Селище Клубівці поблизу Івано-Франківська відоме музеєм «Криївка УПА» та центром реабілітації військових та їхніх родин «Бандерівський схрон». І якщо ви вперше потрапили до села й гадки не маєте, як пройти (проїхати) до музею або до центру, місцеві жителі вам швидко розтлумачать, якою дорогою туди дістатись, ще й короткий екскурс в історію створення «Бандерівського схрону» розкажуть. Тим більше, що реабілітаційний центр у Клубівцях – єдиний у своєму роді на цілу Україну: він існує й розвивається завдяки насназі команди своїх засновників та гостей, іноді усупереч обставинам.
Назва «Бандерівський схрон», як згадує його співзасновник, учасник Революції гідності Ігор Чернецький, з’явилась завдяки відновленій криївці, яка розташована неподалік від реабілітаційного центру. День у «Схроні» починається рано: зрання троє ветеранів АТО замішують бетон, щоб упродовж дня будувати майстерні. Ветеран-«будівельник» Анатолій пояснює: у майбутньому будиночку будуть столярна майстерня та невеликий гончарний цех.
Тим часом інший ветеран, Олександр, на другому поверсі «штабу» «Бандерівського схрону» (це житловий будинок, де розміщені спальні кімнати, кухня, бібліотека, туалети та душ) обсмажує кавові зерна, перемелює їх і розфасовує у спеціальні пакети. Боєць називає своє робоче місце «маленьким кавовим цехом», звідси ж розфасовану каву розсилають покупцям, серед яких не лише локальні заклади харчування, а і поціновувачі кави з усієї України та з-за кордону. На сьогодні це «одне з джерел прибутку, завдяки якому реабілітаційний центр існує й поволеньки розширюється», розповідають Олександр та засновник «Бандерівського схрону» Ігор Чернецький.
У серпні цього року розпочала роботу столярна майстерня, де з дерева виточують фігурки тварин, а незабаром ветерани вчитимуться розписувати річкові камінці.
Як пояснила кореспондентці Радіо Свобода співзасновниця центру Наталя Чернецька, малярство (живопис), мілкі столярні роботи та розпис камінців відомі як «арт-терапія», що її використовують психологи для розвитку уваги й подолання травматичних розладів у військових. Також спільна творча праця зближує родини, в яких виникають проблеми після повернення бійця із зони бойових дій, зазначає вона.
Вона також розповідає, що позбутись страхів, депресивного стану ветеранам у «Схроні» допомагають коти. Четверо котів, які живуть на території центру, «вподобали» собі друзів серед ветеранів і «лікують» їх своїм теплом, дотиками й муркотінням. Один із ветеранів зізнається: погано спав, ночами снились епізоди боїв – а коли киця Багіра вечорами почала сідати на коліна й муркотіти, нічні кошмари відступили. Щоправда, тут же боєць додає: «Тут така атмосфера, і всі так намагаються одне одному допомогти, і тут така краса й таке прозоре повітря, що все воно лікує».
«Бандерівський схрон» – своєрідний будинок ветеранів»
Реабілітаційний центр для військових (ветеранів) та членів їхніх родин був заснований у квітні 2016 року, роботи з облаштування «штабу» тривали до кінця грудня того ж року.
У складі перших «будівельно-ремонтних бригад» були майданівці і ветерани АТО з різних куточків України. Серед завдань «Бандерівського схрону» – фізичне відновлення ветерана, психологічна допомога ветеранові та членам його родини, подолання депресії та інших наслідків участі у військових діях, каже Чернецький.
Наш «Бандерівський схрон» – це своєрідний будинок ветерана, де ветерану допомагають пристосуватися до мирного життяІгор Чернецький
«Центр «Бандерівський схрон» – це моя підтримка бійців і їхніх родин. Відомо зі світового досвіду, що ветерани повинні пройти період адаптації відразу після повернення з передової. Наш «Бандерівський схрон» – це такий своєрідний будинок ветерана, де ветеран отримує тимчасовий притулок, де йому допомагають пристосуватися до мирного життя, встановити соціальні та сімейні відносини тощо», – пояснює Ігор Чернецький.
Головна проблема центру – брак коштів: те незначне фінансування, що його центр отримує у рамках обласної програми з підтримки ветеранів АТО (ООС), вистачає хіба що на закупівлю матеріалів, кошти виписують навесні, а на рахунок вони починають поступати восени, додає засновник центру. Відтак команда намагається заробляти самотужки (продаж кави, картин та різьблених виробів, які виготовляють ветерани) й сподівається на підтримку небайдужих людей.
Криївка УПА – «Бандерівський схрон»: зв’язок поколінь
Музей «Криївка УПА» розпочав роботу в 1992 році, до 50-річчя від часу утворення Української повстанської армії, на місці, де навесні 1951 року НКВСники знищили повстанську криївку. Бійці, котрі були всередині, за даними істориків, встигли спалити документи й добровільно пішли з життя, щоб не дістатись противникам живими.
За словами Чернецького, ветерани часто відвідують це місце, дехто «приміряє на себе», як вчинив би на місці вояків УПА, потрапивши в оточення. А ще ветерани з родинами ходять у походи до Чорного лісу, який починається за селом, варто лише поле перейти: у цьому карпатському лісовому масиві у роки Другої світової війни і до початку 1950-х років перебували підрозділи УПА, у лісі дотепер чимало пам’ятних місць, пов’язаних з військовими операціями «лісових братів».
За словами Чернецького, учасники нинішньої російсько-української війни відчувають зв’язок між собою та бійцями УПА, оскільки «час інакший, а ворог лишився той самий».