Дніпропетровськ – 24 квітня у Дніпропетровську місцева вірменська громада, одна з найбільших в Україні, вшановуватиме жертви, яких цей народ зазнав 100 років тому. 24 квітня 1915 року – сумна історична дата для вірмен. Саме цього дня в Константинополі розпочалися масові арешти вірменської інтелігенції, релігійної, економічної та політичної еліти. Щороку вірмени в усьому світі вшановують пам’ять загиблих.
Вірменська діаспора на Дніпропетровщині – одна з найбільших в Україні – понад 30 тисяч осіб. Промисловий регіон став прихистком для багатьох вірмен під час подій новітньої історії – землетрусу, конфлікту в Нагірному Карабасі, розповідають в громаді. Однак вірмени, які славляться, зокрема, як майстри будівельної справи, населяли Придніпров’я і набагато раніше. Частина із них – нащадки вигнанців із теренів Османської імперії, які постраждали через віру та мову під час подій 1915 року.
Гіркі уроки винесли з тієї національної трагедії, кажуть вірмени, – триматися разом, за будь-яку ціну берегти свою культуру, віру та мову, за яку поклали свої життя більше мільйона співвітчизників.
Керівник недільної вірменської школи, яка діє у Дніпропетровську вже два роки, Майя Багдасарян каже: вивчати мову й традиції вірменського народу в закладі безкоштовно можуть не тільки вірмени, а й люди інших національностей, діти й дорослі, це сприяє міжнаціональній дружбі й взаємоповазі.
«Під час геноциду були знищені 1,5 мільйона невинних людей, культурна спадщина, церкви, монастирі, школи, книги, історичні пам'ятки. Вони хотіли знищити вірменську культуру. Цей страх – втратити мову й культуру – передається з покоління в покоління. У зв'язку з цим сьогодні вірменський народ в інших країнах намагається не забувати своє коріння, зберегти рідну мову, культуру. Вірмени Дніпропетровській області – не виняток. Щоб зберегти культуру, в 2013 році в Дніпропетровську відкрився вірменський культурний центр і недільна школа. Навчаємо дітей вірменської мови, історії, пісням, танцям, домоводству. Діти у нас вчаться безкоштовно, є навіть дошкільна група. У нас навчаються не тільки вірмени, але й українці. Наймолодшому нашому вихованцю 4 роки, найстаршому – 46 років», – розповіла викладач.
Великий храм вірменської Апостольської церкви, який наразі будують у Дніпропетровську, теж став символом єдності місцевої діаспори: кожен член громади бере участь у будівництві, робить пожертви. Камінь для будівництва – туф – вірмени доправляють зі своєї історичної батьківщини.
На території церкви 24 квітня планують відкрити пам’ятний знак – хачкар (традиційну для вірменів стелу з різьбленим зображенням хреста), що знаменуватиме 100-річчя національної трагедії. Цього ж дня у Дніпропетровську вірменська громада молитиметься за загиблих. Передзвоном захід підтримуватимуть храми інших конфесій.
Незабудка – символ пам’яті й надії
Напередодні сумної дати представники громади провели кілька просвітницьких акцій, аби й люди інших національностей знали про їхній біль. Символом пам’яті про чорну сторінку літопису народу є незабудка, пояснює лідер об’єднання вірменської молоді Дніпропетровщини Ваге Алавердян.
«Основний колір – фіолетовий, який домінує в одязі священиків Вірменської апостольської церкви. 5 пелюсток – це 5 континентів, на яких вірмени розсіялися після геноциду, створили свої діаспори. На всіх п'яти континентах вірмени зараз вимагають визнання геноциду до 100-річчя. Чорна серединка квітки символізує пам'ять про події 1915 року, жовтий колір – це надія, це сонячний колір. Вірменський народ є зодчим, є народом, який створює. 12 жовтих тичинок всередині квітки – це 12 плит меморіалу пам'яті вірменського геноциду «Цицернакаберд» на батьківщині», – розповів Ваге Алавердян.
Не забувати свою історію і не втрачати самоідентичність, кажуть вірмени Дніпропетровська, – для них справа честі й обов’язок перед предками. Аби трагедія не повторилась, наголошують вони, увесь світ має засудити події 100-річної давнини.
Керівник вірменського культурного центру «Оджах» Грачія Задікян зауважує: запобігти проявам ксенофобії у сучасному світі можна за допомогою цілеспрямованої просвітницької роботи.
Під час геноциду 1915 року вірменський народ побачив нелюдську жорстокість і побачив те, що в цивілізованому світі немає механізму, який би забезпечив безпеку для народівГрачія Задікян
«Під час геноциду 1915 року вірменський народ побачив нелюдську жорстокість і побачив те, що в цивілізованому світі немає механізму, який би забезпечив безпеку для народів. Мають бути механізми для запобігання таким трагедіям. Ми як народ, що пережив геноцид, домагаємось покарання за цей злочин, аби така трагедія не повторилась ні з нашим, ні з іншими народами. Мешкаючи в Україні, ми відчуваємо толерантне ставлення з боку українців, маємо можливість розвивати свою культуру. Ми робимо висновок про те, що знайомлячись з історією, культурою інших народів, люди стають ближчими. Знайомлячись, наприклад, з історією українського народу, я розумію, що у нас багато спільного. Це сприяє кращим стосункам між людьми, між народами. Ми є організаторами багатьох заходів, які показують традиції й культуру нашого народу. Також ми стараємось бути активними, брати участь в інших заходах, де можемо знайомитись з культурою інших народів», – розповів Радіо Свобода Грачія Задікян.
Основні заходи з вшанування 100-річчя трагедії вірмен у Дніпропетровську заплановані на 24 квітня: відкриття пам’ятного знаку, молебень, хода, акція «100 ударів серця» тощо.
|
Довідка: 2015 року минає сто років від початку масових депортацій та вбивств вірмен, які населяли значну частину сучасної території Туреччини. Самі вірмени називають ті події геноцидом. За їхніми підрахунками, близько 1,5 мільйона їхніх співвітчизників загинули 1915-го й наступними роками в османській Туреччині. Факт геноциду вірменського народу визнаний багатьма державами. Першим це в 1965 році зробив Уругвай, прикладом якого пішли Росія, Франція, Італія, Німеччина, Голландія, Бельгія, Польща, Литва, Словаччина, Швеція, Швейцарія, Греція, Кіпр, Ліван, Канада, Венесуела, Аргентина і більшість штатів США. Геноцид вірмен визнали також Ватикан, Європейський парламент, Всесвітня рада церков. Туреччина відкидає звинувачення на свою адресу й саме слово «геноцид» стосовно подій 1915 року і твердить, що жертвами трагедії були як вірмени, так і турки. Гостра реакція Анкари на процес міжнародного визнання геноциду вірмен 1915 року в Османській імперії є однією з головних причин складних відносин між Туреччиною і Вірменією. 12 квітня 2015 року Папа Римський Франциск виголосив проповідь, в якій назвав трагедіями ХХ нацизм, сталінізм і геноцид вірмен у Туреччині. У відповідь Туреччина висловила протест через слова про «геноцид вірмен», відкликала свого посла з Ватикану і викликала папського нунція, зазначивши, що слова Франциска викликали «проблему довіри» в дипломатичних відносинах. |
