Нова воєнна доктрина Кремля, озвучена нещодавно начальником Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації Валерієм Герасимовим, викликає стурбованість у багатьох світових столицях – не тільки у Вашингтоні чи Києві. Адже до неї повернули термінологію часів Холодної війни й уперше за тривалий час там порушують питання підготовки Росії до регіональних конфліктів і великої війни – а не до воєн гібридних, на які Москва раніше робила ставку. Що про це думають у США? Як вже реагує і як повинна відреагувати Америка? І чи допускають у Вашингтоні можливість прямого військового зіткнення з Росією? Всі ці запитання кореспондент Української служби Радіо Свобода обговорив в інтерв'ю з одним із провідних американських експертів у галузі міжнародних відносин Пітером Бруксом. При Буші-молодшому він був заступником міністра оборони США (у 2001-2002 роках), в його послужному списку – робота в Конгресі Сполучених Штатів, місії США при ООН, а також в ЦРУ. Зараз Пітер Брукс працює в Heritage Foundation – стратегічному дослідницьому інституті, що займається аналізом міжнародної політики.
– Як в США сприйняли ці висловлювання генерала Герасимова? Це більше гра на публіку, спроба спровокувати дії Сполучених Штатів у відповідь чи Росія навсправді має намір поміняти курс?
– Із цією промовою генерала Герасимова пов'язано багато моментів. Він звертався до громадян своєї країни, тобто до внутрішньої аудиторії. Тому там і були абзаци, пов'язані з нібито спробами США і НАТО організовувати протести ... Думаю, це виключно меседж для самих росіян з приводу можливої участі в протестах – мовляв, замисліться, чи хочете ви бути частиною зусиль Заходу щодо зміни режиму в Росії?!
А ще це меседж НАТО і Сполученим Штатам на рівні військовому – що Росія сильна, що Росія буде протистояти будь-яким спробам Заходу їй погрожувати. Він говорив про «активний захист», використовував американську термінологію і натякав, мовляв, у Москві вважають, що «напад – це найкращий захист». Тобто Росія дає нам зрозуміти, що вона серйозно ставиться до будь-яких загроз ззовні. Так що тут цілий набір меседжів. Не тільки ті, що сформульовані для самих росіян. Так, його виступ, був публічним – але фактично це звернення не тільки до співробітників Академії військових наук, а й до Сполучених Штатів і до НАТО – заявою, що у Кремлі вважають викликами для російського суверенітету і для російських інтересів. Отже, тут безліч інформації, яку ми повинні ще й перечитати, і переосмислити. І завдяки цьому краще зрозуміти, а якими мають бути наші відносини з Росією?
– А наскільки серйозною була реакція Америки на це? І якою, на вашу думку, вона повинна бути?
З одного боку, все, що зараз звучить у доктрині Герасимова, ми вже в Україні бачили
– Ми в першу чергу повинні це все усвідомити. Тому що, з одного боку, все, що зараз звучить у доктрині Герасимова, ми вже в Україні бачили! Все це було раніше – всі ці спроби, всі ці російські операції із дезінформації... Росія і раніше називала нас «ворогом номер один». І зараз все це – повторення того, що нам вже відомо і на що ми вже готуємо відповіді.
Звичайно ж, Сполучені Штати повинні переконатися, що це – не просто пропаганда, не просто спроба викликати якусь реакцію США. Ми повинні детально із цим розбиратися, спробувати зрозуміти, що відбувається. Проводити переговори з нашими союзниками. І, звичайно ж, бути впевненими, що наша стратегія дає можливість протистояти російській загрозі.
Я думаю, адміністрація Трампа зрозуміла, що Росія намагається зробити зараз, використовуючи засоби гібридної війни – це й інформаційні операції, і кіберзагрози, і космос, і модернізація і нарощування їхньої військової могутності
І Пентагон, і Держдепартамент зробили чимало для розв'язання проблем, які створює Росія. Це – загроза, що розвивається. Ми пам'ятаємо і 2008 рік: промова Путіна, обіцянка змін; і зусилля адміністрації – як Барака Обами, так і Дональда Трампа – для того, щоб цих змін досягти. Але я думаю, адміністрація Трампа зрозуміла, що Росія намагається зробити зараз, використовуючи засоби гібридної війни – а це й інформаційні операції, і кіберзагрози, і космос, і модернізація і нарощування їхньої військової могутності ... Це операції в Сирії. Це відносини з Іраном, це їхні зусилля в Африці й в таких місцях, як Лівія. Тому я і кажу – виклики, які створюються Росією, матимуть розвиток. І Сполучені Штати розробляють стратегії для розв'язання цих проблем.
