До кінця шостої парламентської сесії депутатам залишилось попрацювати лише два пленарних тижні. Далі – канікули до вересня. Із трибуни регулярно звучать заяви про необхідність змін в країні. Проте анонсовані як невідкладні реформи – медична, пенсійна, земельна – зависли у повітрі, або тільки роблять перші кроки. Це на тлі того, що часто навіть порядок денний вівторка й четверга (найбільш продуктивних днів для Верховної Ради) не містить реформаторських законопроектів. Депутати, тим часом, дозволяють собі пропускати пленарні засідання, блокувати розгляд ключових законопроектів на рівні комітетів та звинувачувати одне одного у популізмі. Реформи рухаються так швидко, як можуть?
У середу, 7 червня, спікер парламенту Андрій Парубій завчасно закрив пленарне засідання – кворуму не було. Якщо вранці зареєструвалась 361 картка, то вже після обіду в залі сиділи 213 депутатів, а це замало для ухвалення рішень.
Парубій нечасто вдається до сигнальних голосувань, проте час від часу перериває обговорення законопроектів закликами повернутись на робочі місця та тиснути кнопки. Депутати у кулуарах пояснюють свої прогули, серед іншого, тим, що не кожен порядок денний містить законопроекти, які можуть ґрунтовно змінити ситуацію в країні. Тому, мовляв, не страшно пропустити постанову «Про перейменування міста Мукачеве у Мукачево».
Є депутати, які не ходять, а є ті, хто ходить і не голосує
У підходу депутатів до роботи є низка проблем, пояснює генеральний директор Комітету виборців України (КВУ) Олексій Кошель. Його організація регулярно моніторить відвідування, законодавчу активність та риторику депутатів. І є низка парламентарів, які свідомо прогулюють більшість пленарних засідань, каже він.
Треба пам’ятати, що є конкретні політики, винні за провал голосуваньОлексій Кошель
«Скажімо, серед них відомі політики як Ярош, Семенченко, Парасюк, низка інших. Вони публічно заявляють, що наша присутність у приміщенні під куполом мало що змінює. І коли ми бачимо на табло 222-223 голоси і неухвалені законопроекти, треба пам’ятати, що є конкретні політики, винні за провал голосувань», – каже експерт.
А є й інша категорія депутатів – які завжди ходять на роботу, але не голосують. Скажімо, один із лідерів «Опозиційного блоку» Юрій Бойко відвідав 100% засідань, але взяв участь лише у 2% голосувань. За п’ять місяців роботи Ради він проголосував 36 разів із 1809 можливих, свідчить аналіз КВУ. Лідерка партії «Батьківщина» Юлія Тимошенко відвідала 61% засідань, а голосувала лише під час кожного п’ятого.
Низка важливих і неважливих питань провалюються через брак партійної дисципліни у партії коаліціїОлексій Кошель
«Тому зараз ми маємо проблему 226 голосів. Низка важливих і неважливих питань провалюються через брак партійної дисципліни у партії коаліції. Це персональна провина «Блоку Петра Порошенка» і «Народного фронту», які своїми голосами не можуть забезпечити присутність депутатів і їхнє голосування у сесійній залі», – каже Кошель.
Водночас, це свідчить, що український парламент має внутрішні резерви: якщо фракції акумулюють своїх представників, то ухвалювати реформи буде простіше, принаймні, теоретично голоси для ухвалення будуть, каже експерт.
Реформи, які на порядку денному
На тлі проблем із відвідуванням політики постійно апелюють до того, що Україні потрібні реформи. Про необхідність змін депутати говорять із трибуни, телеекранів, сторінок Фейсбуку. Проте навіть найбільш анонсовані зараз зміни рухаються повільно і через спротив то одних, то інших фракцій. Часто важливі документи «зависають» між комітетами та не рухаються понад рік, як от законопроект про житлово-комунальні послуги (№1581-д), що має сформувати ринкові засади у цій галузі.
Скажімо, один із ключових для медичної реформи законопроект (№6327), який визначає, які саме послуги оплачуватиме держава і пацієнт, депутати ухвалили з кількох спроб та зі звинуваченнями у кнопкодавстві.
Запропонована урядом пенсійна реформа, що встановить 25-річний трудовий стаж для мінімальної пенсії, зараз ще на етапі обговорення. І лише після Національної ради реформ потрапить до парламенту. Проте фракції уже розділились у поглядах на неї: скажімо, у Радикальній партії заявляють, що не дадуть голосів, якщо реформа буде не на їхніх умовах.
