Відлучатися президенту Петру Порошенку з України на інший кінець світу та ще й надовго стає дедалі небезпечніше, бо віразу ж відбуваються непрогнозовані події і змови, констатує «Український тиждень». Журналісти вирішили з'ясувати – наскільки контролює президент ситуацію в Україні й чи слід очікувати реваншу. Видання погоджується з версією, що Порошенко не зовсім контролює всі процеси у країні. Однак стверджувати, ніби йдеться про повноцінний реванш і повзучу контрреволюцію в країні, поки що зарано, зазначає тижневик. Петро Порошенко іноді радше весільний генерал, ніж самодержець. Навіть якби він і захотів ним бути, то це практично неможливо зробити. Позаяк навіть у його команді бродіння не припиняється ні на мить і вся ця різномаста публіка, яка ходить під прапором його імені, тримається купи лише задля виживання та інших шкурних інтересів. На цьому наголошується в статті «…Миші в танець».
У цьому ж числі «Український тиждень» досліджує – наскільки ефективно відбуваються в державі реформи силовий структур. Найзакритіше силове відомство в Україні лишається СБУ, переконує видання. І не лише через секретність. Спецслужба навіть «косметичного ремонту» демонструвати не бажає. Часом оприлюднить дані про свої по-справжньому успішні операції, як-от викриття і знешкодження організаторів так званої «бесарабської народної республіки» на Одещині. Але про оновлення і зміни воліє мовчати, її співробітники навіть ігнорують обов’язкове для всіх держслужбовців е-декларування. Тим часом за відомством донині тягнеться довгий слід порушень і зловживань, пов’язаних передовсім із незаконним тиском на бізнес. Тижневик зазначає, що сьогодні в Україні немає сфери життя, де реформи бодай не задекларовані. Однак у галузі безпеки ціна змін цілком очевидна: якщо й надалі грати в бюрократичний пінг-понг і хизуватися новими одностроями, то реванш неминучий, причому руками силовиків, серед яких не бракує тих, хто зараз своє перебування під присягою сприймає як момент, який треба «пересидіти до кращих часів». На цьому наголошується в статті «Порохова діжка».
П'ятий місяць поспіль на посаду глави Нацбанку шукають нового кандидата, констатує тижневик «Фокус». Чи буде це політична фігура, або перевагу віддадуть технократу, найближчим часом вирішить президент. Українські ж банкіри запевняють, що їх цікавить не стільки особистість майбутнього глави НБУ, скільки його дії. У матеріалі «Хто б це не був» тижневик розповідає, що саме фінансисти очікують від нового глави Нацбанку.
Україна в 2017 році зберегла сумний титул економічно невільної країни Європи і опустилася на 15 сходинок у світовому рейтингу економічної свободи, інформує тижневик «Новое время». Однак, як переконують експерти видання, не буває країн, приречених на бідність і несвободу. Багато з того, що здається зараз виключно пострадянським феноменом, якихось 30 років тому було загальнопоширеною практикою навіть в просунутій Канаді. І нехай там не було олігархів, більшість проблем, властивих капіталізму «для своїх», – політично захищені монополії, зв'язки між політиками і орієнтованим на отримання ренти бізнесом – мали місце і там. Їх вдалось подолати за допомогою економічної освіти. Для канадських політиків в якийсь момент стало просто неможливо продовжувати курс, що втратив підтримку в суспільстві. Тепер і Україні лишилось лише обзавестися політиками, яким не наплювати, що про них думає народ, наголошують експерти.
А в матеріалі «Економіка майбутнього» «Новое время» пише, що в Україну повертають старі схеми, а реформи буксують. Однак у держави все ще є шанс до 2030 року стати вдвічі багатшою, ніж зараз. Для цього країні потрібні 2 мільйони підприємців і національна ідея. Ці люди абсолютно по-іншому будуть дивитися на владу, оцінювати лідерів. І зовсім по-іншому формулювати перспективу, за яку вони готові проголосувати.
