Український моушн-дизайнер Андрій Приймаченко до 35-ї річниці вибуху четвертого реактора на Чорнобильській атомній електростанції створив серію відео на основі розсекречених матеріалів.
Півтора мільйона переглядів у YouTube зібрало відео, в якому український моушн-дизайнер Андрій Приймаченко показує останні повідомлення інформаційної системи четвертого блоку Чорнобильської АЕС перед вибухом 26 квітня 1986 року. В основу відео лягли:
- начитаний текст розсекречених архівних документів;
- супутниковий знімок з архіву NASA
- документи із українських та закордонних архівів.
Чому Андрій Приймаченко вирішив візуалізувати те, що можна прочитати? Про це – в інтерв'ю Радіо Свобода.
– Основою для ваших відеороликів послужили матеріали та повідомлення, які передавалися у найперші хвилини або години після вибуху на Чорнобильській електростанції. Як вам вдалося отримати ці дані і де?
– Усі дані, які я використовую, є у відкритому доступі. Дуже багато архівів, зокрема українських, ведуть роботу, щоб публікувати і відкривати доступ до повідомлень радянських та інших спецслужб.
В Україні кілька архівів викладають відскановані документи КГБ на своєму сайті. Те ж відбувається і з документами кількох американських архівів.
Є велика кількість документів розвідки ЦРУ та інших спецслужб, які вели власне розслідування про події під час аварії на Чорнобильській АЕС. Оскільки у них не було достовірної інформації, яка б виходила з Радянського Союзу, вони повинні були самостійно розбиратися в тому, що відбувається. І ця інформація, ці документи, теж є у них на сайтах.
Звичайно, в цих документах деякі пасажі затерті чорним, але навіть за тією інформацією, яка там є, можна скласти дуже чітку картинку того, що відбувалося. Все це і надихнуло мене почати робити цей проект.
Я побачив, скільки архівних документів є в інтернеті, що їх вивчити. Мені здається, що сам факт відкриття доступу до архівів спецслужб наддержав того часу – феноменальний. Але дуже мало про це знають, мало хто користується цією інформацією, а люди схильні повторювати міфи про ЧАЕС.
Навколо аварії більше міфів, ніж фактів.
- Ви не могли б привести приклад таких міфів?
– Я б як приклад навів коментарі, які люди залишають під відео «Чорнобильські файли», викладені на моєму YouTube-каналі.
Багато коментаторів транслюють поширені радянські міфи про те, що потрібно «випити літр горілки і радіації не буде», або що ця аварія трапилася «через інженерів», або що вона сталася через те, як була побудована станція. Є і така думка: «Що ви хочете, в Радянському Союзі все нормально зробили. Тільки трапилася аварія, і людей відразу вивезли».
Тому я й зробив відео, в якому показано, що людей не евакуйовували цілий день після вибуху. Вони більше доби перебували під впливом жахливих доз радіації.
Мало хто знає і про той факт, що радянська влада приховувала все, що стосувалося цієї аварії.
Тобто, люди фактів не знають, а разом із тим вірять, що в зоні навколо ЧАЕС бігають якісь мутанти, якісь монстри. Вже ціле покоління людей виросло на комп'ютерних іграх, побудованих на темі аварії на ЧАЕС.
Що мене дивує найбільше – що є невелика кількість тих, хто здивований, що Чорнобильська електростанція існує насправді, що там була аварія...
Деякі впевнені, що мова йде про фантастичний світі, спеціально придуманому під комп'ютерну гру.
– Але і ваші відео трохи нагадують якщо не комп'ютерну гру, то старі комп'ютерні технології, що існували в той час, коли стався вибух на Чорнобильській АЕС.
– Це зроблено спеціально, оскільки я розумію, для кого створюю ці ролики.
Я б хотів донести архівну, тобто об'єктивну інформацію про те, що відбувалося, до великої кількості глядачів. У той же час я знаю, що мої глядачі грали в комп'ютерні ігри, дивилися якісь страшилки – це зовсім інше покоління, яке не зацікавиш відсканованим документом з архіву КГБ з печаткою «розсекречено».
Я придумав, як це все візуалізувати, щоб було цікаво дивитися.
Але найголовніший мій принцип, що я не спотворюю ту інформацію, яку я подаю. Я намагаюся відбирати не всі документи. Є деякі документи, які начебто належать до теми аварії на ЧАЕС, але якщо я їх додам в плейлист, вони можуть спотворити розуміння людьми того, що відбувається і створять ще більше міфів.
