Справа Марківа в Італії: які шанси в апеляційному суді

Рим – Рішення Апеляційного суду Мілана щодо засудженого українського військового Віталія Марківа можна очікувати наступної весни, повідомили Радіо Свобода адвокати солдата. Як вони пояснили, до апеляційного процесу не можуть допустити нових свідків чи суттєво нових доказів у справі, бо суд другої інстанції ухвалює рішення на основі перегляду матеріалів попередньої інстанції. Йдеться про суд присяжних міста Павії, котрий 12 липня засудив нацгвардійця до 24 років тюрми, визнавши його винним у причетності до вбивства італійського фоторепортера на Донбасі у травні 2014 року. Для вироблення стратегії захисту на процес оскарження адвокати чекають публікації мотивувальної частини павійського вердикту, який вони вважають вкрай несправедливим і політизованим.

Тим часом захисники військового Раффаеле Делла Валле і Донателла Рапетті порушують питання «несправедливого і невиправдано сувогоро вироку» у громадських та політичних колах Італії. Минулого четверга у стінах сенату вони взяли участь в дискусії на тему «Російські тіні. Справа Марківа – тривожний сигнал щодо стану італійського правосуддя та медіа простору». Захід організувала ліберальна Радикальна партія Італії за особистого сприяння її лідера, сенаторки Емми Боніно, яка відома боротьбою у відстоюванні прав людини.

Під час дискусії наголосили, що процес над Віталієм Марківим в Італії став не лише судовим, а й політичним. «Якщо підсудного у медіа називали «нацистом», безумовно, помітні ідеологічні підвалини цього процесу. Вирок, очевидно, суперечливий. Ми чекаємо на мотивацію, бо справа, виглядає, набрала політичного характеру», – сказав Джан Доменіко Каяцца, голова Спілки адвокатів-криміналістів Італії.

Представниця Радикальної партії Сильвія Манці зосередила увагу присутніх на дезінформації, яка панує в італійській пресі, починаючи від статті у газеті Corriere Della Sera у травні 2014 року, що стала основою для формування обвинувачення військовому з подвійним українським та італійським громадянством. За словами Манці, погана журналістика призвела до поганого правосуддя, адже задовго до вироку місцева преса вже призначила Марківа винним в убивстві фоторепортера Андреа Роккеллі та його перекладача-росіянина Андрія Миронова.

Сильвія Манці також зауважила, що сам процес і дезінформація довкола збігаються з версією російських гібридних сил в Україні, а це нині викликає ще більшу тривогу, бо з’явилися докази впливу російського режиму на італійську політику. Йдеться про розслідування щодо можливих домовленостей про російське фінансування праворадикальної урядової партії «Ліга».

Окремі присутні у коментарі для Радіо Свобода висловили думку, що українського військового взагалі не слід було судити присяжним в Італії. «Він (Віталій Марків) законно перебував у лавах українського війська з метою захисту територіальної цілісності своєї країни проти тероризму в умовах війни. Це міжнародно визнаний конфлікт, де Євросоюз виступає на боці Україні. Навіть на війні є злочини, там діють інші закони, та у даному випадку не йдеться про воєнний злочин. В Італії це чомусь був процес як щодо побутового убивства. Я переконаний, якщо розслідуються події, які сталися на війні, слід застосовувати закони військового кримінального кодексу і справу має розглядати військовий трибунал», – сказав політолог і правозахисник Антоніо Станґо.

За його словами, на ухвалення обвинувального вердикту мала значний вплив медійна кампанія Кремля, яка потрапила до багатьох видань Італії. Відповідно до фактів та за відсутності доказів, такого вердикту не могло бути апріорі, вважає італійський правозахисник. «Апеляційний суд не може зробити іншого, як виправдати засудженого. Відомо, що присяжні можуть легше піддаватися впливу медіа кампанії, а в апеляційному суді судді незалежні, там правники-професіонали», – додав Антоніо Станґо.

