760-річчя Генуезької Ґазарії: як італійці зробили Крим осередком світової торгівлі

Влітку 1261 року візантійці, чи ромеї, як вони самі себе називали, повернули контроль над Константинополем, який на початку ХІІІ століття захопили хрестоносці. Союзниками хрестоносців були венеційці. Натомість генуезці, які з венеційцями аж до крові конкурували, підтримували візантійців. Повернувши собі Константинополь, візантійський імператор віддячив генуезцям тим, що дозволив їм створити своє окреме поселення безпосередньо поблизу Константинополя. Крім того, весь Південний берег Криму перейшов під генуезьку юрисдикцію.

Більше про історію генуезького Криму «Історичній свободі» розповів історик Андрій Федорук.

– Для чого генуезцям був потрібен Крим? У них – Середземне море, в якому величезний простір для діяльності. Ще розумію, для чого їм поселення біля Константинополя. На той момент це одне з найбільших міст у світі. Але для чого їм Південний берег Криму? Мені здається, що в середині ХІІІ століття це була якась така глуха і далека периферія. Що вони там забули?

– Так геть не можна казати, що Чорноморський басейн був такою вже глухою периферією. Передусім потрібно сказати, що поява генуезців в Північному Причорномор’ї фіксується не в другій половині ХІІІ століття, а значно раніше – ще в другій половині ХІІ століття. Це було теж пов’язано з відповідними стосунками з Візантійською імперією, з імператором Мануїлом Комніном, який надав перші привілеї для генуезців торгувати у візантійських володіннях у Причорномор’ї.

У другій половині ХІІІ століття східноєвропейський простір, на сьогоднішній день ми його так називаємо, який безпосередньо контактував з Північним Причорномор’ям, набув дуже значної ваги. Поява нового великого і могутнього державного утворення, як Золота Орда, тобто уламок великої імперії Чингізидів, безумовно, диктувала певний інтерес для італійців. Генуезці в цьому бачили певну торговельну кон’юнктуру. Тому що великі імперії, як правило, багато акумулюють на собі. Їхня могутність дає можливість проводити більш-менш стабільні економічні операції.

Генуезці, з’явившись на кримському узбережжі, в першу чергу почали домовлятися із тим, хто сильніший. А найсильнішими в цьому регіоні були хани Золотої Орди, з якими треба домовлятися. Не воювати, а саме домовлятися, щоб проводити активну торговельну діяльність, щоб забезпечити собі захист і так далі. Тому що це дуже важливі умови для успішних економічних операцій.

Крім того, Золота Орда контролювала великі торговельні шляхи, які в першу чергу були пов’язані зі Сходом, з Китаєм та Індією – великими економічними регіонами. І це для генуезців було надзвичайно вигідно. Генуезька Кафа (Феодосія) перетворюється на центр торгівлі в цьому регіоні завдяки посередницькій торгівлі. Посередництво, перепродаж давали достатньо великі економічні вигоди. Тому Чорноморський басейн набуває неабиякого значення. І через це генуезцям доводилося вести боротьбу з Візантійською імперією. Вони хоча і мали договори, але візантійці були цим не дуже задоволені, бо поступилися багатьма правами в економічній сфері Республіці святого Георгія, тобто в Генуезькій республіці.

– Уточню: Венеція – це Республіка святого Марка, а Генуя – це Республіка святого Георгія?

– Так-так. І так само доводилося боротися проти Республіки святого Марка, проти Венеційської республіки, яка хотіла бути монополістом у середземноморсько-чорноморському басейні. Можна сказати, що ці дві італійські республіки вже диктували певне майбутнє. Тому що навіть війни, які тоді вели між собою генуезці і венеціанці – це вже були війни майбутнього. Це вже були торгові війни за ринки збуту, за торгові шляхи, за ресурси.

– Отже, генуезці з’явилися в Криму для того, щоб створити, як зараз кажуть, торговельний хаб, який давав хороший визиск.

– Так. Саме транзит і посередництво давали на той момент найбільший зиск.

– І в цьому плані Крим тоді був зручним?

– Його географічне розташування було в цьому дуже вигідним. Можна сказати так, що тоді Крим був перевалочним пунктом між Сходом і Заходом.

