Грузія заплатила високу ціну за прагнення вступити до НАТО. 16 червня країна ховатиме 30-го солдата, який загинув під час міжнародної місії під проводом альянсу в Афганістані. Капрал Рамаз Давітая помер 8 червня від тяжких поранень, яких він зазнав ще у червні 2012 року в провінції Гельманд. Смерть солдата змушує грузинів замислитися над тим, чи не є така жертва зависокою заради мети, яка іноді здається недосяжною.
Президент Грузії Ґіорґі Марґвелашвілі сказав, що Рамаз Давітая був героєм на полі бою і продовжував боротися, навіть як був поранений.
«У цей важкий час я висловлюю співчуття його родині, а також усім військовослужбовцям і громадянам Грузії», – сказав президент у зверненні.
Американський посол у Грузії Річард Норланд оприлюднив заяву, у якій назвав Давітая «зразком хоробрості, сили та героїзму». Однак грузини починають піддавати сумніву прагнення власної держави вступити до НАТО.
«Брехуни»
Протягом останніх десяти років вступ до НАТО був пріоритетом грузинського уряду. Країна стала найнадійнішим партнером альянсу серед нечленів. Грузія брала участь в операціях під командуванням НАТО у Косові й Афганістані, а також антитерористичній місії у Середземномор’ї.
Близько 900 грузинських солдатів є складовою місії НАТО Resolute Support («Рішуча підтримка») у Афганістані. Участь Грузії є найчисленнішою після США. На душу населення участь 5-мільйонної країни є найбільшою.
Роками НАТО запевняє Грузію, що двері до альянсу є відчиненими. Тим не менш, кінцева мета постійно віддаляється. У березні країна була шокована, коли французький президент Франсуа Олланд відверто заявив, що «позиція Франції наразі полягає у тому, щоб не приймати нових членів (НАТО – ред.)».
Екс-спікер парламенту та лідер проросійської опозиції Ніно Бурджанадзе відповіла категорично: «Ті у Грузії, хто каже, що ми маємо шанс стати членом НАТО, є брехунами».
Військові реформи є виправданими
Опитування громадської думки, проведене приблизно через місяць після цих заяв американським Національним демократичним інститутом, виявило, що 68 відсотків грузинів підтримують мету уряду вступити в НАТО. Це менше від 72 відсотків у серпні 2014 року та 82 відсотків у листопаді 2013 року.
Те ж опитування показало, що безпека та територіальна цілісність є лише четвертим найважливішим питанням для грузинів після питань працевлаштування, інфляції та бідності.
Прихильники політики уряду Грузії щодо НАТО часто зводять свої аргументи до того, що сам процес військових реформ, яких вимагає альянс, є виправданим.
«Сьогодні у Грузії ніхто не будує ілюзії, що членство (у НАТО – ред.) – це перспектива найближчих років. Зрозуміло, що на тлі українських подій цей процес буде тривалішим. Але найголовнішим для Грузії є процес створення сучасної, добре обладнаної, мобільної армії, яка відповідає стандартам НАТО», – сказав грузинський журналіст Зураб Двалі в інтерв’ю Радіо Свобода.
Вахтанг Капанадзе, начальник об’єднаного штабу Збройних сил Грузії, має схожу думку. «Люди запитують, що ми робимо там (в Афганістані – ред.), коли ми маємо стільки проблем у Грузії. Я б сказав, що ця місія є для нас дуже важливою. По-перше, тому що це є способом показати світові, що ми беремо участь у колективній безпеці. По-друге, тому що це є найкращим способом протистояти викликам безпеки та ризикам далеко від дому, а не у власній країні. Ми розуміємо це. І по-третє, тому що це чудова школа для наших військових», – сказав він.
За словами Капанадзе, завданням Міністерства оборони Грузії є працювати разом із військовими для підвищення рівня захисних можливостей країни. «Тоді ми були б більш привабливими для НАТО, ніж слабка держава, держава, що руйнується», – сказав він.
«Ми маємо досягти нейтралітету» – Топадзе
Навіть якщо Грузія приєднається до НАТО, то чи отримають грузини гарантію безпеки, якої вони так бажають через сім років після війни з Росією? Опитування громадської думки, опубліковане 10 червня американським дослідницьким центром Pew, показало, що понад половина мешканців Німеччини, Франції й Італії вважає, що їхня країна не мала б використовувати військову силу для захисту іншої країни-члена НАТО, якщо, наприклад, Росія розпочне з нею «серйозний військовий конфлікт».
Хоча членство у НАТО залишається офіційною метою нинішнього уряду Грузії, є ознаки того, що вони не так цілеспрямовано йдуть до цієї мети, як, наприклад, уряд колишнього президента Міхеїла Саакашвілі.
Протест Москви щодо бажання Саакашвілі вступити до альянсу був однією з причин п’ятиденної війни між Росією та Грузією у 2008 році.
У березні депутат Ґоґі Топадзе, лідер партії «Промисловість врятує Грузію», яка є частиною правлячої коаліції «Грузинська мрія», заявив, що країна мала б зосередитися на економічному розвитку і забути про приєднання до НАТО.
«Ми маємо досягти нейтралітету та не залежати від НАТО чи Росії. Ніхто (у НАТО – ред.) не каже, що вони приймуть нас навіть через 10 років, отже, ми не мали б брехати людям. Ми це не підтримуємо, мої партнери та я», – сказав він в інтерв’ю газеті «Версія».
Топадзе додав, що приєднання до Євразійського економічного союзу під керівництвом Росії було б, на його думку, економічно вигідним для Грузії.
Міністр оборони Тіна Хідашелі у відповідь звернула увагу на те, що Топадзе підписав установчу декларацію «Грузинської мрії». «У цій декларації чітко сказано, що цей уряд має за мету переконатися, що Грузія отримає чіткіші перспективи щодо свого шляху до євроатлантичної інтеграції та членства у НАТО», – сказала вона.
Хідашелі додала, що вона задоволена «результатами», досягнутими урядом і, зокрема, Міністерством оборони. Вона сподівається, що Грузія отримає позитивний сигнал від НАТО на саміті альянсу у Варшаві 2016 року.
Тим часом генерал Капанадзе каже, що участь Грузії у афганській місії продовжиться. «Ми задоволені, і я задоволений чути похвалу, яку отримують наші війська. Вони роблять дуже важку роботу далеко від дому», – сказав він.
Над матеріалом працювали Анна Шаманська та Robert Coalson
