Трохи більше 13 км відділяє наразі містечко Лиман на Донеччині від лінії бойового зіткнення. Упродовж тижня 20-26 грудня війська РФ наростили тут кількість штурмів – до максимум 36 за добу. Атаки, за даними Генерального штабу ЗСУ, подекуди відбуваються за підтримки авіації. Лиман потрібний загарбникам як плацдарм для подальшого наступу на Слов'янсько-Краматорську агломерацію та для створення загрози угрупованню ЗСУ, що обороняє Сіверськ.
Містечко перебувало в окупації з кінця травня до 1 жовтня 2022 року. Внаслідок бойових дій комунальна інфраструктура була зруйнована: відсутнє централізоване водопостачання відновити теплопостачання теж наразі неможливо, повідомили у міській адміністрації. Жителі багатоповерхівок опалюють помешкання електрообігрівачами та буржуйками. Проте евакуюватися, попри постійні обстріли військ РФ та холоди, люди відмовляються.
Декілька історій жителів Лиману розповідає Донбас Реалії (проєкт Радіо Свобода).
За день до нашого приїзду російські війська вкотре вдарили по Лиману авіаційною бомбою – вона розірвалася просто між приватних будинків. Дивом минулося без жертв. На ранок на місці вже працювали поліцейські та енергетики, вдягнені у каски та бронежилети. А з неба падав сніг: було десь під три градуси морозу.
«Гірші за фашистів…»
Гірші за фашистів у сто разів. Це я про росіянжителька Лиману
Одна з місцевих жительок (не назвала своє ім’я) в момент прильоту лежала на дивані під двома вікнами. Її засипало склом, побило дах, – але жінка не постраждала. Каже, що ночувала у сусідів, бо жодного цілого вікна не лишилося, газове обладнання для опалення побило, – то й жити в хаті неможливо.
«Думала, що гірших за фашистів, – немає на білому світі. А, виявляється, сусіди у нас гірші за фашистів у сто разів. Це я про росіян йоханих», – не стримує емоцій жителька міста, яку війська РФ позбавили житла.
На сусідній вулиці мешкає Галина. Каже, її будинок теж частково розбитий, як і всі навколишні.
«Виїжджати не думаємо: сподіваємося на мир, віримо в силу нашої Батьківщини. Ми тут народилися, ми тут живемо, ми тут будемо жити», – починає плакати жінка.
Загалом тільки цей удар військ РФ пошкодив більше 30 приватних будинків, повідомили Донбас Реалії у міській військовій адміністрації.
«Бригада наша працює, обстежує кожен будинок. Дуже вдячні благодійному фонду «Янголи спасіння», які надають нам одразу допомогу будівельними матеріалами. Вже завтра будівельні матеріали розвезуть постраждалим родинам», – розповіла Олена Муравльова, заступниця начальника Лиманської МВА.
Читайте також: Діти у бронежилетах і батьки, які нікому не вірять. Як рятують дітей прифронтового Донбасу
Люди не погоджуються евакуюватисяОлена Муравльова
За її інформацією, на середину грудня у місті без централізованого опалення та водопостачання, під частими ударами військ агресора жили 4128 городян. Дітей не було (на початку червня 2024 року у Лимані та деяких населених пунктах громади було оголошено про примусову евакуацію дітей – ред.). Деякі мешканці багатоповерхівок, каже Олена Муравльова, досі мешкають у підвалах. Проте, зітхає чиновниця, люди від евакуації відмовляються категорично.
«На жаль, люди не погоджуються евакуюватися. Їм розповідають про послідовність дій, – але ж вони залишаються тут», – розводить руками чиновниця і додає: люди не лишаються сам на сам із бідою – їх підтримує і влада і благодійні волонтерські організації.
Наприклад, різні благодійні фонди надають допомогу на придбання твердого палива: від 21 до 25 тис. грн.
«Ручки-ніжки, – і до лісу»
Ручки-ніжки, – і до лісуЄвген
Але мешканці багатоповерхівок запасаються дровами і самотужки. І це, – попри забрудненість місцевих лісів мінами та нерозірваними боєприпасами.
«Ручки-ніжки, – і до лісу. Напиляв, приніс. Ср***ти захочеш – штани знімеш», – філософськи зазначає Євген. Його квартира розташована на останньому поверсі 5-поверхівки. На майданчиках між поверхами чоловік накопичив чималі запаси деревини.
«Опалення в нас немає із зими 2022 року. Оце моя буржуйка. Ще не розтопив, бо прокинулися нещодавно, – пояснює бездіяльність пічки Євген. – Цю пічку нам безкоштовно дали волонтери. Минулу зиму так само зимували з нею. Але єдиним порятунком все ж таки була електрика: звісно, дровами би намагалися грітися, але була б ж***па».
