Українська держава та громадськість мають взяти під свій дієвий контроль проєкт створення меморіального комплексу в Бабиному Яру, а не віддавати питання національної пам’яті в руки закордонних приватних бізнесменів – із таким закликом до керівництва країни звернулися понад 300 представників української культурної та наукової спільноти. Протягом 13 травня до їхнього звернення приєдналося ще близько 500 осіб. Приводом для звернення став черговий скандал навколо діяльности Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ), заснованого 2016 року з ініціятиви та коштом російських бізнесменів Михайла Фрідмана, Павла Фукса та Германа Хана. На тлі гібридної війни, яку Росія веде проти України, дедалі більше оглядачів говорять про те, що цей проєкт Кремль може використати як зброю проти України, нав’язавши їй власний наратив про Другу світову війну, Голокост та самих українців під виглядом благородної справи.
Не минає і кількох днів, щоб супротивники і прихильники проєкту Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» не зробили б чергової заяви. Останній скандал навколо того, як має бути увічнено пам’ять про жертв одного з найбільших нацистських злочинів, розгорівся через особу російського режисера Іллі Хржановського, який наприкінці минулого року став художнім керівником проєкту.
Після появи у пресі його попередніх планів щодо проєкту, а ще більше після появи у відкритому доступі серій з його скандального кінопроєкту «Дау», куди він запрошував заграти «радянських» людей близького до російського президента Володимира Путіна російського олігарха Романа Абрамовича та інших знаменитостей пострадянського простору, в української громадськості з’явилося побоювання того, що Хржановський, будучи прихильником методів психологічного занурення, змінить мету музею – з вшанування пам’яті жертв на проживання різних рольових сценаріїв.
Проти участі Хржановського в цьому проєкті зробили заяву представники української громадськості 30 квітня. Вони зауважили, що на знак протесту проти цього підходу з проєкту пішов головний історик Меморіалу, нідерландський вчений Карел Беркгоф. Він сказав, що такий підхід московського режисера є «антинауковим» та таким, що порушує стандарти Міжнародного статуту меморіальних музеїв.
Інший учасник проєкту, австрійський історик Дітер Богнер, який очолював Групу розвитку основної експозиції і пішов ще восени 2019 року, попередив Наглядову раду проєкту про неприйнятність ідей Хржановського. Той у цей момент ще не мав офіційної позиції в Меморіалі, але обговорював свою концепцію з істориками. Богнер піддав ці пропозиції різкій критиці – його шокувало те, що, за задумом художнього керівника, відвідувачі мали опинитися «у ролі жертв, колаборантів, нацистів і військовополонених, яких змушували спалювати трупи». Богнер також пішов з проєкту через ідею геймізації смерті, назвавши нову концепцію «Голокост-Діснеєм».
На захист свого вибору став голова Наглядової ради Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр» (МЦГБЯ), колишній радянський дисидент, а нині впливовий ізраїльський політик Натан Щаранський. В інтерв’ю виданню «Українська правда» 6 травня він сказав, що про звільнення Хржановського не може бути і мови.
«Навіть розглядати це питання дивно. Людину звільняють, якщо вона не справляється з тією роботою, яку вона взяла на себе або яку ми йому доручили виконати. На підставі якоїсь кампанії в пресі такі питання не вирішуються», – сказав Щаранський і додав, що попередньо вироблена концепція не буде змінена.
Але його запевнень не вистачило, і 12 травня заяву зробила Наукова рада Меморіального центру Голокосту «Бабин Яр», яка пообіцяла, що жодної зміни наукової концепції не відбулося.
Ми отримали запевнення Меморіального центру, що повна нова художня концепція стане предметом ретельного аналізу та контролю з боку Наглядової ради Меморіального центру та незалежних експертів і буде презентована офіційно до кінця поточного рокуНаукова рада Меморіалу
«Нещодавня публікація у медіа імовірного проєкту нової художньої концепції майбутнього музею викликала занепокоєння членів Наукової ради. У відповідь на це ми отримали запевнення керівництва Меморіального центру у тому, що проєкти – згідно з новою художньою концепцією, презентація яких очікується у середині червня 2020 року, а повна нова художня концепція стане предметом ретельного аналізу та контролю з боку Наглядової ради Меморіального центру та незалежних експертів і буде презентована офіційно до кінця поточного року», – мовиться у заяві.
Меморіал в Бабиному Яру – лише під контролем України – заява
Наукова рада, як і Щаранський, запросили до співпраці і уряд, і громадськість. Але українську громадськість це не заспокоїло. У заяві 12 травня українські культурні та наукові діячі, серед них відомі історики, письменники, правозахисники і дисиденти, такі як Мирослав Маринович, Йосиф Зісельс, Оксана Забужко, Віталій Нахманович, Рефат Чубаров, Микола Рябчук, почали вимагати від керівництва України взяти під контроль держави та української громадськості весь проєкт побудови меморіалу в Бабиному Яру і не віддавати його в руки іноземних бізнесменів.