На позитивне рішення в апеляційній інстанції великі надії покладають і захисники Віталія Марківа, хоча адвокат Делла Валле у день вироку заявив про зневіру до місцевого правосуддя. Власне під час дискусії в сенаті перелічивши знову тези захисту, Делла Валле наголосив: «Правосуддя існує для всіх, а не для правих чи лівих, для комуністів чи фашистів. Прагнемо справедливих суддів!».

До середини жовтня сторона захисту має отримати від суду присяжних Павії обґрунтування вироку. Залежно від мотивації присяжних, адвокати вирішать, як відкорегувати лінію захисту – про кардинальну зміну захисної позиції зовсім не йдеться, запевнила Радіо Свобода адвокат Донателла Рапетті. Згодом, дотримуючись юридичних термінів, до кінця поточного року адвокати планують звернутися до Апеляційного суду Мілана і подати заяву на оскарження рішення павійського суду. За словами захисниці, суд другої інстанції працює значно швидше, мають призначити пару засідань і вже навесні (квітень-травень) гіпотетично можуть оголосити рішення щодо апеляції.

На запитання Радіо Свобода, чи можливе долучення нових свідків чи матеріалів до справи, адвокат дала категоричну негативну відповідь. Згідно з юридичною процедурою, для оскарження рішення надаються матеріали справи, використані у суді першої інстанції, а критика аргументів обвинувачення буде залежати від мотивації суду присяжних, пояснила Донателла Рапетті. Щодо активізації українських політиків після вироку, зокрема заяви президента Володимира Зеленського та його телефонної розмови з прем’єр-міністром Джузеппе Конте, то захисниця висловила сумнів, що це матиме вплив на винесення вироку в Мілані.

«Безперечно, процес має політичне підґрунтя. І це (звернення українського президента до глави італійського уряду) може сприяти поліпшенню клімату довкола процесу, бо багато дезінформації, зокрема в Італії, проти нас італійська преса. Але судді в Італії є незалежними. Ми таки сподіваємося, що судді є незалежними від політичних ситуацій», – додала Донателла Рапетті.

Вона також повідомила, що після вироку адвокати відвідували засудженого Віталія Марківа у міланській в’язниці, де солдат перебуває понад 2 роки. «Він сильний духом, добре тримається, вважає себе невинуватим і знає, що рідна країна його підтримує. Це йому дуже допомагає. Він навіть більше підбадьорює нас, захисників, ніж ми його», – розповіла адвокат Рапетті.

Адвокати нацгвардійця зазначають, що працюють виключно у локальному юридичному полі і тому не беруться давати поради українській владі, що слід зробити, щоб сприяти виправдальному вироку на стадії апеляції.

А в Україні, як виглядає, справу Марківа багато хто відкрив або всерйоз нею зацікавився саме після оголошення суворого вердикту. Для постійних спостерігачів судової саги, що почалася з арештом солдата у Болоньї 31 червня 2017 року, нинішні дискусії в Україні схожі на махання кулаками після бою. Як політики, так і представники громадськості, відкрито заговорили про недостатні зусилля України для порятунку нацгвардійця Віталія Марківа.

Сторона обвинувачення, а найбільше родина загиблого фотографа, постійно критикували і досі вважають незадовільним розслідування трагічного інциденту з боку України. Відомо, що кримінальна справа, відкрита 2014 року, перекваліфікована згодом у «теракт» розслідується СБУ.

Київ постійно відстоював невинуватість нацгвардійця. Водночас не відбулося жодної прес-конференції щодо підсумків українського розслідування загибелі Андреа Роккеллі або ж публічної дискусії, як в італійському сенаті, щодо причин виникнення такої складної не лише правової, а й дипломатичної ситуації між двома країнами.

17 травня цьогоріч міністр внутрішніх справ Арсен Аваков прибув на чергове засідання до Павії підтримати підсудного бійця Нацгвардії. На запитання Радіо Свобода про перебіг українського розслідування посадовець Аваков відповів: «Справу Роккеллі розслідує СБУ, та в умовах війни слідчі дії на тій території неможливо проводити. Ми знаємо про роль незаконних проросійських формувань і розраховуємо, що після закінчення бойових дій ці люди постануть перед слідством і ми зможемо отримати від них якісь свідчення, тоді ситуація буде яснішою».

