Київ – В Україні – понад десять тисяч внутрішніх переселенців, з них третина – діти. Про це повідомив світову спільноту помічник генерального секретаря ООН з питань прав людини Іван Шимонович, який відвідав Україну. За даними ООН, переміщення українців з одного регіону в інший розпочалось у березні, напередодні анексії Криму Росією, і стабільно зростає. В останні тижні серед переселенців з’явились і родини з Донбасу, де активно діють не лише російські диверсанти і місцеві сепаратисти, але і звичні бандити, від яких місцева міліція не може чи не хоче їх захистити.
ООН, ОБСЄ, Євросоюз і США закликають сторони конфлікту до порозуміння і дотримання прав і свобод людини, висловлюють підтримку київській владі, обіцяють допомогти переселенцям – але поза полями політики, слів і зброї тисячі людей опиняються посеред душевної пустелі, сам-на-сам зі своїми проблемами.
Кримчанини Микола Владзімірський – письменник, журналіст, громадський діяч, автор сайту «Українське життя в Севастополі», був змушений переїхати до Києва напередодні так званого «кримського референдуму». У розмові з Радіо Свобода пояснив: про те, що в окупованому росіянами Криму йому не жити, стало очевидним у час відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, за тиждень до так званого референдуму.
«Востаннє українська громада і кримчани, лояльні до української держави, зібрались на 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у Севастополі. Уже починалась окупація. Раптом якісь люди почали бити учасників мітингу. Я якраз пішов проводжати вчителів і це тоді і сталось. Крім того, мені надійшло кілька анонімних дзвінків із невизначеного мобільного номеру, лунали погрози на мою адресу. І я з Севастополя поїхав. Тепер мешкаю у Києві, знімаю квартиру», – розповів Владзімірський.
Навіть у Києві, у вимушеній еміграції, Владзімірський продовжує видавати «Українське життя у Севастополі» в електронному виді. За його словами, у Криму залишилось чимало щирих українських патріотів, яким потрібна підтримка – якщо не фінансова, то бодай моральна, у вигляді публікацій.
Будинок охорони в маєтку Межигір’я колишнього президента України Віктора Януковича заселили переселенці з Криму і з Донбасу. Петро, робітник із Краматорська, переїхав у Центральну Україну, щоб врятувати від імовірного насильства вагітну дружину.
«З приводу Краматорська – там реальна війна. Я втік, дружина вагітна, роботи немає. Я чесно вам скажу: приблизно 80 відсотків населення і Донеччини, і Луганщини проти бандитського розгулу, проти цього бардака, вони за єдину Україну», – розповів Петро Радіо Свобода.
На думку координатора громадської організації «КримSOS» Таміли Ташевої, її краяни, та решта переселенців потребують особливої уваги держави. Влада має допомогти переселенцям адоптуватись на новому місці і налагодити життя.
«Уже зараз мала би існувати програма соціальної адаптації по роботі з цими переселенцями, яких стає все більше. Але я розумію, що її нема у силу різних обставин – і вибори, і складна ситуація на Сході держави».
Кримських татар, які переїхали на материкову України турбує, серед іншого, проблема збереження їхньої мови і культури. Експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов вважає, що це питання мають вирішувати спільно влада, наукова і культурна громадськість усієї України.
«Відкриття кафедри кримськотатарської мови у Національному університеті імені Шевченка, спеціального відділу в Інституті сходознавства НАН України, активна видавнича діяльність, допомога у виданні кримськотатарською мовою на території материкової України, як і спеціальні передачі на українському радіо і телебаченні, присвячені мові й культурі кримських татар – це все має убезпечити кримськотатарський народ і його культуру», – зазначив Данилов у розмові з Радіо Свобода
Переселенцям допомагають волонтери
Серйозність проблем, пов’язаних з переселенням громадян із тимчасово окупованого Криму і «гарячих місць» Донбасу, розуміє влада у Києві. За словами завідувача відділу адміністрації президента України з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації Андрія Іванця, для їх вирішення в органах влади утворено декілька структурних одиниць, які займаються питаннями кримчан, які виїхали на материк.
«Серед позитивних моментів – те, що Міністерство освіти зробило суттєві кроки, щоб полегшити переведення студентів із кримських вузів в інші вузи України на материку. Кримчани, які виїхали в інші міста, можуть без проблем обслуговуватися в медичних закладах – так це працює в Києві», – повідомив чиновник журналістам.
Але комплекс проблем, пов’язаний з масовим переселенням людей з «гарячих точок» – набагато складніший. Це – проблема житла, проблема реєстрації, проблема розблокування банківських карток, працевлаштування і соціальна адаптація у новому місці проживання. Влада, за словами Іванця, тільки починає братися за ці питання, створювати програму, в якій будуть чітко розписані функції відомств, і до здійснення якої залучать громадськість.
