Київ – Якщо навесні цього року в Маріуполі були активнішими прихильники «ДНР», то зараз – українські патріоти. Але у багатьох мешканців міста настрій вичікувальний, констатує редактор маріупольського інтернет-видання i24.com.ua Григорій Швед. Причому, на його думку, в певної частини мешканців міста з’явилося розуміння помилковості підтримки «ДНР» у травні, але коріння такого українського патріотизму насамперед прагматичне.
Погляди прихильників «ДНР» певним чином трансформувалися. Більша частина – це люди, які вичікуютьГригорій Швед
– Погляди прихильників «ДНР» певним чином трансформувалися. Більша частина – це люди, які вичікують. Зрозумівши, що вони, можливо, не були стовідсотково праві, коли в травні прийшли на так званий референдум, на цьому етапі зізнатися у власній неправоті вони не можуть. Тому й визнати свої помилки вони також не готові.
Маріуполь досить-таки прагматичне місто. Прагматично вони розуміють, що в окремої «ДНР» немає перспектив економічних. Бо Маріуполь – це металургійні комбінати, яким потрібні ринки збуту, торгівля через портГригорій Швед
Ще є невелика категорія людей, які більш-менш кардинально змінили свої погляди. Свого часу вони були прихильниками «ДНР» та інтеграції з Росією. Але побачивши, що не все так просто, і варіантів з кримськими пенсіями і зарплатами бюджетникам тут очікувати не доводиться – змінили свою позицію. Адже Маріуполь досить-таки прагматичне місто. І прагматично вони розуміють, що в окремої «ДНР» немає перспектив економічних. Бо Маріуполь – це металургійні комбінати, яким потрібні ринки збуту, торгівля через порт. А життя у такому собі «Придністровї-2» перекриває шляхи до цивілізованих методів ведення бізнесу. І тоді спрацював прагматизм: нас не беруть у Росію, «ДНР» нам не підходить – отже, треба лишатися в Україні.
– Як на звільненій частині Донбасу сприйняли інформацію, що відтепер на окуповані територію не виплачуватимуть пенсії та інші соціальні виплати?
Маріупольці ж не ставляться до донеччан як до людей з іншої держави – вони їм співчуваютьГригорій Швед
– З одного боку, певна частина зітхнула із полегшенням, бо в пенсіонерів Маріуполя нема тих проблем, як у пенсіонерів Донецька: їм не треба кудись їхати, десь зупинятися, стояти в чергу в соцзабезі, потім картку в банку відкривати. З іншого – міграція пенсіонерська з окупованих територій у той же Маріуполь викликає незадоволення не «понаєхавшими» пенсіонерами, а тим, що стоять черги по декілька сотень осіб. Вже прохолодно – а люди стоять на вулиці, соціальні працівники не встигають, доводиться чергу займати о четвертій ранку… І це все переадресовується як негатив на адресу київської влади, яка змусила людей їхати. Адже маріупольці ж не ставляться до донеччан як до людей з іншої держави – вони їм співчувають.
– А як змінювалася позиція чиновництва Донбасу?
– Патріотизм і проукраїнські настрої чиновники зараз виявляють доволі активно: виходять на різні громадські акції, на мітинги. Один з напрямків роботи більшості колишніх керівників-регіоналів – це допомога армії, хоча, мабуть, обсяги цієї допомоги неспівставні з допомогою з боку волонтерів.
Знаю, що коли захопили Новоазовський район, то керівництво місцевої райдержадміністрації було відсторонене й ізольоване. Мають місце й казуси. Нещодавно на сайті Донецької облдержадміністрації з’явилася заява про те, що так звана міністр соціальної політки так званої «ДНР» не є співробітником Донецької ОДА. Мовляв, ця жіночка звільнилася з облдержадміністрації за згодою сторін. А так званим міністром так званої «ДНР» вона стала ледве не наступного дня.