– Ви зазначили, що генуезці з’явилися на півострові ще в ХІІ столітті. Але тоді вони просто заходили до Криму, щоб поторгувати й піти. А тут вони вже з’являються на постійній основі: створюють свої поселення, свою адміністрацію встановлюють. Фактично все Південне узбережжя Криму стало генуезькою територією. Капітанство Готія чи як це називалося?

– Вся територія називалася Ґазарія, від слова «Хозарія». Тобто це традиційне уявлення західноєвропейських людей щодо причорноморських степів, що це території, де проживали хозари та інші кочівники. І, чесно кажучи, там не дуже з’ясовували, як номади між собою змінювалися. Таким чином така назва проходить по документах – Ґазарія. Науковці іноді для того, щоб підсилити і конкретизувати цей термін, додають Генуезька Ґазарія.

Тому що, як ви правильно сказали, повністю осівши на Південному узбережжі Криму, Республіка святого Георгія починає там розбудовувати торговельну інфраструктуру, яка невдовзі набуває і політичного оформлення. Всі ці факторії об’єднуються в державне утворення на чолі з містом Кафа, яке постало на місці колишньої античної Феодосії. З 1290-х років можемо говорити про Кафу як місто, яке акумулює і координує діяльність всіх чорноморських торговельних факторій.

– Ви згадали про інфраструктуру. Досі вражають генуезькі артефакти – залишки фортець в Балаклаві, Феодосії, Судаку. Як на той час, це доволі потужні інфраструктурні проєкти. І, судячи з масштабів, там було доволі велике населення. Це населення було місцевим чи це, як то кажуть, понаїхали генуезці?

– Населення генуезьких колоній було достатньо строкатим. Генуезці там не складали більшість, бо їм не дуже хотілося відправлятися жити в такі далекі землі. Переважно їхали люди, які мали в Криму якісь економічні інтереси, або з політичних причин. Ці колонії слугували місцем вигнання для представників генуезької аристократії, які в ході політичної боротьби в самій Республіці святого Георгія втратили свої політичні чи економічні позиції.

У генуезьких факторіях проживало дуже багато вірмен, які теж дуже активно займалися торгівлею. Проживало багато татар, багато греків, які заселили цей регіон ще з античних часів. Було єврейське населення, було руське населення з різних регіонів… Достатньо строкате населення проживало в окремих кварталах. Якщо брати Кафу, то там існували руський квартал, вірменський квартал.

– Це як у Львові, в старому місті: вулиця Вірменська, вулиця Руська.

Генуезці більшості не складали, від Генуї до Криму доволі велика відстань, а засобів зв’язку не було. Як же генуезці тримали ці володіння під контролем? Яким був спосіб управління, що воно трималося?

– Спосіб управління насамперед полягав у призначенні з боку керівництва Генуезької республіки управлінських структур цими колоніями. Відомо, що до 1453 року верховним правителем Кафи і всієї Генуезької Ґазарії був дож Генуезької республіки. Він призначав консула – свого представника в Кафі та ще в деяких колоніях, зокрема в Чембало, в Солдаї і в Тані. Чотирьох консулів.

– Давайте уточнимо. Чембало – це Балаклава...

– Солдая – Судак. Тана – колонія в гирлі Дону.

– О! Це навіть за Кримом, на Азовському морі.

– Так. Там була ще одна велика колонія, найвіддаленіша. Туди через стратегічну важливість консула теж призначав дож Генуезької республіки. Але провідну роль відігравав консул Кафи, якому інші підпорядковувалися. Він призначав консулів меншого рангу – в Алустон (Алушта), в Гурзуф, в Яліт (Ялту) та в інші факторії Південного берегу, які в сукупності створювали якраз Капітанство Готію – складову Генуезької Ґазарії.

При консулі Кафи існувала також рада попечителів, або провізорська рада, рада старійшин, які наглядали за різними питаннями соціального буття. Існувала суддівська колегія з 16 суддів. Були два управителі фінансів, так звані масарії. У кожній фортеці був військовий комендант. З середини ХV століття замість комендантів з’являються капітани-кондотьєри, оскільки війська набувають не муніципального, а найманого характеру.

Як правило, консул присилався або призначався дожем з якогось представника родовитої генуезької фамілії, який проживав у Кафі. Наприклад, якась впливова генуезька родина, зазнавши певних збитків, намагалася, щоб посада консула дісталася їй, щоб поправити свої економічні питання. Оскільки ці колонії, як ви правильно наголошували, були дуже далекі, то великої конкуренції не було.

