Іван Міклош: Я не бачу себе в одному уряді України з популістами

Відомий реформатор, колишній віце-прем’єр-міністр Словаччини Іван Міклош називає умовами свого входження в український уряд можливість проводити реформи і збереження словацького громадянства. Напередодні голова Верховної Ради Володимир Гройсман вніс законопроект, який дає змогу іноземцям, таким як Іван Міклош, обіймати посаду міністра фінансів України протягом року. Гроймсан запросив перед тим словака до своєї можливої урядової команди. Іван Міклош пояснив Радіо Свобода, як саме він би хотів змінити Україну, якби отримав міністерський портфель.

– За даними опитувань, головне очікування українців від реформ у 2016 році – це боротьба з корупцією. При цьому люди називають податкову і митну службу серед відомств, найбільш просякнутих хабарництвом. Що Ви збираєтеся з цим робити?

– Я погоджуюся з тим, що треба зробити більше у боротьбі з корупцією, але не тільки прямо у протидії хабарникам, треба також викорінювати передумови для корупції. Наприклад, одними з найефективніших методів боротьби з корупцією є дерегуляція цін, тарифів і приватизація державних підприємств. Саме тут є одні з найбільших джерел корупції в Україні.

Крім цього, в першу чергу потрібно завершити податкову реформу, яка лише почалася, треба запровадити значно простішу і нейтральнішу податкову систему. Якщо це станеться, то зменшиться простір для корупції.

Також потрібно реформувати податкову і митну служби – скоротити кількість співробітників, запровадити суворі правила, проводити інспекції, там також потрібно провести кадрові зміни. Звісно, що це буде нелегко, але це можна робити.

– Міністерський портфель це добре, але українські оглядачі кажуть, що важливими в українських реаліях є і посади заступників, які можуть представляти різні групи впливу, включно з олігархічними. Як кандидат на посаду міністра, чи Ви зможете впливати на їхній вибір, чи ставите такі передумови?

– Я навіть не можу собі уявити, щоб хтось призначав моїх заступників. Я не думаю, що це проблема, я працюю радником Наталії Яресько у Міністерстві фінансів вже протягом року і вона повністю відповідає за своїх заступників, я не думаю, що тут на важливих посадах є представники олігархів. Дуже важливо, щоб міністр міг призначати не тільки своїх заступників, але й керівників всіх установ, за які він відповідає. Це обов’язкова передумова.

– Не всі в Україні вірять у доцільність подальшої приватизації, яку просувають міжнародні донори. Говорять, що «вашингтонський консенсус» (тип макроекономічної політики для підтримки ринкових сил – ред.) – це провальна модель, що Україні потрібен сильний державний сектор. А Ваші критики у Словаччині кажуть, що під час приватизації, зокрема газотранспортної системи, були тіньові схеми. Що Ви на це можете відповісти?

– Якщо ми говоримо про приватизацію, то маємо говорити про прозору приватизацію, конкуренцію. Так, є дискусії про «вашингтонський консенсус», але немає дискусії про порівняння приватної і державної власності. В Україні досі існує 3300 державних компаній, це одне з найбільших джерел корупції, це великий тягар для державного бюджету, бо більшість цих компаній є збитковими. Стосовно приватизації газової галузі в Словаччині, то слухайте не тільки мене, а подивіться на аналіз Організації з економічного співробітництва і розвитку, згідно з яким приватизація була успішною, прозорою, залучила закордонні інвестиції, збільшила бюджетні надходження. Звичайно, подекуди буває негативний досвід із приватизацією, коли її проводять непрозоро. Я переконаний, що подальша приватизація це запорука успіху України, але цей процес має бути якомога більше прозорим. А стосовно великих компаній, то для їхньої приватизації потрібно залучати міжнародних радників.

– Уявімо, що як у міністра фінансів України у Вас є рік. Що за цей час можна досягти?

– Звичайно, що рік це короткий період. Але якщо говорити про минулий рік, то я ціную те, що Наталія Яресько досягла за цей час на цій посаді. Потрібно консолідувати публічні фінанси. Це почали робити, Яресько провела чудову роботу, але її потрібно продовжити, бо становище хитке. Це звичайно пов’язано не лише з публічними фінансами, але й з реформами у соціальній сфері, системою освіти, охорони здоров’я. Тут потрібно навести порядок і набагато ефективніше витрачати гроші. Другий пріоритет – завершити податкову реформу. Також потрібно продовжити, як я вже згадував, реформу податкової і митної служб, підвищити їхню ефективність і прозорість. Ще одна ділянка – фіскальна децентралізація. Цей процес триває в Україні, але потрібно мати набагато більш прозоріші й передбачувані фіскальні правила. Також Міністерство фінансів частково відповідає за реформування банківського сектору і його відновлення.