Очевидно, що протягом двох років перебування Марківа за ґратами якогось прориву у розслідуванні обставин смерті Роккеллі не відбулося. А родичі загиблого на Донбасі італійця ще 2014 року очікували пильнішої уваги від української влади, про що їхні захисники часто наголошували на суді.

За конфіденційними джерелами Радіо Свобода, 5 років тому після загибелі фоторепортера тодішній міністр закордонних справ Павло Клімкін пообіцяв італійці Федеріці Моґеріні, яка очолювала італійське МЗС, що прибуде до Італії і поговорить з батьками.

Цього не сталося, з чого італійці роблять висновки про недосконалу співпрацю не лише на рівні правоохороннних органів двох країн, а також на рівні МЗС. За даними Радіо Свобода, спілкування міністра з батьками, які втратили сина, могло б стати, якщо не вирішальним, то бодай красномовним жестом, який би сприяв залагодженню ситуації, можливо, запобігти її загостренню через три роки у зв’язку з арештом українського бійця.

Окрім невідомих деталей розслідування, також неясною виглядає сама позиція держави України щодо цього інциденту. Чи був це злочин на війні, оскільки в Україні відкрили розслідування? Чи слід говорити про воєнну ситуацію, коли внаслідок бойових дій трапляються жертви серед цивільних, але питання відповідальності військових не порушується? Жодне відомство України не оприлюднювало позиції щодо цього аспекту.

На прохання Радіо Свобода ситуацію дещо пояснив посол України в Італії Євген Перелигін:

– Якщо в італійських слідчих в рамках цього процесу виникли якісь запитання або звинувачення, де Україна могла б довести абсурдність цих звинувачень, ми маємо це робити. Хто, де перебував (на фронті, – ред.) у той момент, які дії там відбувалися… Це на суді вже аналізували, та маємо підготуватися краще до апеляції і зробити наші аргументи сильнішими. А щоб подолати небажані політичні спекуляції, слід протистояти і в медійній сфері, і готуючи нашу доказову базу. Українські правоохоронці ще не надали підсумків слідства щодо загибелі Роккеллі, а італійці кажуть, якщо Україна не провела слідства, то це зробили ми. Тобто Україна має довести це слідство до кінця і продемонструвати його результати.

– До яких ще кроків має вдатися Київ протягом наступних півроку до оголошення вердикту апеляційного суду?

– Маємо мобілізувати наші внутрішні резерви і підготуватися краще, йдеться про оскарження вироку Віталію Марківу та цивільного позову проти України. Київ повинен знайти або відновити доказову базу, яку може мати Україна, слід повернутися до витоків слідства 2014 року. В Україні тепер багато говорять, що не все було зроблено, щоб довести невинуватість бійця. Це першочергове завдання влади і правників. Друге – слід бути активнішими у медіапросторі не лише в Італії, а й у Європі, щоб протистояти створенню емоційних ярликів, які відразу підхопили непрофесійні присяжні судді у Павії. Це все через відсутність спільної інформаційної політики з боку України. Я знаю, що багато неурядових організацій в Україні включно з правозахисниками хочуть допомогти справі, але не вистачає центру, який би допомагав акумулювати і реалізувати позитивні ідеї разом.

– Можливо, для порятунку ситуації слід створити експертну спецгрупу правників і дипломатів у справі Марківа?

– Така група формально є або мала би бути. Згідно з указом президента, коли починається судовий процес в іншій країні, відразу міністерство юстиції України стає відповідальним і має всі повноваження, щоб працювати зі слідчими і з МЗС, щоб ділитися інформацією і координувати процес. Єдиний відповідальний орган – це міністерство юстиції України, яке виконує указ президента. Ось ця група включно з людьми та інституціями мала б організуватися і працювати.