«ДНР» та «ЛНР» – це загальновизнані терористичні організації» ‒ мер Маріуполя

Міський голова Маріуполя Юрій Хотлубей відкидає звинувачення, що місцева влада причетна до організації «референдуму» 11 травня. Натамість, в інтерв’ю Радіо Свобода він зазначив, що Маріуполь ‒ єдине велике місто Донецької області, де відбулися президентські вибори.

– Як для міста Маріуполь минули ті два місяця, коли фактично українська влада його не контролювала?

– Українська влада завжди це місто контролювала. Але ми пережили дуже складні часи. Тому що ті акції, які проводилися, викликали велику тривогу в мешканців нашого міста. Ви знаєте, що тричі відбувалося захоплення міської ради, Ви бачите в якому вона стані зараз. Ви бачите зруйноване приміщення нашої міліції, яка пережила Махно, що виступав з балкона цієї будівлі в свій час, яка пережила війну. Але, на жаль, цей будинок був зруйнований під час всіх тих подій, що сталися в нашому місті.

Ми весь час працювали з нашими мешканцями, з жителями міста в тому плані, щоб знайти якийсь компроміс і не відмовлятися від переговорів. Тобто, ви маєте свою позицію, ви на «референдумі» висловили свою думку – чудово, нема питань, але за два тижні наше місто, єдине в Донецький області, проголосувало за президента. Із 216 виборчих дільниць 203 відкрилися, прийшли керівники виборчих комісій, прийшли члени комісій, не зважаючи на всі погрози на їх адресу. Таким чином вони змогли виконати свій громадянський обов’язок і вибори відбулися. Тобто, в нашому місті формується громадська думка, і ми бачимо зараз, як ті, хто висловлювали свою підтримку «ДНР», абсолютно не маючи уявлення, що це таке…

– Що таке, по-Вашому, «ДНР»?

– В цій конкретній ситуації це ж розшифровка назви «Донецької народної республіки». Але про те, що це таке, ніхто конкретної відповіді не дає. Коли заглибитися у цю тему, то можна побачити, що це буде «сіра» територія, ніким не визнана, і дуже важко буде пристосуватися до нових умов життя людям, які мешкають на цій території.

Люди починають це все розуміти та виправдовувати себе твердженнями на кшталт: «Так це ж ми протест робили!». Навіть якщо так, то давайте виходити з цієї ситуації. Давайте знаходити шляхи, якими можна налагодити життя в місті. Ми весь час, як би на нас не тиснули, стояли за три цінності – за мир і спокій у нашому місті, за єдину Україну і за гарні стосунки з країнами-сусідами. Ми цих принципів дотримувалися і дотримуємося й по сьогодні. Певним чином ми вже переконали наших жителів в тому, що ми зайняли правильну позицію. Я так вважаю, що зараз абсолютна більшість мешканців міста виступає за те, щоб зберегти мир і спокій і жити в єдиній Україні.

– Ви кажете, що потрібно вести переговори. А з ким в «ДНР» можна вести переговори?

– Не з ними. Переговори потрібно вести з мешканцями нашого міста. Тим людям, які ходили на «референдум», потрібно роз’яснювати, що ці справи – дуже серйозні. А люди ставляться до них легковажно. Вони йшли на «референдум» з дітками на руках, стояли в чергах, і не до кінця продумали, що їхня позиція матиме дуже погані наслідки. Коли ми починаємо переконувати цих людей, ми дійсно отримуємо результати.

– Хто має представляти громадськість? Мер?

– Ні, навіщо? Для цього є громадські організації, їх зараз дуже багато. Є і діти війни, і ветерани, які ще пам’ятають радянські часи. І вони мріють, щоб життя знову було таким, як тоді. Але ж життя змінилося. І вже Росія не та. І їхні олігархи нічим не кращі за наших. Можна сказати, що в цій ситуації ми вже не повернемо ті часи, що були. І навіщо їх повертати, якщо треба рухатися вперед?

І які можуть бути переговори з «ДНР»? «ДНР» та «ЛНР» – це загальновизнані терористичні організації, тому вирішенням проблеми може бути тільки спілкування з жителями нашого міста.

– Ваші опоненти кажуть, що за сприяння міської влади відбувся «референдум» 11 травня і зараз влада уникає вирішень злободенних питань, концентруючись на чомусь побічному.

– Наші опоненти можуть казати що завгодно. Щодо «референдуму» в нас є офіційні звернення від районних адміністрацій – було всього 4 дільниці, де проходив «референдум». Це були будинки районних адміністрацій. І щодо кожного приміщення керівник районної адміністрації офіційно звертався до прокуратури, міліції та Служби безпеки з тим, що приміщення було захоплене силою, зі зброєю, і там організували «референдум». Були офіційні звернення, і в цій ситуації звинувачувати владу в тому, що силою хтось захопив якесь приміщення, чи спалив будинок міськради, чи зруйнував будинок нашої міліції – побійтеся Бога.

Те, що опоненти можуть казати… По-перше, я їх ніколи не бачив – ані на барикадах, коли палили приміщення міліції, ані десь під час інших подій, тобто вони відсиджувалися вдома на диванах чи активно обговорювали проблеми в інтернеті. А потім стали героями. Тепер намагаються з’ясувати стосунки. Але це ж в принципі неправильно. Ну і зважайте на те, що Маріуполь – єдине місто в Донецькій і Луганській областях, де пройшли вибори президента. П’ятсот тисяч мешканців – і відбулися вибори. Чогось наші опоненти про це не згадують. Може, думають, що вибори самі по собі відбулися. Вибори ми організували, районні адміністрації підбирали приміщення, потім їх забезпечили всім необхідним і вирішили це питання.