Звертаючись до президента Володимира Зеленського, прем’єр-міністра Дениса Шмигаля та мера Києва Віталія Кличка, вони виступили «з вимогою взяти на себе, у співпраці з громадянським суспільством, дієву відповідальність та безпосередній контроль над створенням меморіяльного комплексу в Бабиному Яру, що унеможливило би зовнішні деструктивні чи маніпулятивні впливи на цей процес».
Цілковита залежність проєкту МЦГБЯ від іноземних інвесторів повністю підпорядковує приватний проєкт меморіялу зовнішнім чинникам та інтересамЗаява громадськості
«Ми вважаємо, що цілковита залежність проєкту МЦГБЯ від іноземних інвесторів повністю підпорядковує приватний проєкт меморіялу зовнішнім чинникам та інтересам і позбавляє українське суспільство можливостей впливу на нього», – мовиться у заяві.
На думку авторів звернення, не приватний інвестор має запрошувати до співпраці український уряд та громадськість, а, навпаки, «лише українські державні інституції, відповідальні за розробку проєкту меморіялу, мають запрошувати іноземних експертів до участи в його колеґіяльних органах».
Оглядачі у Києві пояснюють, що поки не буде прозорості в діяльності інституції, а контроль над проєктом буде в руках російських олігархів, скандалів не оминути.
«Є приватний монополіст або утримувач контрольного пакету акцій, і ця особа ні від кого не залежить, – говорить в інтерв’ю газеті «День» історик та керівник Групи моніторингу прав національних меншин В’ячеслав Ліхачов. – З інтерв’ю Хржановського і з того, що ми знаємо від учасників попередньої команди, відомо, що нового артдиректора привела одна конкретна людина – Фрідман. Чи була з цим згодна решта членів Опікунської ради – невідомо, але ясно, що Фрідман за обсягом коштів, які він готовий вкласти у меморіал, перевищує решту учасників, тому може персонально привести когось і сказати: «Тепер за проєкт відповідає він», незважаючи на те, що відбувалося в попередні роки. Тобто там панує приватний капітал, який має амбіцію будувати Меморіальний центр у державному заповіднику».
Кремль займається «гібридизацією Голокосту» – аналітики
Інші українські оглядачі вказують на те, що російські олігархи – залежні від президента Росії Володимира Путіна люди, а історія та політика пам’яті для нього є зброєю і для збереження контролю всередині країни, і для посилення впливу на Заході. Питання Голокосту при цьому відіграє в пропагандистській кампанії Путіна проти України велику роль – від Майдану, і навіть з часів Віктора Ющенка, Москва активно намагалася дискредитувати українців як «фашистських колаборантів» та «воєнних злочинців», додають фахівці, величезні зусилля пропагандистської машини Кремля були спрямовані на те, щоб показати українців як «антисемітів».
Нині ж, на думку політолога Євгена Магди, «кампанія з гібридизації Голокосту» вступила до активної фази. Він нагадує, як у січні цього року Путін виступав в Єрусалимі на Форумі пам’яті жертв Голокосту, який допоміг організувати інший російський олігарх В’ячеслав Моше Кантор.
На цьому форумі Путін представляв Радянський Союз і Росію як головних визволителів світу від нацизму, а глава міжнародного відділу досліджень Голокосту «Яд Вашем» Дан Міхман вибачався за демонстрацію на форумі відеоматеріалів, що «містили неточності» та «розбіжності з даними досліджень», які готував фонд Кантора – головного спонсора заходу в Єрусалимі.
«Проблема – не в Хржановському, проблема – в Путіні», – пояснює свою позицію один із критиків російського проєкту, правозахисник, дисидент та політв'язень, співпрезидент Асоціації єврейських організацій та общин (Ваад) України Йосиф Зісельс.
В інтерв’ю Радіо Свобода він каже, що добре знайомий з аргументами, які наводить Натан Щаранський, про те, що всі російські бізнесмени, які беруть участь у проєкті, мають українське походження і серед жертв Голокосту були і члени їхніх родин, але наполягає, що його не переконають жодні слова про щирість намірів російських олігархів. Бо гроші вони свої продовжують заробляти в Росії, де «без благословення Путіна нічого не робиться».
Як це може бути, що Путін дозволяє своїм «шісткам-бізнесменам» вкладати 100 мільйонів доларів у культурний проєкт в Україні, країні, чиїх громадян він вбиває тисячамиЙосиф Зісельс
«Від самого початку цього проєкту в 2016 році я прошу всіх його учасників мені пояснити, як це може бути, що Путін вже декілька років веде війну проти України і тут же він дозволяє своїм «шісткам-бізнесменам», яким він дозволив грабувати Росію, вкладати 100 мільйонів доларів у культурний проєкт в Україні, країні, чиїх громадян він вбиває тисячами – понад 10 тисяч вбитих, сотні тисяч поранених, покалічених, зґвалтованих. Він анексує територію цієї країни, вивозить звідти підприємства, і в цей же час дозволяє вкласти гроші у культурний проєкт? Я в це не вірю. І ніхто мені не може відповісти на це запитання», – говорить Йосиф Зісельс.