На місцях бувало по-різному. Не обов’язково призначалися адміністративні управителі суто з італійців. Це могли бути і греки, і представники інших етносів. Тут якоїсь однозначної чіткості не існувало, це й не потрібно було. Головне – щоб система була функціональною і дієвою.

– Як складалися відносини з іншими державами півострова? Наскільки розумію, в степовому Криму було велике відгалуження Золотої Орди, а в горах – Мангупське князівство. Як з ними генуезці мали справи?

– Перші, з ким вони мали справи, – то це татари, тобто державне утворення, яке домінувало в регіоні. Тому що Кримський улус Золотої Орди був достатньо впливовим, іноді вирішував долю ханського престолу на Волзі. Достатньо згадати того ж самого темника Мамая, який був безпосереднім правителем Кримського улусу. З татарами намагалися домовлятися, а не воювати. Тому що розуміли, що війна з татарами – річ дуже небезпечна. Татари здійснювали не один раз походи на Генуезьку Ґазарію, і Кафа від них потерпала неодноразово.

Особливо жахливий погром Кафи стався через напад хана Джанібека в 1346 році, внаслідок якого генуезці завезли в Європу «чорну смерть» – страшну епідемію, яка забрала масу життів.

– Епідемія Великої чуми.

– Так. А це сталося саме в результаті воєнних дій. Можна сказати, що під час облоги Кафи вперше застосували так виразно бактеріологічну зброю: тіла померлих від чуми закидали за допомогою метальних машин за міські мури Кафи. Відтак почалася епідемія, і місто було змушене здатися. Але вже морським шляхом генуезці, або, правильніше сказати, кафинці занесли цю заразу у свою метрополію. А далі вона поширилася по всій Західній Європі.

Відносини з наступником Золотої Орди, з Кримським ханством, також складалося по-різному. Одна з найважчих поразок, якої зазнали генуезці на Кримському півострові – це Солхатська битва у 1434 році. Тоді генуезька армія була розбита саме кримськими татарами.

Що стосується Мангупу, Князівства Феодоро, то причина їхніх неладів полягала в конкуренції. Треба сказати, що князі Мангупу вважали себе нащадками візантійських імператорів і претендували на роль верховних правителів Криму. Проте ресурсів, щоб перемогти генуезців, у них не вистачало. Війни між Феодоро і Генуезькою Ґазарією мотивувалися передусім економічними причинами і спробами відвоювати території, що колись належали Візантійській імперії.

– Скільки тривала присутність генуезців в Криму і чим скінчилася?

– Хронологічні межі тут визначені. Ви вже згадували Німфейський договір 1261 року, який кладе початок. А остаточно генуезці втрачають домінування в цьому регіоні у 1475 році. Пов’язано це було з походом османської армії на чолі з Гедік Ахмед-пашою, який отримав наказ від султана Мехмеда ІІ Фатіха, завойовника Константинополя, перетворити Чорне море у внутрішнє море Османської імперії. Генуезька Ґазарія була завойована, причому завойована порівняно легко. Тому що не всі торговельні факторії чинили організований збройний опір туркам. На відміну від Мангупу, який турки не могли захопити пів року! Правда, там була дуже серйозна зовнішня підтримка з боку Молдавського воєводства. Молдавський господар Штефан Великий надавав велику допомогу мангупському князю Алексію в боротьбі проти турків. І тому Мангуп достатньо довго тримався.

Дивіться також: Мангуп – стародавня столиця князівства Феодоро (фотогалерея)

А Банк святого Георгія, який з 1453 року володів заморськими колоніями Генуезької республіки, втратив інтерес воювати проти такої потужної військової держави, як Османська імперія. І там більше намагалися домовитися з турками, новими гегемонами в регіоні, щоб якось далі просувати свої економічні інтереси. Тому генуезці не чинили активного збройного опору.

​– Підбиваючи підсумки, зазначимо, що Південним берегом Криму італійці, генуезці, володіли більше 200 років. На цій підставі могли би заявляти: «Крим наш», але, треба віддати їм належне, такого не роблять.

ДИВІТЬСЯ ТАКОЖ:

Забута перемога УНР: похід Болбочана на Крим. Епілог