Поки головну допомогу вимушеним переселенцям надають громадські активісти. Вони разом з самими переселенцями та урядовцями провели перший Всеукраїнський з’їзд вимушених переселенців у Києві, який прийняв більшість втікачів, – майже 3 тисячі осіб. Більшість сімей з Криму переїжджають до Центральної (45%) і Західної України (26%), хоча частина осіб також були розміщені на півдні та сході.
Міжнародна спільнота: кількість вимушених переселенців в Україні може збільшуватись
Тим часом, Агентство ООН у справах біженців провело оцінку потреб цієї категорії населення і тісно співпрацює з місцевою владою, іншими агенціями ООН і неурядовими організаціями з метою підтримки найбільш постраждалих осіб. Така допомога передбачає надання правових консультацій, інтеграційних грантів для 150 сімей, грошової допомоги для 2000 осіб, а також поліпшення житлових умов для 50 сімей.
Помічник генерального секретаря ООН з питань прав людини Іван Шимонович вважає, що подальша ескалація збільшить кількість жертв і також кількість втікачів з «гарячих точок». Відтак, для України може постати проблема появи значної кількості переселенців, зазначив представник ООН.
Посередник від ОБСЄ Вольфганг Ішингер закликав сепаратистів зупинити насильство, щоб уникнути жертв серед мирного населення, і погодитись на переговори з офіційною владою у Києві і на Донеччині.
«Круглі столи національної єдності, які відбулись у Києві, Харкові і Миколаєві, продемонстрували готовність політиків і громадськості іти на розумні компроміси. Не буде досягнуто порозуміння і компромісів – насильство на Сході України триватиме, і винні у цьому будуть люди, які не хочуть складати зброю. Якщо зброя стрілятиме – з’являться нові жертви і нові внутрішні переселенці, буде підірвано економіку цілої держави», – наголосив Ішингер на брифінгу у кризовому медіа-центрі в Києві.
Але поки чиновники у Києві і у західних столицях обговорюють українську кризу, тисячі людей приїздять до Києва, тікаючи від російських порядків, озброєних бойовиків, палаючих блок-постів. Комусь щастить відразу знайти громадських волонтерів або представників державних органів влади, які їм допомагають з облаштуванням. Хтось ночує на вокзалі, перш ніж отримати підтримку. Але кожному з них болить за те, що відбувається вдома, і кожен сподівається раніше чи пізніше, але повернутись додому.
ООН, ОБСЄ, Євросоюз і США закликають сторони конфлікту до порозуміння і дотримання прав і свобод людини, висловлюють підтримку київській владі, обіцяють допомогти переселенцям – але поза полями політики, слів і зброї тисячі людей опиняються посеред душевної пустелі, сам-на-сам зі своїми проблемами.
Кримчанини Микола Владзімірський – письменник, журналіст, громадський діяч, автор сайту «Українське життя в Севастополі», був змушений переїхати до Києва напередодні так званого «кримського референдуму». У розмові з Радіо Свобода пояснив: про те, що в окупованому росіянами Криму йому не жити, стало очевидним у час відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка, за тиждень до так званого референдуму.
Мені надійшло кілька анонімних дзвінків із невизначеного мобільного номеру, лунали погрози на мою адресу. І я з Севастополя поїхавМикола Владзімірський
«Востаннє українська громада і кримчани, лояльні до української держави, зібрались на 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка у Севастополі. Уже починалась окупація. Раптом якісь люди почали бити учасників мітингу. Я якраз пішов проводжати вчителів і це тоді і сталось. Крім того, мені надійшло кілька анонімних дзвінків із невизначеного мобільного номеру, лунали погрози на мою адресу. І я з Севастополя поїхав. Тепер мешкаю у Києві, знімаю квартиру», – розповів Владзімірський.
Навіть у Києві, у вимушеній еміграції, Владзімірський продовжує видавати «Українське життя у Севастополі» в електронному виді. За його словами, у Криму залишилось чимало щирих українських патріотів, яким потрібна підтримка – якщо не фінансова, то бодай моральна, у вигляді публікацій.
Будинок охорони в маєтку Межигір’я колишнього президента України Віктора Януковича заселили переселенці з Криму і з Донбасу. Петро, робітник із Краматорська, переїхав у Центральну Україну, щоб врятувати від імовірного насильства вагітну дружину.
«З приводу Краматорська – там реальна війна. Я втік, дружина вагітна, роботи немає. Я чесно вам скажу: приблизно 80 відсотків населення і Донеччини, і Луганщини проти бандитського розгулу, проти цього бардака, вони за єдину Україну», – розповів Петро Радіо Свобода.
На думку координатора громадської організації «КримSOS» Таміли Ташевої, її краяни, та решта переселенців потребують особливої уваги держави. Влада має допомогти переселенцям адоптуватись на новому місці і налагодити життя.
