Гості програми «Ваша Свобода»: Михайло Гончар, президент Центру глобалістики «Стратегія ХХІ»; Олена Риковцева, журналістка Російської служби Радіо Свобода; Роман Цимбалюк, московський кореспондент інформагенції «УНІАН».
Відбулася підсумкова прес-конференція за 2017 рік президента Росії Володимира Путіна. І вагома її частина була присвячена Україні. На запитання нашого колеги, кореспондента інформагенції «УНІАН» Романа Цимбалюка щодо миротворців на Донбасі, Путін сказав, мовляв, ми не проти повного міжнародного контролю, але для цього київській владі треба домовлятися з самим Донбасом. Проте не сказано, що це за Донбас. Не було визначення так званої «народної республіки». Цей термін вже не використовується.
Віталій Портников: Пане Гончар, домовлятися з якимось абстрактним Донбасом, щоб запровадити повний міжнародний контроль – що це?
Може бути чергова пастка – за риторикою погоджувальною. Миротворча операція, в якій беруть участь Збройні сили РосіїМихайло Гончар
Михайло Гончар: Далеко не завжди те, що розуміє під терміном «міжнародний контроль» Путін, співпадає зі значенням, яке вкладає міжнародне співтовариством на рівні ООН чи в Україні. Тут може бути чергова пастка – за такою риторикою погоджувальною, що «ви хотіли – ми погодилися, зрештою». Миротворча операція, в якій беруть участь Збройні сили Російської Федерації з огляду на те, що, мовляв, міжнародне співтовариство чи інші сторони конфлікту не можуть дійти згоди, а ситуація стає критичною.
Як і у випадку з Придністров’ям чи з Абхазією, намалюють дві букви «МС» (миротворчі сили) і увійдутьМихайло Гончар
Технологія дуже проста – всі зараз повірять «готовності» Росії до такого «міжнародного» контролю. Процес може бути штучно затягнутий. Може вийти, що в один прекрасний момент, спровокувавши серйозний інцидент з загибеллю мирного населення, Кремль може сказати: ми хотіли, щоб ця територія була взята під міжнародний контроль, але ООН – така неповоротка структура, київська влада перешкоджала, американці не зрозуміли, не змогли домовитися з якимось там Донбасом, тому нічого іншого не залишається, як виконати російським збройним силам, які, як і у випадку з Придністров’ям чи з Абхазією, намалюють відповідні дві букви «МС» (миротворчі сили) і увійдуть...
Буде позиційна гра, «хто кого переграє». Росія вже перегравала Німеччину і Францію, США, коли демонструвала готовність до «мінського формату», але потім з’ясували, що пасткаМихайло Гончар
Буде позиційна гра, «хто кого переграє». Росія вже перегравала Німеччину і Францію, США, коли демонструвала готовність до мирного процесу, до «мінського формату», але потім, як зізнався колишній заступник міністра оборони США Майкл Карпентер, з’ясували, що це була пастка, але ми пізно це зрозуміли, коли процес набув певного документального вираження.
– Пані Риковцева, ми маємо взагалі прислухатися до цих слів на прес-конференції? Це політика чи пропаганда все ж таки? Може, за цим взагалі нічого не стоїть?
Тема, що Саакашвілі – «агент Кремля» мають зникнути після слів Путіна. Саакашвілі – головна «страшилка» в ПутінаОлена Риковцева
Олена Риковцева (переклад): Вам точно не варто до цього прислуховуватися. Єдине, що може бути цікавим українцям щодо цієї прес-конференції, що ця тема, що Саакашвілі – «агент Кремля» мають зникнути після слів Путіна. Абсолютно очевидно, що для нього Саакашвілі – це головна «страшилка» в його (Путіна – ред.) житті. На початку прес-конференції сказав, що я на місці українців просто зніс би його – як не соромно, як можна до себе впускати таку людину, яка бігає площами і кричить, що є українцем, а він вам розвалює країну. Наприкінці прес-конференції, відповідаючи на питання, чому не допущено Навального до виборів, він сказав: нам непотрібен тут «свій Саакашвілі».
Михайло Гончар: (Перед Майданом у Путіна – ред.) тваринний страх. Емоційна реакція на Саакашвілі підтверджує, що панічний страх, не зважаючи на те, що все зацементовано в Росії. Те, що виглядає твердим, є крихким. Це закон фізики. Де відбудеться системна тріщина – ніхто насправді не знає.
Окрім того, посилення репресій на окупованій території Криму – це також концептуально вписується у творення великих і малих образів ворогів – мовляв, «враг не дремлет», засилає шпигунів, диверсантів. Якщо візьмемо літній період і зараз, то влітку було десь 46 осіб, які категоризувалися як політичні бранці Кремля на території окупованого Криму, зараз їх 70, правозахисники називають.
– Пане Цимбалюк, чи очікували Ви на таку розлогу відповідь Путіна на ваше запитання? Як так вийшло, що ці питання схрестили – відразу після вас Путін не відповідав, а дали слово ще російській журналістці, щоб вона своє питання поставила щодо Мінських угод?
Роман Цимбалюк: Вони так досить часто роблять. Тим самим Путін має більше часу, щоб зібратися з думками. Такий технологічний трюк використовується досить часто.
Напружена ситуація була, я забув перерахувати прізвища російських полонених, які перебувають у СІЗО. Мова про те, щоб обмінювати тих росіян, хто приїхав до нас воювати та потрапив у полон, на наших громадян у російських тюрмахРоман Цимбалюк
А щодо відповіді, то я не дуже задоволений своїм питанням – я трохи хвилювався, досить напружена ситуація була навколо, я забув перерахувати прізвища російських полонених, які потрапили до нас і зараз перебувають у СІЗО. Мова про те, щоб обмінювати тих росіян, хто приїхав до нас воювати та потрапив у полон, поміняти їх на наших громадян у російських тюрмах. Цей пакет 60 людей, зараз вже навіть більше, у Мінську ніяк не обговорюється.
За ці 4 роки ми довели всьому світу, перш за все собі, що ми – держава! Як би це не звучало жорстко, одним із критеріїв того, що ми є незалежна держава, є самопожертва українських вояків, які готові вмирати і вбивати за нашу країну. Це до нього (Путіна – ред.) дійшло. Але, з іншого боку, я не можу зрозуміти, чому ми маємо розмірковувати категоріями 1645 року...
Михайло Гончар: Не думаю, що це була «отсєбятіна»... Це йде дефрагментація історії і заміна реальної історії певними конструктами, наборами таких конструктів, які складають схожу картину світу, але вона відмінна. От придумали, що було три області, а потім стали за рахунок «вєлікай расійскай імперії» щось прирощувати. Це не така безневинна штука, як здається. На нас вона не подіє, але на російський соціум діє. Вона діє на західні суспільства, які ще донедавна не розрізняли, де Росія, де Україна. За рахунок масованої пропаганди будуть впроваджуватися речі, які суперечать здоровому глузду, але будуть на високому рівні багатократно повторюватися, транслюватися.
