Команда ініціативи воєнкорів, журналістів, аналітиків та юристів із різних країн презентувала у Вашингтоні проєкт Reckoning Project, який був створений 25 лютого 2022 року, одразу після початку повномасштабної війни Росії проти України. Учасники проєкту розповіли про документування воєнних злочинів російської армії на території України. «Голос Америки» поспілкувався із учасниками Reckoning Project.
«Наша місія народилась із гіркого досвіду», – саме під таким слоганом міжнародна команда українських і міжнародних журналістів, юристів та аналітиків заснувала проєкт The Reckoning Project.
Команда, яка має досвід роботи з воєнними злочинами у Руанді, Боснії, Чечні та Сирії збирає свідчення про злочини Росії в Україні, щоб формувати справи для судів, а також готує медіа-проєкти для українських та іноземних медіа. Про свою роботу вони розповіли в Українському домі столиці США під час заходу у «Воєнні злочини Росії та простір для відповідальності в Україні».
Об’єднати закон і журналістику, щоб захистити правду
«Reckoning Project – це ініціатива, яка поєднує журналістику із юридичною підзвітністю. Це важливо у цій загарбницькій війні.
Збирати докази, які будуть прийняті в судіДі Джованні
Цей проєкт дає журналістам, яких ми навчаємо, дуже високий рівень [знань – Голос Америки], щоб вони могли збирати докази, які будуть прийняті в суді», – розповідає українській службі «Голосу Америки» співзасновниця Reckoning Project американська воєнна кореспондентка Джанін Ді Джованні.
Джанін Ді Джованні понад 35 років працювала репортеркою у зонах конфліктів на Балканах, в Африці та на Близькому Сході.
«Я була на 18 війнах, і була свідком трьох геноцидів за своє життя», – каже журналістка.
Окрім Джанін Ді Джованні в ключову команду проєкту входять дослідник Пітер Померанцев, команда Лабораторії журналістики суспільного інтересу на чолі з Наталією Гуменюк та Інститут висвітлення війни та миру – на чолі з Любою Кнорозок.
За словами Пітера Померанцева, об’єднання права і журналістики «допоможе захистити правду та відповідальність [за злочини]».
«Ми справді говоримо, що об’єднавши закон і журналістику, ми можемо захистити правду. В цьому і є наша мета. У нас є 15 журналістів, які працюють на місцях, пишуть журналістські історії та збирають докази [злочинів]. Це те, що ми робимо щодня».
Російська дезінформація формує безкарність
Померанцев наголосив під час заходу, що Reckoning Project базується на трьох принципах: правда, підзвітність та пам’ять.
«Всі ці принципи зараз знаходяться під загрозою у середовищі, в якому російська дезінформація винищує правду, є культура безкарності, яка дедалі поширюється від Москви до Пекіну, а пам’ять ставиться під питання дезінформацією».
За словами дослідника, російські пропагандисти є частиною механізмів війни.
«У Росії держава контролює все – контролює військових і медіа. Усі, хто працюють в [російських] ЗМІ знають, що є частиною державної машини. Вони – не журналісти, а частина державної машини репресій всередині Росії та воєнних дій за кордоном», - наголошує Померанцев.
Вони – не журналісти, а частина державної машини репресій і війнПітер Померанцев
На його думку, Кремль намагається довести, що може формувати іншу реальність, що він може безкарно вбивати та використовувати дезінформацію, щоб підірвати правду.
Джанін Ді Джованні наголосила, що такі проєкти як Reckoning Project – це спосіб гарантії досягнення правосуддя.
«Сподіваюсь, ми наближаємось до часу, коли ми зможемо спробувати покласти край жахливому циклу безкарності, якою Путін та багато інших так довго насолоджувались. Це спосіб гарантувати, що жертви жахливих злочинів зрештою побачать якесь правосуддя», – заявила Ді Джованні.
Притягнення воєнних злочинців до відповідальності
Інша співзасновниця Reckoning Project Наталія Гуменюк наголошує: йдеться не тільки про покарання за злочини, а й про їх упередження.
«Реальне створення трибуналу щодо агресії, висунення звинувачувальних актів реальним генералам, чиновникам, солдатам, пропагандистам покаже ймовірність, реалістичність покарання супроти тої безкарності, якою росіяни насолоджувалися в РФ, в Сирії», – заявляє Гуменюк.
За словами Ді Джованні, яка на власні очі бачила війни в Чечні та Сирії, важливо встановити відповідальних за кожен злочин:
- ким були скоєні воєнні злочини;
- де і коли вони були скоєні;
- яким був ланцюжок командування.
«Ми розглядаємо закономірності та подібності із іншими війнами, які вів Путін, особливо із другою війною у Чечні та війною у Сирії. Схожість між тим, що Путін робив у цих війнах там та тим, що він робить зараз очевидна – бомбардування лікарень, шкіл, густонаселених районів, те, що він робив, коли знищив Грозний, Алеппо і тепер намагається зробити із Україною», - говорить Ді Джованні.
Винним у злочині агресії є керівництво країни-агресора, та окрім цього міжнародне правосуддя мусить зосередитись на безлічі інших злочинів проти людини, наголошує Ді Джованні.
Як повідомляв раніше «Голос Америки», розслідування газети NYT додало нові свідчення про примусове переселення українських дітей до Росії, що може становити воєнний злочин та злочин геноциду.
Кореспондентка газети NYT мала можливість спілкуватися із кількома переселеними дітьми з Маріуполя та інших міст Донбасу, яких російська окупаційна влада примусово переселила в Росію, змушує приймати російське громадянство та передає на опіку чи усиновлення у російські сім’ї. Нерідко ці сім'ї живуть за тисячі кілометрів від рідної домівки українських дітей. Раніше аналогічне розслідування провели журналісти агентства Associated Press, які з’ясували, що російська влада затримує на окупованих територіях дітей і не повертає їх на вимогу батьків.
Українська влада заявляє, що не всі діти, яких російська влада вивезла у Росію, не мають батьків. Деякі їх втратили саме в результаті російських обстрілів, деякі були позбавлені батьківської опіки через те, що батьків заарештувала російська влада.
Українська влада наголошує, що масове переміщення дітей є потенційним військовим злочином, незалежно від того, чи діти були сиротами.
Щодо громадян України Росія вчиняє усі види злочинів, які підпадають під визначення геноциду, вважають правозахисники.
А саме:
- оголошення намірів про знищення: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу «не існує», що це «штучно створена» нація, і тих, хто так не вважає «треба знищити», а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
- переслідування і знищення на окупованих територіях людей із проукраїнською позицією;
- винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
- запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
- депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
- вилучення та знищення із бібліотек українських книг, викрадення артефактів, що вказують на давню історію українців.