Хлопці, я – вдома!Євген
Чоловік веде нас до сусідньої кімнати. Там працює і електричний обігрівач, і невеличкий «дуйчик». У теплі на ліжку лежить кішка з трьома кошенятами.
«Нам є куди виїжджати: у мене син у Києві. Проте – лишаємося тут. Тому що я – вдома! Хлопці, я – вдома! А там, як не крути, все одно буду в гостях. Як кажуть: «Боже, поможи, та й сам не лежи», – зазначає Євген і бідкається, що треба ж кудись прилаштувати малих лиманських котиків.
«Я ні за кого»
Переїжджаємо до іншого кварталу. Одна з п’ятиповерхівок тут сильно постраждала під час боїв 2022 року: снаряди влучили посередині будинку, чимало квартир вигоріло. Деякі люди поневіряються у підвалах.
Спускаємося до одного, відкриваємо двері досередини. Назустріч похапцем виходить чоловік середнього віку. Каже, що давно тут живе, проте на камеру говорити відмовляється.
Виходимо на денне світло, – і зустрічаємо біля сусіднього під’їзду чоловіка з велосипедом. Він каже, що іноді живе у підвалі, і зголошується показати умови.
«От подивіться: це сусідка зливає щось у каналізацію, тому й калюжа тут через дірку у трубі», – бідкається Віктор.
І дійсно, у підвалі розлилася смердюча калюжа. Переступаємо через неї і йдемо до дверей під номером «90», на яких висить замок.
«Це не житло, – це підвал. Але коли почнуть сильно гучно стріляти, – переходжу жити сюди», – пояснює чоловік. Потім відкриває двері: там є поличка з матрасом і дріт з вилкою. Віктор каже, що за наявності електрики може обігріватися тут електрообігрівачем. А якщо світла не буде, – поруч із дверима зробив запас деревини для буржуйки.
Я ні за кого. Дайте мені мир, і те, що я заробивВіктор
А ще Віктор згадав, як під час окупації міста захищав від російських військових сусідський сарайчик у дворі:
– Військові прийшли, росіяни, я захищав його, казав: «Що ви тут лазите?!» – ділиться спогадами чоловік.
– А вам не страшно було, адже в них зброя? – цікавимося.
– А я ж цивільний тут. Я і зараз нікого не боюся. Мені вже 73 роки. Я ні за кого. Дайте мені мир, і те, що я заробив, – резюмує Віктор.
Читайте також: «Поки займатися відбудовою ніхто не буде». Як живе Лиманщина після деокупації
Затим виходимо з підвалу, і Віктор показує свою квартиру.
«Усе забите, замучився забивати», – зітхає житель Лиману і стукає пучкою по дерев’яній плиті, що затуляє віконний отвір.
Віктор показує нам свій винахід: одну частину забитого вікна він зробив рухомою. Тому під час вибуху ударна хвиля тисне на рухому половину забитого вікна, – та відпадає і дає потоку повітря безперешкодно потрапити до кімнати, рятуючи решту вікна від руйнації.
Йдемо до кухні, Віктор голосно зітхає: через вчорашній обстріл відпала плита, якою забив діру від більш давнього прильоту. Доведеться знову працювати.
«Як буде електрика, виживемо»
У цьому ж будинку на другому поверсі живе пані Валентина. Каже, що через обстріли півтора роки із сином виживала у підвалі п’ятиповерхівки. А потім у сина стався інсульт, і життя у підвалі стало йому не під силу. Тому, попри небезпеку, змушені були повернутися до квартири.
Зараз у неї на кухні стоїть і буржуйка з дровами, і увімкнений електричний обігрівач.
Як буде електрика, ми виживемоВалентина
«Якщо не буде електрики, – я навіть не знаю, що тоді робити. Навіть не думаю про це. А тогоріч, коли не було світла, топили буржуйку. Але ж вона обігріває тільки одну кімнату. І, поки топиш – поки тепло. Як перестав – холод, – розповідає жінка. – Як буде електрика, то ми виживемо».
А ще, ділиться пані Валентина, підтримує гуманітарна допомога: і харчів вистачає, і побутову хімію дають.
Жінка каже, що їй із 45-річним сином, який наразі переніс уже два інсульти, пропонували евакуюватися. Проте вони відмовилися.
Тому зараз зігріваються електрикою, сплять з котами і сподіваються на швидке завершення бойових дій.
ОСТАННІЙ ВИПУСК РАДІО ДОНБАС РЕАЛІЇ:
Ми працюємо по обидва боки лінії розмежування. Пишіть нам на пошту Donbas_Radio@rferl.org, у фейсбук, телеграм або вайбер за номером +380951519505. Якщо ви пишете з окупованих територій, ваше ім'я не буде розкрите.
Форум