– Питання, яке часто зараз порушують – чи готується Америка до можливого прямого зіткнення з Росією? Теоретично така можливість розглядається, обговорюється?
Ми не хочемо війни, але ми повинні до неї бути готові. І це стосується не тільки Росії, але і таких країн, як Північна Корея чи Китай
– Звичайно, ми завжди повинні готуватися до війни. Ми не хочемо війни, але ми повинні до неї бути готові. І це стосується не тільки Росії, але і таких країн, як Північна Корея чи Китай. Є відомий військовий принцип: «хочеш миру – готуйся до війни». Зрозумійте: не те, щоб хтось тут хоче воювати, але ви повинні бути готові до бойових дій. Війна завжди приходить несподівано, і якщо вона починається – ви повинні бути здатні боротися. Таким чином Сполучені Штати повинні підготуватися до низки різних непередбачених обставин – чи то бої в пустелі, чи в умовах суворої зими, на воді чи в повітрі. Необхідна боєготовність – і все це важлива частина політики стримування.
– Військовий бюджет США на 2020 фінансовий рік якось відобразить всі ці зовнішньополітичні зміни і нові загрози з боку Росії?
– Проект бюджету ще тільки оприлюднений і ще буде обговорюватися в Конгресі. Тому це не остаточний варіант. І президент далеко не завжди отримує кошти, про які просить. Білий дім створює проект військового кошторису, а Конгрес вирішує, що можливо, а що ні. Але в будь-якому випадку це буде сильний військовий бюджет. Сполучені Штати ведуть війни багато років, з 2001 року. І потрібне нове військове обладнання, яке відповідає сучасним викликам, я маю на увазі і Росію і Китай, Іран, Північну Корею та загрозу тероризму в цілому. Тому далеко не весь бюджет буде спрямований на протистояння Росії. Але частково – так. Адже зараз все більші шанси суперництва двох центрів сили, чого ми не бачили протягом досить тривалого часу.
Російська загроза стала набагато критичнішою, особливо після їхніх спроб втрутитися у вибори у 2016 році – все це вивело Росію на перший план в списку потенційних загроз.
Їхні дії в Сирії, їхня залученість в процеси в Афганістані (і зв'язки – ред.) з талібами... Звичайно ж, Україна і Крим...
Все це привернуло особливу увагу до Росії та дало можливість зрозуміти той масштаб загрози, яку Росія становить для американських інтересів.
– Я вас правильно зрозумів, що події в Україні багато в чому стали своєрідним тригером для перегляду американською владою своїх відносин з Москвою? Війна на Донбасі й окупація Криму багатьом відкрили очі?
– Так, я думаю, що це була грандіозна подія, що вплинула на американо-російські відносини. Люди тут були шоковані тим, що сталося у 2014-му році в Криму.
І тим, що все ще відбувається на сході України.
А потім Сирія — російські дії там і в інших місцях. І зараз існує величезна стурбованість з приводу діяльності Росії! Не тільки в США і Європі, але і по всьому світу. Їхні стосунки з Китаєм, їхнє бажання вплинути на Америку і навіть на наші домовленості з КНДР з приводу ядерного роззброєння... Так що – скажу вам – це (російська агресія в Україні – ред.) дійсно було ключовою подією, що змінила відносини Вашингтона і Москви. І дало розуміння широкому колу людей (а не тільки експертам) – яким викликом дії Росії є для Америки.
– Чого чекати далі? Американська зовнішня політика в цілому стане жорсткішою? Чи, навпаки, зосередиться на точкових протидіях основним загрозам?
– Упевнений, політика США повинна бути гнучкою. Ми ні з ким не хочемо поганих стосунків. Але якщо Росія зважиться зробити кроки, які завдають шкоди нашим відносинам, нам доведеться реагувати на все це. Так само, як і у випадку з Китаєм. Сполучені Штати, як і всі суверенні держави, зацікавлені в захисті й своїх інтересів, й інтересів наших друзів і союзників. Тому все буде залежати від обставин. Складно щось прогнозувати! Ми хотіли б співпрацювати й з Китаєм, і з Росією, і з Північною Кореєю. Це можливо, але залежить від вибору, який зроблять самі ці країни.
