Київ – Цього року держава виділила більше коштів на речове забезпечення армії, а для оптимізації проведення закупівель запрацювала навіть електронна система, повідомляють у Міністерстві оборони України. Але зараз, запевняють експерти, закупівлі все ще здійснюються за недосконалою схемою, яка потребує змін.
Держава виділила додаткові гроші для речового забезпечення військовослужбовців, повідомив заступник міністра оборони України Юрій Гусєв і додав, що міністр оборони уже затвердив, куди будуть спрямовані ці кошти.
«Уже сьогодні ми закуповуємо речове забезпечення на електронній платформі і я думаю, що легко зайти на prozorro.org, щоб подивитися, що Міністерство оборони здійснює закупівлі ледь не щодня, закуповуючи все необхідне для наших військових. Запрошуємо всіх виробників, які ніколи нічого не постачали армії, думаючи, що це може супроводжуватись різними складнощами чи необхідністю з кимось домовлятися, приходити в Міноборони», – говорить Гусєв.
На закупівлі для АТО було виділено у 2015 році понад 7 мільярдів гривень, з яких вже використали 80 відсотків коштів, розповідає голова комітету конкурсних торгів Міноборони України Олег Свірко. Якщо у минулому році на речове забезпечення витратили 680 мільйонів, то нині – 2,8 мільярди гривень. Збільшилась і кількість поставок, констатує Свірко.
«На сьогодні ми уклали угоди на 72,8 тисячі бронежилетів, з яких 45 тисяч уже поставлено, 75 тисяч касок – уже всі поставлені. За рахунок додаткових асигнувань ми плануємо закласти резерв. Тобто закладені додаткові обсяги бронежилетів, касок, нові зразки форми. Планується закупити для спецпідрозділів по 10 тисяч комплектів форми нової розробки», – говорить Свірко.
З 1 травня цього року було зекономлено близько 300 мільйонів гривень, зокрема і завдяки роботі електронних закупівель, додав Свірко.
Робоча група волонтерів при Міноборони з питань удосконалення системи матеріального забезпечення проаналізувала ситуацію в Україні і порівняла її з системами країн НАТО – тобто як проходить розробка спорядження і уніформи, засобів захисту, як це стандартизується, які документи потрібні та хто контролює якість, розповідає керівник цієї групи Костянтин Лєснік.
«Ми побачили жахливий дисбаланс щодо спорядження, яке волонтери купують за свої гроші, і яке не прописане ніякими нормами, а те, що прописане, купують під такими технічними описами, які нікуди не годяться. Виявилося також, що проблема Міноборони та Генштабу полягає в тому, що різні департаменти відповідають як за розробку та закупівлі, так і за контроль якості. Це різні вертикалі влади з різною звітністю. І в підсумку, коли починають шукати, хто винен, виходить, що ніхто не винен і не зрозуміло, що робити», – сказав Лєснік.
Фахівець також додав, що потрібно всі функції, крім закупівлі, звести воєдино. Тобто той, хто розробляє цю систему, той і стандартизує, і має контролювати якість, і не бере участі в процесі закупівель. Така ж система існує і в країнах НАТО.
