Владі варто боятися народу – Жадан

Київ – Українська культурна спільнота, що бере участь у Євромайдані, вважає протистояння між мітингувальниками та правоохоронцями на вулиці Грушевського у Києві закономірним. Митці вважають: це – логічне завершення 9 тижнів фактичної бездіяльності опозиції. А революція, що відбувається зараз, – це не державний переворот, а, перш за все, злам у суспільній свідомості.

Учасниця гурту Dakh Daughters Таня Гаврилюк на Майдані від початку акції. Місяць тому вона грала на фортепіано перед «Беркутом» на Лютеранській, а в ніч проти понеділка била у барабани на Грушевського. Музикант каже: попри те, що весь цей час Євромайдан ратував за мирні методи спротиву, необхідність радикальніших дій виявилася неминучою.

«Є таке дивне колективне відчуття, що такі дії мали б викликати у певному прошарку населення, зокрема, у культурної еліти, несхвальні відгуки. Але у тому культурному осередку Києва, до якого належу я, є якась органічна реакція – наче усе, що відбувається – це правильно. Адже ми стоїмо дуже довго – 9 тижнів. Нічого не міняється, в опозиції немає ніякого плану дій. Хлопці, які боронять Майдан – молоді, активні, безстрашні, натреновані за цей час. І є людське відчуття, що це природно. Я підтримую цей протест. Вчора я була там цілу ніч, не кидала «коктейлів Молотова» і не жбурляла каміння, але була з людьми і відчувала, що це хоч і жорстоко, але правильно», – стверджує вона.

Мирний протест закінчився, вважає Таня Гаврилюк. Пролилася кров, ведуться бойові дії, а значить повернення у попередній стан вже не буде, підсумовує музикант.

«У лютому ми будемо жити в іншій країні»

Тим часом режисер Володимир Тихий, один із авторів «майданівського» документального проекту «Вавилон 13», переконаний: до справжньої війни українцям ще далеко. Адже де-факто сутички почалися через те, що мітингувальників не пропускали до урядового кварталу. Однак про те, що відбувається, Володимир Тихий розповідає із захватом.

«Це круто, ніхто цього не очікував. Всі розуміли, що саме так має розвиватися ця тупикова ситуація. Але усі чомусь думали, що це трапиться не з нами, не з українцями, мовляв, ми ж усе терпимо. Але, на жаль, протистояння не оминути. Невелика культурно-соціальна війна в суспільстві має відбутися, тому що це ще не революція, спрямована на зміну влади, а світоглядна. Люди зрозуміли, що світ, який їх оточує, значно цікавіший за систему цінності тих жлобів, які правлять країною. Адже такі люди є на всіх рівнях влади. Зрештою, стало зрозуміло, що наша гідність не дозволяє коритися цій системі», – каже режисер.

Володимир Тихий зауважує: протистоянням на Грушевського протест не завершиться. «Попереду нас очікують цікаві часи. Мені здається, вже у лютому ми будемо жити в іншій країні», – каже він.

Цього разу люди готові стояти до кінця – Жадан

Художник Володимир Кузнєцов також вважає: протест радикалізувався несвідомо. Мовляв, протест так або інакше вже мав свої точки напруження. Тих, хто кидає вибухівку, художник не виправдовує, але каже: потрібно розуміти, що люди на межі. Адже на вулиці вийшли не бойові загони, для яких «життя і смерть рівноцінні», а звичайні, але украй роздратовані люди.

«Просто стояти на Майдані – це одне. Але самі процеси там відбуваються не на сцені, а усередині, в наметах. Без опозиції і без партій – тому що вони не йдуть на контакт з людьми. Цей процес, що відбувається на Грушевського – а що людям залишається? Розвертатися і йти?» – каже Кузнєцов.

Письменник Сергій Жадан, у свою чергу, переконаний: гасла, що відстоював Євромайдан, ніхто не скасовував. А ситуація, що склалася – природній наслідок бездіяльності як влади, так і опозиції.

«Люди не вийшли б на вулиці зі зброєю в руках, якби не були ухвалені ці закони, якби була чітка програма дій від опозиційних лідерів. Я дуже розраховую на те, що влада візьме на себе мужність піти на перемови, і ті вимоги, які зараз висувають демонстранти, знайдуть якесь втілення. Зрозуміло, що інакше люди будуть продовжувати відстоювати свої права. Чим швидше влада зрозуміє справедливість цих вимог, тим меншою кров’ю нам обійдуться ці події», – каже письменник.

Владі варто боятися народу, вважає Жадан. Адже саме це відрізняє Євромайдан від протестів 2004 року – цього разу люди готові стояти до кінця, розповідає письменник. «Дуже не хочеться, щоб проливалася кров, але влада, здається, зробила усе для того, щоб радикалізації подій не можна було уникнути», – зауважує він.

Сергій Жадан каже: відповідальність за це лежить також і на опозиції. Саме їхня бездіяльність, відсутність чіткого плану дій, а головне – глухе небажання дослуховуватись до вимог суспільства, спричинили такий розвиток подій. Тому опозиційні лідери мають піти назустріч людям, вважає письменник. Передусім, тому, що суспільство за рівнем організованості сьогодні значно їх випереджає.