Павло Ковтонюк, заступник міністра охорони здоров’яВерховна Рада ухвалила таки в першому читанні законопроект про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів – документ із пакету законів медичної реформи, що має змінити систему фінансування медицини в Україні. Це ще не кінець – законопроект мають ухвалити в цілому, до того ж, він у пакеті медреформи не один. У Міністерстві охорони здоров’я вважають критичним ухвалення пакету до 15 липня, коли депутати підуть на канікули. Разом із заступником міністра охорони здоров’я Павлом Ковтонюком Радіо Свобода пояснює, що може змінитися у системі фінансування державою медичних послуг.
Міністерство охорони здоров’я планує запровадити державний гарантований пакет медичних послуг, що складатиметься з «зеленого», «синього» і «червоного» списків. «Зелений» список – це ліки і послуги, які на 100% оплачуватиме держава. «Це екстрена медична допомога – людина не повинна думати про гроші, якщо щось стається; первинна медична допомога та паліативна, – каже Павло Ковтонюк. – Це ще не все: йдеться також про вторинну медичну допомогу – спеціаліста або діагностику – але окремі види послуг, ургентні». «Синій» передбачатиме формат співоплати – частково оплачуватиме держава, частково – самі пацієнти: йдеться про неекстрені, планові медичні послуги. Послуги з «червоного» списку пацієнт повинен буде оплачувати сам: неекстренні стоматологічні послуги, звернення до лікаря без направлення, ліки, які не передбачені протоколом, естетична медицина.
Кошти надаватимуться медичним закладам (зокрема, й приватним) через єдиного національного замовника – спеціальний новий орган, що підпорядковуватиметься Кабміну і матиме договори з постачальниками послуг усіх форм власності. Обсяг фінансування державного гарантованого пакету щорічно затверджуватиметься парламентом. Перелік послуг, тарифи на них, перелік лікарських засобів, які входитимуть у «зелений список» - це все має оприлюднюватися і бути загальнодоступним.
У МОЗ кажуть, що уряд планує спеціальні соціальні програми для соціально не захищених родин, які зможуть отримати адресну допомогу на покриття співоплати.
Частина оплачуватиметься державою, частина – ні. Все залежатиме від того, до якого списку потрапляє медикамент. «Ми вже розпочали програму «Доступні ліки» – програму відшкодування вартості ліків, де працює цей самий принцип: є гранична ціна – рівень, скільки держава відшкодовує за той чи інший медикамент, і людина його може безкоштовно отримати, – розповідає Павло Ковтонюк. – Але якщо вона хоче дорожчий, вона може доплатити різницю».
По суті, авансом: єдиний національний замовник знатиме, скільки і яких медичних послуг надає той чи інший медичний заклад і в чому його потреба. Але ці обсяги коригуватимуться відповідно до реальних потреб, які можуть змінюватися.
Дійсно, у статті 49 Основного закону України йдеться, зокрема, про таке: «У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно». Павло Ковтонюк каже: де-юре безоплатна медицина де-факто безоплатною не є. «Статистика говорить, що в Україні 51% коштів в системі охорони здоров’я платиться людьми, – зазначає заступник міністра. – Ми вважаємо, що зміни у Конституцію вносити не треба – має бути право на безоплатну медичну допомогу, але має бути й механізм його реалізації. І ми пропонуємо цей механізм».
У МОЗ вважають розподіл коштів між державою і постачальником послуг через такий орган форматом, за якого існує найменше корупційних ризиків. «Цей орган підпадатиме під перевірку щонайменше шістьма різними органами, зокрема Рахунковою палатою і НАБУ, – каже Павло Ковтонюк. – Була альтернатива – створити фонд, але в такому випадку ми бачили значно більше корупційних ризиків».
Заступник міністра охорони здоров’я також зазначає, що кошти, які надаватимуться через цей орган постачальникам послуг, акумулюватимуться не на його рахунках, а на рахунках державного казначейства. Саме відомство функціонуватиме як такий собі технічний оператор: укладатиме договори, вестиме статистику, але кошти в ньому не затримуватимуться.
Керівник органу обиратиметься через конкурс і рішенням конкурсної комісії, яка формуватиметься з 9 членів (по три від президента, Кабміну й парламенту). Крім того, при відомстві працюватиме Рада пацієнтського контролю.
Зараз це – функція МОЗ і органів місцевого самоврядування. «Зараз вони потрапляють нам у МОЗ, потім – в область, потім – у район, де чиновник вирішує, якій лікарні що дати, – розповідає Павло Ковтонюк. – Тут буде принцип «кошти ідуть за пацієнтом»: скільки пацієнтів пролікували, рівно стільки коштів туди піде. Обманути буде дуже складно».
Перш за все, у МОЗ звертають увагу на те, що у рамках реформи планується переформатування лікарень із бюджетних установ на некомерційні підприємства, які матимуть свій рахунок та встановлюватимуть зарплату без прив’язки до тарифної сітки. Тобто лікар матиме з медичним закладом договір і буде, по суті, найманим працівником, сам домовлятиметься з роботодавцем про оплату праці. У МОЗ вважають, що за умови, якщо медичний заклад надаватиме якісні послуги, до нього волітиме потрапити якомога більше пацієнтів і, відповідно, цей заклад отримуватиме і більше коштів у рамках гарантованого пакету, і надходжень від послуг із «синього» і «червоного» списків, зарплата медичного працівника буде значно вищою за нинішню.
Новий механізм запроваджуватиметься поступово: на первинному рівні – з 2018 року, на інших рівнях – до 2020 року.
Наприклад, позафракційний депутат Верховної Ради Олег Мусій гостро критикує плани зі створення нового органу – єдиного національного замовника. Він вважає, що така інституція навпаки лише посприяє корупції і збагаченню осіб, що працюватимуть у новому органі, оскільки він буде відповідальним за розподіл усіх коштів сфери охорони здоров’я. У МОЗ натоміть нагадують, що єдиний національний замовник не акумулюватиме бюджетні кошти, а лише розподілятиме їх поміж постачальниками медичних послуг.
Депутат від «Блоку Петра Порошенка» Ольга Богомолець, яка очолює парламентський Комітет з питань охорони здоров'я, називала запропоновану урядом реформу «котом у мішку». Богомолець зазначала, що їй не зрозуміло, за які медичні послуги пацієнту доведеться платити, а які будуть безкоштовними. Депутат також називала ініціативу запровадити співоплату «киданням людей під танки» в умовах зростання тарифів на газ, електроенергію та інші житлово-комунальні послуги.
У МОЗ натомість кажуть, що з боку держави вже не вистачає коштів на всі необхідні громадянам медичні послуги і лікарські засоби, а безкоштовна медицина є міфом. У відомстві вважають, що розробили механізм ефективного використання наявних у держави коштів на сферу охорони здоров’я.