Концепцію будуть визначати українці, а не Путін, не Сурков, не Фрідман із Ханом – Зісельс
За словами Зісельса, і побудовою меморіалу в Бабиному Яру, і ширше – формулюванням політики пам’яті в Україні мають займатися самі українці, громадяни України різних національностей.
«Це має бути саме український погляд на Голокост. І ані росіяни, ані будь-хто інший не мають що тут робити, бо ми самі маємо вибудовувати свою політику пам’яті. І Бабин Яр – це наше випробування. Цей проєкт треба робити внутрішніми силами України», – зазначає Йосиф Зісельс.
Він переконаний у тому, що інтелектуальних сил на цей проєкт в Україні вистачить, адже вже існує Концепція комплексної меморіялізації Бабиного Яру, яку підготувала робоча група українських науковців при Інституті історії України, виконуючи розпорядження українського уряду ще два роки тому. І до цієї концепції входить створення двох музеїв – Музею історії Бабиного Яру і Українського музею Голокосту.
Щодо фінансів на реалізацію цієї концепції, то, на думку Йосифа Зісельса, український проєкт можна реалізувати набагато дешевше, залучаючи приватні пожертви.
«Якщо хтось захоче нам допомогти, ми подякуємо. Але концепцію будуть визначати українські вчені та українське громадянське суспільство, а не Путін, не Сурков, не Фрідман з Ханом, чи хтось інший», – наполягає Зісельс.
Це ж «троянській кінь», який дарується лише для того, щоб зіпсувати міжнародний імідж УкраїниЙосиф Зісельс
«Вони думали, що почувши про 100 мільйонів доларів, всі тут будуть мовчати. А що ми будемо потім з таким подарунком робити? Це ж «троянській кінь», який дарується лише для того, щоб зіпсувати міжнародний імідж України. Я переконаний, що це – лише початок скандалів, бо всіх, хто буде відвідувати цей меморіал, там будуть переконувати, що українці – це «фашисти», «садисти», «антисеміти». Це повністю вкладається у російську пропаганду про Україну, – говорить Зісельс, який є одним з підписантів заклику до української влади. – Але вони забули, що в нас були Майдани і громадянське суспільство потрохи повстає проти цього проєкту».
Відповідаючи на закиди про те, що за майже 30 років свого існування українська держава не спромоглася ані інституційно, ані фінансово підтримати такий проєкт, він говорить, що формулювання політики пам’яті у Західній Європі тривало всі повоєнні десятиліття і не почалося доти, доки ці країни не досягли певного рівня економічного добробуту та політичної стабільності, чого Україна як постколоніальна держава не мала.
«Україна є ще дуже молода держава. І лише зараз вона підходить до питань національної пам’яті, хоча перші кроки були зроблені ще у 1991 році, коли відзначалася річниця трагедії у Бабиному Яру, на якій виступив тоді ще навіть не президент, а голова Верховної Ради Леонід Кравчук», – нагадує Йосиф Зісельс.
Він каже, що і 75-а річниця початку розстрілів у Бабиному Яру була відзначена на високому рівні у 2016 році, в Києві тоді відбулося понад 30 заходів. Але найголовніше, на його думку, є те, що великий шлях до усвідомлення та осмислення цієї трагедії пройшло українське суспільство.
«За ці майже 30 років українське суспільство знає набагато більше і про Голокост, і про Бабин Яр. Ми працюємо над цим – по всій Україні проходять «Уроки Голокосту», вчителі по всій Україні проходять через семінари, лекції, навчання. Я цю ідею запропонував у 1997 році. І за понад 20 років вона поширилася на всю Україну і почала жити своїм життям. 15 травня починається конкурс учнівських робіт про Голокост, який триває вже з 2000 року. І Бабин Яр, і Голокост включається в історичний наратив України – саме суспільство його включає», – говорить Зісельс.
За словами його однодумців, що підписали заяву до влади, «Бабин Яр – це одне з ключових місць національної пам’яті українців як сучасної політичної нації – громадян України всіх національностей».
За ці роки Голокост, так само, як і Голодомор та Великий терор, геноцид ромів і депортація кримських татар стали невилучними складниками історії України, трагедіями всього українського народу, тому, на думку українських громадських діячів, серед яких і Йосиф Зісельс, «пошанування жертв Голокосту, одним із символів якого є Бабин Яр, а також інших жертв Бабиного Яру – ромів, пацієнтів психіятричної лікарні, заручників, військовополонених, учасників українського національного та радянського рухів Опору, – є справою державної ваги».
«А створення національного меморіялу має стати завданням усього суспільства за державного фінансування і системної підтримки найвищих державних інституцій», – мовиться у заяві українських громадських діячів.
