Хто заплатить за культуру в 2014 році?

Київ – Які перспективи має українська культура у новому році? З одного боку, Євромайдан, що став головною суспільною подією 2013-го для багатьох українців, може виявитися початком для якісно нових мистецьких та соціальних проектів. Тим паче, що за час протесту стало ясно: люди готові фінансувати їх самостійно. З іншого боку, без зміни культурної політики у країні такі ініціативи довго існувати не зможуть.

Основі зміни в українському суспільстві, які спричинив Євромайдан, відбуваються не у політичному, а саме в культурному контексті, каже театральний режисер та засновник «Гогольфесту» Владислав Троїцький.

«Люди нарешті почали усвідомлювати себе і свою країну не як ущербну провінцію, а самодостатню нову Україну. Це те, що дає мені надію на те, що Україна віднайшла свою історію, свою правду. З’явився ґрунт для нової свідомості, не інфантильної, а вимогливої до життя і до самого себе. Це породжує іншу кількість і якість культурних проектів у кіно, театрі, літературі та візуальному мистецтві», – вважає він.

Владислав Троїцький зазначає: найцікавіші ініціативи Майдану – низові. Як тільки опозиція намагається їх структурувати, вони зникають, каже він.

«Люди готові фінансувати те, що їм необхідно»

Деякі практики Євромайдану мають усі шанси розвиватися у майбутньому, вважає журналіст сайту «Велика ідея» Катерина Сергацкова. Наприклад, Вільний університет або ІТ-намет, який зібрав підприємців, веб-програмістів та дизайнерів для роботи над різними соціальними проектами. Катерина Сергацкова каже: самоорганізація Майдану – це результат роботи попередніх років. Багато горизонтальних ініціатив, що вже існували, просто стали частиною загальної структури протесту. Більше того – люди виявилися готовими їх підтримати, зауважує журналіст.

«Фінансування деяких потреб Майдану здійснювалося саме через «Спільнокошт» на «Великій ідеї». За три дні нам вдалося зібрати понад 250 тисяч гривень. Для такої платформи це рекорд. Та й для України в цілому теж. Адже для багатьох людей ті ж інтернет-платежі досі видаються чимось сумнівним. Разом з тим, це допомогло. У людей явно є відгук на такі речі – вони готові фінансувати те, що їм необхідно. Адже проект не може існувати на волонтерських засадах завжди. І у майбутньому таких ініціатив буде більше», – розповідає вона.

Катерина Сергацкова каже, що культура стає засобом для реалізації соціально важливих речей.

«За рахунок краудфандингу ми проіснуємо ще рік або два»

Разом з тим, усе це не може компенсувати відсутності грамотної культурної політики у країні, вважає директор Фундації «Центр сучасного мистецтва» Катерина Ботанова. Більшість інвестицій, за рахунок яких існує українська культура – приватні. А приватні гроші, каже вона, практично завжди мають «нечисте» походження. Євромайдан тим часом посилив моральні критерії суспільства, і тепер питання про те, звідки беруться гроші на культуру, стане актуальнішим.

«Потрібно міняти культурну політику держави. Але дилема у тому, що без зміни уряду ми на місцях, по суті, нічого змінити не можемо. Ми маємо підтримувати якісь локальні ініціативи, розвивати те, що без нас просто помре. Справа у тому, що час виводити це на системний рівень», – зауважує критик.

Разом з тим Катерина Ботанова каже, що недооцінювати політику малих кроків теж не можна.

«Той же краудфандинг – це дійсно той рятувальний круг, який допомагає існувати важливим для суспільства речам. Без цих грошей сьогодні нові проекти помруть. Але за рахунок краудфандингу ми проіснуємо ще рік або два. І це в принципі не та схема, що має постійно їх забезпечувати. Адже для того, щоб фінансувати те, що суспільство вважає важливим, існують держава і податки», – зазначає вона.

Тим часом це питання стає для України дедалі гострішим – у проекті державного бюджету на 2014 рік видатки на розвиток культури порівняно із 2012-им роком зменшилися майже вдвічі.