Ще складніше із земельною реформою. Пропозиція уряду узаконити продаж землі наштовхнулась на протести ще до того, як це питання потрапило на розгляд у сесійну залу. Наприклад, у середу 7 червня Аграрна партія організувала мітинг під стінами Верховної Ради із плакатами «Не продавайте Україну». Підписи проти цієї реформи збирає також «Батьківщина».
Анонсовані реформи рухаються повільно чи такими є реалії українського парламентаризму?
За реформи відповідає не парламент, а уряд, переконаний депутат Віктор Чумак (позафракцій). Саме Кабінет міністрів повинен пропонувати законодавче рішення для кризових галузей.
«От коли будуть від уряду відповідні реформи – тоді будуть зміни. От прийшли від уряду медичні закони – все нормально, розглядаються. Тут повинна бути комунікація між урядом і парламентом, а її взагалі немає. Ви запитайте у фракцій, чи часто вони спілкуються з урядом щодо реформ – ні, не спілкуються», – каже Чумак.
Але коли принципові законопроекти і доходять до розгляду депутатів – часто бракує культури парламентаризму, каже він. Він Верховної Ради вимагають голосувати, якщо є резонанс, а часто депутати взагалі не володіють темою, додає Чумак.
Натомість, Сергій Власенко («Батьківщина») переконаний, що поняття «реформ» уже затерлось і ним називають усе підряд. Але навіть у принципових питання парламент восьмого скликання «проявив свою повну нездатність до ухвалення виважених професійних рішень», каже він.
«Здебільшого, говорять гаслами і телевізійними картинками. Я не очікую нічого. Причина в тому, що уряд очолює людина без освіти, без управлінського досвіду. Парламент очолює людина, яка не розуміє, що таке парламентаризм. Вони хороші хлопці – і один, і другий. Але, на жаль, Андрій Парубій не розуміє, що таке парламентаризм, як цей парламент повинен працювати. Він по десять разів ставить на голосування один і той же законопроект, переламуючи через коліно, а потім дивується, що люди дивляться на цей парламент, як на клоунів», – каже Власенко.
Олег Березюк («Самомоміч») менш критичний щодо успіхів парламенту. За його словами, вже той факт, що вдалось ухвалити медичну реформу за основу, свідчить, що є противаги депутатам, які відстоюють інтереси олігархів.
Розпочались серйозні дискусії щодо пенсійної і медичної реформи. Ситуація змінилась під тиском людейОлег Березюк
«Вперше за два роки у парламенті, поза межами залу, розпочались серйозні дискусії щодо пенсійної і медичної реформи. Бо до цього було відчуття, що хтось десь вирішує, потім хтось приносить у парламент, і кнопкодави все приймають. Ситуація змінилась під тиском людей. Цей важіль, який є, варто не знецінити тим, хто хоче більше. Адже це посилить позиції тих, хто опирається найменшим змінам», – сказав Березюк.
Популізм і брак компромісу – ключові проблеми українського парламентаризму?
Слід також враховувати фактор популізму, коментує репліки депутатів Олексій Кошель (КВУ). Як правило, у парламенті легко знаходяться голоси на соціальні законопроекти про пільги та субсидії, а також на все, що стосується АТО. За них часто голосує «стара коаліція», тобто включно з «Батьківщиною», «Самопоміччю» та Радикальною партією, каже Кошель.
Проте законопроекти, які мають реформаторський потенціал, які суттєво змінять життя чи не кожного українця, часто переходять у формат політичних гасел, каже експерт.
«Якщо зараз проаналізувати ухвалення законопроектів по медичній реформі, то найбільш поширена фраза, яку ми чули від народних депутатів: «Що вони не встигли ознайомитись із законопроектами». Але водночас партійні лідери вже сформували свою позицію, наприклад, що цей законопроект «призведе до смертей мільйонів українців». Тобто це формат політичних спекуляцій: лідери фракцій озвучують позиції всліпу. І в цьому є велика проблема. Хотілось би, щоби фракція, яка має претензії, озвучувала зауваження до конкретних пунктів», – додає експерт.
Таким чином, чи не найбільша проблема чинного парламенту – фракції не шукають компромісу, і розгляд тої чи іншої реформи перетворюється на словесну баталію, каже експерт.
Частину з цих «хвороб» парламентаризму може вилікувати внутрішньопарламентська реформа, каже Кошіль. Проте відповідний законопроект (№6256) Верховна Рада відправила на доопрацювання.
