ми не станемо драконом»

У нас неоднорідне медійне середовище. У нас зараз є марафон «Єдині новини», який об’єднав кілька телеканалів.

Разом із тим, якщо ми подивимося на цифри аудиторії, то от нещодавно вийшло велике опитування Internews USAID («Медійна програма», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку – ред.), і воно показало, що кількість людей, які дивляться телебачення дуже зменшилася порівняно із минулим роком.

Зараз це приблизно 35%, а ще рік тому ми не могли уявити такого малого обсягу аудиторії телебачення.

На медійній конференції Східного партнерства обговорювали проблеми посилення стійкості незалежних медіа
На медійній конференції Східного партнерства обговорювали проблеми посилення стійкості незалежних медіа
В Telegram дуже багато маніпуляцій, дуже багато проплаченої чи прихованої реклами в тому числі політичної

Зараз люди переважно отримують інформацію, на жаль, з соціальних мереж: Telegram зріс більше ніж у 2 рази, онлайн медіа і радіо.

Онлайн медіа переважно є незалежними. Але в Telegram дуже багато маніпуляцій, дуже багато проплаченої чи прихованої реклами в тому числі політичної. Там дуже багато фейків та оцінювальних суджень.

Тому, щоб отримати якісну і незалежну інформацію у нас є багато прекрасних та незалежних онлайн ресурсів, які конкурують між собою за контент, і які здатні оперативно і якісно інформувати.

Тож, я гадаю, «убивши дракона, ми не станемо драконом». Тому що ми (українські журналісти – ред.) переживали цю ситуацію із такими жорсткими викликами, які стояли перед журналістикою за останні 20 років кілька разів. І, все ж таки, ми зберігали незалежні медіа і плюралізм.

Навіть враховуючи, що у нас досі існує така дивна річ як марафон «Єдині новини», який вже, на мою думку, потрібно закінчувати.

–​ Що не так із марафоном «Єдині новини»?

Марафон став тим якорем, який дозволив втриматися багатьом громадянам. Він свою місію виконав

– Коли марафон тільки починався, то він був потрібний і важливий. Нам потрібна була надія, ґрунт під ногами, на який можна було стати й рухатися. Марафон став тим якорем, який дозволив втриматися багатьом громадянам. Він свою місію виконав.

Станом на зараз марафон став дуже подібним до лінійного каналу, в якому є свої передачі, в нього є футбол, в нього є якісь розважальні шоу. Тобто це вже перетворюється на один лінійний державний телеканал.

Україна ще у 2005 році підписала зобов’язання про відхід від державного телерадіо мовлення і створити незалежне суспільне. І зараз з марафоном «Єдині новини» у нас відбувається відкат назад.

Чи змогла українська журналістика дати гідну відповідь після 24 лютого агресивній російській пропаганді?

– Ви вжили коректний термін «агресивна пропаганда». Щойно на конференції я слухала європейських чиновників і вони казали – «пропаганда і дезінформація» з одного та іншого боку. Зараз ми як дослідники не вживаємо вже термін просто «пропаганда» чи просто «дезінформація» у відношенні до Росії.

Оскільки нашою метою є «спакувати» цей злочин, як злочин агресії для майбутнього міжнародного трибуналу.

Нашою метою є, щоб виконавці цього злочину, ті хто його створював, транслював та фінансував, щоб вони понесли покарання не просто у вигляді санкцій, а щоб вони сіли за ґрати.

Європа продовжує ставитися до російської пропаганди, так само як рік тому. І основні методи протидії – медіаграмотність і спростування фейків. Прекрасні методи, але вони дуже слабко допомагають.

Я не пам’ятаю, щоб на марафоні «Єдині новини» хтось вийшов і сказав: «Давайте на них кинемо атомну бомбу»

Ми зараз працюємо над юридичними визначеннями ознак пропаганди як злочину, агресії та геноцидної риторики. І, звісно, Україна таким не займалася ніколи. Я не пам’ятаю, щоб на марафоні «Єдині новини» хтось вийшов і сказав: «Давайте на них кинемо атомну бомбу».

Але якщо порівнювати українську та російську пропаганду, то зараз реакція української сторони більш оперативна, більш гнучка. Російська риторика діє в рамках вузьких та визначених доктриною елементів.

  • Зображення 16x9

    Сергій Стеценко

    Приєднався до Української редакції Радіо Свобода в Празі у березні 2018 року. Телевізійний журналіст, документаліст та сценарист. До команди Радіо Свобода працював кореспондентом та автором спецпроєктів на телеканалі СТБ. Закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. В професії – з 2007 року.

ВИБІР ЧИТАЧІВ

XS
SM
MD
LG