Уже зараз мала би існувати програма соціальної адаптації по роботі з цими переселенцямиТаміла Ташева
«Уже зараз мала би існувати програма соціальної адаптації по роботі з цими переселенцями, яких стає все більше. Але я розумію, що її нема у силу різних обставин – і вибори, і складна ситуація на Сході держави».
Кримських татар, які переїхали на материкову України турбує, серед іншого, проблема збереження їхньої мови і культури. Експерт Центру близькосхідних досліджень Сергій Данилов вважає, що це питання мають вирішувати спільно влада, наукова і культурна громадськість усієї України.
«Відкриття кафедри кримськотатарської мови у Національному університеті імені Шевченка, спеціального відділу в Інституті сходознавства НАН України, активна видавнича діяльність, допомога у виданні кримськотатарською мовою на території материкової України, як і спеціальні передачі на українському радіо і телебаченні, присвячені мові й культурі кримських татар – це все має убезпечити кримськотатарський народ і його культуру», – зазначив Данилов у розмові з Радіо Свобода
Переселенцям допомагають волонтери
Серйозність проблем, пов’язаних з переселенням громадян із тимчасово окупованого Криму і «гарячих місць» Донбасу, розуміє влада у Києві. За словами завідувача відділу адміністрації президента України з питань тимчасово окупованої території та соціальної адаптації Андрія Іванця, для їх вирішення в органах влади утворено декілька структурних одиниць, які займаються питаннями кримчан, які виїхали на материк.
Міністерство освіти зробило суттєві кроки, щоб полегшити переведення студентів із кримських вузів в інші вузи України на материкуАндрій Іванець
«Серед позитивних моментів – те, що Міністерство освіти зробило суттєві кроки, щоб полегшити переведення студентів із кримських вузів в інші вузи України на материку. Кримчани, які виїхали в інші міста, можуть без проблем обслуговуватися в медичних закладах – так це працює в Києві», – повідомив чиновник журналістам.
Але комплекс проблем, пов’язаний з масовим переселенням людей з «гарячих точок» – набагато складніший. Це – проблема житла, проблема реєстрації, проблема розблокування банківських карток, працевлаштування і соціальна адаптація у новому місці проживання. Влада, за словами Іванця, тільки починає братися за ці питання, створювати програму, в якій будуть чітко розписані функції відомств, і до здійснення якої залучать громадськість.
Поки головну допомогу вимушеним переселенцям надають громадські активісти. Вони разом з самими переселенцями та урядовцями провели перший Всеукраїнський з’їзд вимушених переселенців у Києві, який прийняв більшість втікачів, – майже 3 тисячі осіб. Більшість сімей з Криму переїжджають до Центральної (45%) і Західної України (26%), хоча частина осіб також були розміщені на півдні та сході.
Міжнародна спільнота: кількість вимушених переселенців в Україні може збільшуватись
Тим часом, Агентство ООН у справах біженців провело оцінку потреб цієї категорії населення і тісно співпрацює з місцевою владою, іншими агенціями ООН і неурядовими організаціями з метою підтримки найбільш постраждалих осіб. Така допомога передбачає надання правових консультацій, інтеграційних грантів для 150 сімей, грошової допомоги для 2000 осіб, а також поліпшення житлових умов для 50 сімей.
Помічник генерального секретаря ООН з питань прав людини Іван Шимонович вважає, що подальша ескалація збільшить кількість жертв і також кількість втікачів з «гарячих точок». Відтак, для України може постати проблема появи значної кількості переселенців, зазначив представник ООН.
Посередник від ОБСЄ Вольфганг Ішингер закликав сепаратистів зупинити насильство, щоб уникнути жертв серед мирного населення, і погодитись на переговори з офіційною владою у Києві і на Донеччині.
Не буде досягнуто порозуміння і компромісів – насильство на Сході України триватиме, і винні у цьому будуть люди, які не хочуть складати зброюВольфганг Ішингер
«Круглі столи національної єдності, які відбулись у Києві, Харкові і Миколаєві, продемонстрували готовність політиків і громадськості іти на розумні компроміси. Не буде досягнуто порозуміння і компромісів – насильство на Сході України триватиме, і винні у цьому будуть люди, які не хочуть складати зброю. Якщо зброя стрілятиме – з’являться нові жертви і нові внутрішні переселенці, буде підірвано економіку цілої держави», – наголосив Ішингер на брифінгу у кризовому медіа-центрі в Києві.
Але поки чиновники у Києві і у західних столицях обговорюють українську кризу, тисячі людей приїздять до Києва, тікаючи від російських порядків, озброєних бойовиків, палаючих блок-постів. Комусь щастить відразу знайти громадських волонтерів або представників державних органів влади, які їм допомагають з облаштуванням. Хтось ночує на вокзалі, перш ніж отримати підтримку. Але кожному з них болить за те, що відбувається вдома, і кожен сподівається раніше чи пізніше, але повернутись додому.
