За різними даними, серед усіх бойових втрат учасників бойових дій і ветеранів до 20 відсотків – це суїциди. Проблема суїцидів серед військових і ветеранів – не лише суто українська: так, за даними Міністерства оборони США, кількість самогубців серед військових становить близько 20 відсотків від усієї кількості загиблих. Серед причин, які спонукають солдата (ветерана) вкоротити собі віку, психологи називають конфлікти, зумовлені особливостями несення військової служби, а також проблеми у родинному житті по поверненні додому, загальний стан здоров’я та соціально-побутові негаразди тощо.
(Позначка* – Радіо Свобода не називає прізвищ з етичних міркувань)
Боєць приходить додому, але не повертається з війни: пам’ять закарбовує спогади про обстріли, моменти «прильоту» мін або снарядів чи загибелі побратима. І ці спогади повертаються у нічні кошмари, не дають спокійно жити, «вганяють» людину у депресивний стан, визнають самі ветерани, зазначають психологи.
«У мене на очах від снайперської кулі смертельно поранили побратима, з яким ми виросли у сусідніх будинках, а у 2015 році нас разом призвали в армію. Коли його вбили, я не мав часу переживати, треба було вижити. А от коли додому повернувся – мене «накрило»: виходжу вранці на роботу, повз Василів під’їзд іду – і встає він у мене перед очима, мертвий. Я мучився і себе звинувачував, що не врятував Василя, хотів руки на себе накласти, але дружина своєчасно додому повернулась і примудрилась у мене пістолет з руки витягти», – згадує Кирило С*., ветеран АТО з Києва у розмові з кореспондентом Радіо Свобода.
«У цивільному житті більшість людей війна взагалі не обходить. Я почувався нікому не потрібним, не було з ким поспілкуватись і розповісти про війну – рідні, друзі мене не розуміли. Хотів піти з життя, але в останню мить щось зупинило: подумав, що якщо я з тієї «м’ясорубки» під Іловайськом повернувся живим, отже, Боженька має на мене якісь плани. Я пройшов курс психологічної реабілітації, отримую зараз вищу освіту», – розповідає Віктор* з Полтавщини.
Суїциди – відповідь на безвихідну ситуацію – психологи
Як зазначає кризовий психолог Катерина Проноза, до самогубства призводить «взаємодія кількох факторів ризику», серед яких – кризова ситуація, що з нею у силу індивідуальних особливостей ветеран (боєць) не може справитись самотужки. Іноді рішення піти з життя є відповіддю на безвихідну ситуацію: неможливість її змінити, хоча вона змінює людину психологічно, а то й фізично (поранення тощо). «Запустити» депресію, суїцидальні настрої та дії може і втрата «значимого об’єкту» (наприклад, побратима), зазначає психолог.
У період переживання та подолання важкої кризи військові та ветерани потребують психологічної підтримкиКатерина Проноза
«У період переживання та подолання важкої кризи військові та ветерани потребують психологічної підтримки, а за потреби – і стаціонарного лікування. Не менш важлива підтримка з боку рідних та друзів, цілого суспільства», – наголошує Проноза.
Для підтримки ветеранів в Україні запустили соціальний проект «Тільки живи», спрямований проти суїцидів серед військових та ветеранів. За словами керівника «Федерації громадських організацій учасників АТО Київщини» Володимира Мостового, тільки у Київській області відсоток самогубств від загальної кількості померлих ветеранів після повернення з війни коливається в межах від 11 до 22 відсотків.
Після повернення з фронту воїни стикаються на всіх рівнях з байдужістю, непорозумінням, а часом хамським ставленням, яке залишає в їхніх поранених душах і серцях рубціВолодимир Мостовий
«На війні все просто – є ворог, є ти, а за твоєю спиною – рідні українські землі, мільйони людей. Ти чітко знаєш свої завдання і обов'язки. Після повернення з фронту воїни стикаються на всіх рівнях з байдужістю, непорозумінням, неповагою, а часом хамським ставленням, яке залишає в їхніх поранених душах і серцях рубці. Образа, злість, нерозуміння і байдужість оточення, постійний біль в душі і тілі бере верх над розумом і настає той момент, коли все, і, навіть життя, не має сенсу», – визнає Мостовий.
«Армійські» самогубства: статистика відсутня
За словами Мостового, проблема так званих «ветеранських суїцидів» ускладнена ще і з неможливістю порахувати кількість самогубств серед ветеранів: посттравматичний синдром «може вистрілити у скроню» через кілька місяців, а то й років після демобілізації, каже ветеран, тож поліція і медики фіксують суїцид без огляду на минуле самогубця.
Тим часом головний військовий прокурор Анатолій Матіос повідомляв, що на 1 квітня 2018 року «з майже 326 тисяч учасників АТО щонайменше 554 особи вчинили самогубство». Мова іде про дані, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань.
У свою чергу учасник бойових дій на сході Сергій Ульянов зауважує: не всі смерті військових, які зафіксовані як самогубства, насправді ними є. За його словами, трапляються випадки, коли за «самогубством» стоїть убивство військового, скоєне його ж командиром або однополчанами з різних причин.
26 червня президент України Володимир Зеленський зустрівся з родинами військовослужбовців Збройних сил і Національної гвардії України, які у різні роки загинули за підозрілих обставин та яких слідчі органи визнали самогубцями, інформує прес-служба Адміністрації президента: «Присутні на зустрічі члени родин загиблих наголошували, що смерть їхніх рідних намагаються видати за самогубство, попри те, що у деяких випадках на тілах були виявлені сліди побиття, вогнепальних поранень. Подекуди є свідки вбивства й навіть відомі імена тих, хто його скоїв... Глава держави взяв порушені питання під особистий контроль».