– Нині 20 відсотків української економіки захоплено, чи знищено, так описав становище президент Порошенко у Вашингтоні. Як долати цю проблему?

– Цього не можна повністю вирішити доти, доки Україна не відновить повного контролю над цими територіями. Водночас минулого року українська економіка скоротилася на 11 відсотків, а цього року ми очікуємо зростання на рівні півтора-двох відсотків. Це означає, що незважаючи на цей жахливий конфлікт, економіка України почала відновлюватися. Я переконаний, що якщо реформи продовжаться, якщо поліпшиться ділове середовище, якщо буде довіра іноземних інвесторів, то є реальний шанс, то будуть набагато вищі темпи зростання, що дасть змогу також реструктуризувати економіку, промисловість. Якщо Україна матиме високе і стійке економічне зростання, то в неї будуть набагато кращі можливості розв’язати проблеми, включно з проблемами на Сході.

– Для багатьох українців це теоретичне зростання, натомість вони найбільше побоюються подальшого зростання тарифів, яке вже зараз б’є по кишені. Чого потрібно очікувати?

– Тарифи потрібно дерегулювати, це ясно. На щастя, світові ціни на нафту й газ є низькими, тому не потрібно побоюватися стрімкого росту. Але все одно енергетичні тарифи в Україні є нижчими, ніж собівартість. Проблема полягає в тому, що політики в Україні, а також журналісти, не пояснюють цього людям. Регулювання енергетичних тарифів є не лише джерелом корупції, збагачення олігархів, але також залежності від Росії в енергетиці. Також це джерело енергетичної неефективності української промисловості. Це було несправедливо, коли дехто отримував непрямі субсидії через регульовані ціни, а інші, зокрема в селах, їх не отримували.

– Серед політиків, які найбільше критикують нинішню тарифну політику уряду – Юлія Тимошенко, рейтинг якої суттєво зріс. Чи Ви можете себе уявити в одному уряді з представниками цієї політичної сили?

– Ні, цього я не можу собі уявити. Це просто популізм, і цей популізм дуже небезпечний для України. Якщо новий уряд хоче врятувати Україну, то має прийняти передумови співпраці з МВФ. Передовсім не тому, що Україні потрібні гроші від МВФ, а тому, що ці заходи, ці реформи є передумовами для кращого майбутнього українського народу. Важливо мати порядок, порядок в економіці, важливо поліпшити ділове середовище, це передумова для залучення інвестицій, зростання й стабільності. Йдеться не тільки про МВФ, але й про угоду про вільну торгівлю з Європейським союзом, яка вигідна Україні. Якщо новий уряд цього не зрозуміє, то не буде реального поступу.

– Рік тому Ви казали, що міністрами в Україні мають бути українці, а іноземці – радниками. Що сталося за цей час, чому Ви тепер готові очолити фінансове відомство?

– Це правда, спершу я не думав, що можу обійняти цю посаду. Становище зараз особливе, Україна має подолати кризу. Також є консенсус, що на цій посаді має бути людина, яка має досвід проведення подібних реформ. Словаччина в цій царині є однією з найуспішніших країн і я був віце-прем’єром і міністром фінансів, коли Словаччина проводила такі реформи.

У 1998 році, коли ми прийшли до влади після Мечіара, то Словаччина була у схожому становищі з сьогоднішньою Україною. Ще одна причина, чому я попередньо погодився прийняти цю пропозицію, це те, що я багато говорив про це з двома своїми друзями – Лешеком Бальцеровичем (відомий польський економіст-реформатор – ред.) і Мікулашем Дзуріндою (колишній прем’єр Словаччини – ред.). Вони були в Україні два тижні тому, обоє є радниками президента Порошенка. Відбулися переговори і на них дійшли висновку, що буде корисним, якщо я візьму в цьому участь.

Лешек Бальцерович зараз веде переговори з Петром Порошенком про більшу роль, ніж дотепер у просуванні реформ в Україні. Саме тому я попередньо погодився, хоча й досі переконаний, що за нормальних обставин на цій роботі мають бути місцеві політики.