Президентські вибори – один з експериментів у державі, констатує «Український тиждень». І питання зовсім не в тому, що новий президент, якщо буде обраний, виявиться ворожим агентом. Як переконує автор статті Роман Малко, ахіллесова п’ята Володимира Зеленського – неготовність керувати таким складним механізмом, як держава, з усіма наслідками. Ця чиста віртуальність може трансформуватися в якого завгодно монстра. На такому тлі чинний президент теж не ідеальний, але прогнозованіший. Та головний виклик навіть не в цьому. Виявилося, що нація, яка століттями протистояла знищенню, встояла під час найстрашніших геноцидів, раптом позбулася імунітету, і її можна брати голими руками, вважає дописувач. Однак він впевнений, що шанси вижити все ще є. Україна не монархія та не президентська республіка, і в цьому порятунок. Парламент, як інституція, уже не раз довів, що може в часи великих криз стати гарантом збереження державності. Хоч би як українці зневажали депутатів, саме вони нині стають єдиною надією втримати державу від хаосу й не допустити можливого реваншу. Врешті, до інавгурації нового президента право підписувати закони залишається в чинного глави держави. Цього часу достатньо, щоб виставити основні запобіжники, які унеможливлять реванш та хаос. Головне, щоб парламентарі захотіли це зробити і, звісно, змогли. Утім, основним запобіжником, попри все, залишається таки мудрість українського народу, який голосуватиме 21 квітня, наголошує автор статті, що має назву «Виставити запобіжники».
Нинішній шок – розплата українцям за те, що вони не відчували як слід і досі не відчувають війни. Як переконує дописувач «Українського тижня» Юрій Макаров, – якби в країні був воєнний стан, тотальна мобілізація, якби з кожного брали воєнний податок, люди, напевно, не сприймали б комедійний серіал як настанову до дії. Зеленський продає, за браком змістовної політики, уявлення кожного окремого громадянина про здоровий глузд у варіанті лайт. Він дозволяє виборцеві бути легковажним. Це стало можливим, бо суворий світ реальностей мало про себе нагадує, переконаний автор статті «Червоний код».
У разі перемоги Володимира Зеленського фрустрація неминуча, переконує в тижневику «Новое время» Павло Казарін. І справа навіть не в компетенції і не в команді. Проблема в тому, що кожен, хто голосує за Зеленського, мріє про щось своє. А сам кандидат просто не заважає виборцям себе придумувати. Весь цей калейдоскоп суперечливого відгукнеться вже після другого туру, коли виявиться, що надмірна строкатість сподівань не збігається з реаліями і приречена на фіаско. Україна наполегливо хоче дива, переконаний журналіст. Тому український виборець раз у раз обирає чарівника. Люди вірять в те, що щастя зовсім поруч і що потрібно лише знайти правильну людину, яка знає рецепт секрету. Однак вся ця ситуація – не про раціональне. Вона про емоційне. Ті, хто голосує за «чудотворця», не потребують предметних дискусій. Вони не прагнуть оцінювати ризики або зважувати витрати. Лише тому, що будь-які дебати про кандидата і майбутнє ризикують зруйнувати їхню мрію. А крадіжку мрії український виборець не прощає нікому, наголошує дописувач. І попереджає, що у разі перемоги Володимир Зеленський приречений на те, щоб в цьому переконатися. Заголовок статті – «Президент-чудотворець».
Про те, чи готова Зе-команда відповідати за оголошені наміри, дізнавався дописувач «Українського тижня» Андрій Голуб. Він переконаний, що Зеленському не уникнути реформ. У разі перемоги він не зможе проігнорувати такий запит виборців. Йому доведеться або реалізувати, або імітувати. Гарантій, що перше не перетвориться на друге, немає, вважає дописувач. Його також насторожує, що Зеленський приховує прізвища людей, якій відповідатимуть за програму реформ. Усі речники команди Зе – люди з незрозумілою позицією в команді, вважає автор. Вони беруть на себе відповідальність за виголошення тих або інших тез від імені кандидата, однак самі часто не можуть пояснити, за який конкретно напрям майбутніх реформ відповідають. Водночас низку людей із команди Зеленського журналісти підозрюють у захисті інтересів бізнесу та олігархів. Тож ключове запитання до Зеленського та його штабу в останні дні перед другим туром таке: хто всі ці люди та де вони опиняться після дня виборів? Про це йдеться в публікації «Зеленський і пустка».
Вперше в історії українських виборів соцмережі – Instagram, Facebook, Telegram – стали реально дієвим інструментом боротьби за виборців, що і довів успіх у першому турі кандидата Володимира Зеленського, констатує тижневик «Новое время». Комунікація як комерційних брендів, так і політиків переходить в соцмережі. А при такому сценарії, на думку експертів видання, з'являється ризик зникнення смислів і дискусії про зміст політики, замість яких на перше місце виходять жарти й емоції.
Іван Міклош, один з кращих європейських фінансистів, який консультує сьогодні український уряд, розповідає в тижневику «Новое время» про те, які зміни відбуватимуться в Україні при президентові Порошенку, а які – при Зеленському. Експерт переконаний, що коли президентом залишиться Петро Порошенко, то продовжуватимуться реформи, які хоч і не відбувались так швидко, як всі очікували, але в правильному напрямку. Якщо президентом буде Зеленський, є високий ризик невизначеності. Адже не відома його стратегія, а відсутність у нього політичного досвіду – серйозне проблема. Однак, якщо у нього будуть воля і бажання продовжувати реформи, він може оточити себе грамотними експертами, і позбутись впливу старих олігархів. Однак, якщо цього не станеться, то його недосвідченість і вплив олігархів, перш за все одного, будуть ризики надто великі. На цьому наголошується в статті «Дороги, які ми обираємо».