Я хотів зробити відео про те, якої потужності був вибух на Чорнобильській АЕС, і думав, яким чином це можна показати? Наприклад, знайти якусь сейсмографічну інформацію...
Я почав шукати і дійсно знайшов документи, що поряд зі станцією було зафіксовано невеликий землетрус, але за кілька хвилин до того, як трапилася аварія. Є гіпотези і міфи про те, що вибух на ЧАЕС стався через землетрус. Мені здається, що це не так. І оскільки я не впевнений в тому, що аварія сталася через землетрус, я не поспішаю додавати візуалізацію цього документа в мій плейлист.
Я намагаюся відбирати тільки ті факти, ті документи, які дійсно стосуються теми вибуху на четвертому енергоблоці, а не підтверджують якісь гіпотези або версії.
– Ви говорите про візуалізації, але два ваших відео про рівень радіації в Швеції і Києві справляють враження оригінальної інформації, знайденої вами і використаної. Через більш ніж 30 років після аварії ми знаємо, що рівень радіації в той час вимірювався, а також припускаємо, що при цьому використовувалися якісь комп'ютеризовані системи. Навіть в цьому випадку ви візуалізували статистичні дані? Або це все-таки знайдене вами архівне відео?
– Все, що ви бачите в плейлисті, – візуалізація. Але в основі всього цього – паперові документи.
Коли мене в коментарях запитують, звідки ця інформація, я відразу ж даю посилання на відповідний документ в архіві.
Наприклад, в Україні їх викладає Центр визвольного руху, який робить підбірки оцифрованих документів.
У ті часи, особливо в Радянському Союзі, документи не комп'ютеризували. Насправді, не було ніяких екранів, інформація записувалася з датчиків на папір і так потрапляла в архів.
Мені довелося придумати всі ці екрани, старі шрифти і записати голоси, щоб цю інформацію зробити такою, якою ви її бачите.
– Чому ви вирішили популяризувати тему вибуху в Чорнобилі?
– Ця тема мені близька, тому що у мене частина сім'ї походить з того регіону. Мій дідусь займався ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.
Поки я ріс, я постійно чув уривки історій, спогадів, але дуже коротко. Людям було неприємно це згадувати. Тому я сам почав цікавитися цією темою, збирати інформацію, дані. І зібрав дуже багато, за обсягом вистачить на книгу.
Я спочатку зробив кілька відео і занурився в іншу роботу, навіть на кілька років забув про цю тему. Але, коли в минулому році почався карантин, роботи поменшало, я знову повернувся до цього проекту: продовжив візуалізувати дані, які я знайшов, шукати якісь нові.
– Якої реакції ви очікуєте?
– Головне, я хочу, щоб всі дізналися більше про аварію у Чорнобилі.
Чорнобильська історія свідчить, що в Радянському Союзі людське життя не коштувала нічого
Це здається незначним, але коли мені пишуть в коментарях: «А що тут страшного?» або «Чому ви стільки розповідаєте про те, що колись сталося?», то я думаю, що якщо такі питання є, то хтось має дати на них відповідь.
Ось яка місія цього проекту – щоб людина зацікавилася і отримала інформацію про факти.
Коли хтось, кому не більше 20 років, хто народився не в Радянському Союзі, зацікавиться цією темою і буде далі самоосвічуватися, шукати інформацію, його жахне те, що відбувалося. Не тільки те, що тоді сталося в Чорнобилі і в Прип'яті, а й у всьому Радянському Союзі.
Когось, якщо не жахне, то сильно здивує і насторожить те, якою була радянська система, коли людей кидали в буквальному сенсі слова «на амбразуру».
І це не було воєнний час, наприклад, Друга світова війна, коли люди, як розповідають у радянських міфах, своїми тілами щось прикривали і захищали.
Події, про які я розповідаю, відбулися недавно. Відбулися без війни, без особливої потреби, просто тому, що такою була ця система.
Людське життя нічого не коштувало. І чорнобильська історія, історія евакуації із Прип'яті, історія аварії і історія ліквідації її наслідків – прямо свідчать , що в Радянському Союзі людське життя не коштувала нічого.
Про події, що відбулися 35 років тому, згадують 26 квітня не тільки українці. Білоруська громада Бостона в річницю Чорнобильської трагедії нагадала про небезпеку атомної енергетики в руках авторитарних правителів. Учасники акції вважають, що уроки Чорнобиля так до сих пір і не вивчені і що про потрібно продовжувати говорити.
