В Узбекистані планують почати програму пошуку майбутніх спортивних талантів шляхом генетичних тестів дітей. Про це в інтерв’ю державній газеті повідомив директор генетичної лабораторії, який розповів, що йдеться про програму під егідою Національної академії наук Узбекистану. Проте багато оглядачів ставлять питання про етичний бік такого відбору та про його ефективність.
Напередодні зимових Олімпійських ігор в російському Сочі, в Узбекистані розповіли, що готуються поставити справу олімпійського резерву країни на наукову основу. Директор генетичної лабораторії Інституту біоорганічної хімії Узбекистану Рустамі Мухамедов розповів, що майбутніх спортсменів будуть відбирати на «молекулярно-генетичному рівні». Як він розказав в інтерв’ю Узбецькій службі Радіо Свобода, практичне застосування цього методу почнеться з 2015 року.
За словами узбецького генетика, група фахівців, що працювала зі спортсменами упродовж останніх двох років, виявила близько 50 генів, що визначають спортивні здібності, завдяки яким і відбиратимуться майбутні чемпіони. За словами Рустамі Мухамедова, ця практика вже давно існує, як на Заході, так і на Сході, де за результатами аналізу крові батькам дітей радять, яким спортом їм краще займатися.
«Розвинуті країни, такі як США, Китай, країни Європейського Союзу, вивчають людський геном і вже виявили гени, які відповідають за успіхи в спорті. Ми хочемо використати ці методи, щоб виявити наших власних майбутніх чемпіонів».
Не дуже ефективно і неетично
Відомий спортивний журналіст та автор бестселера «Спортивний ген» Давид Епштейн говорить, що спадковість дійсно відіграє велику роль у спорті, але на його думку на підставі тестів не можна однозначно сказати, хто стане чемпіоном.
«Насправді ми поняття не маємо, що визначають більшість з генів. Відповідь на питання про спортивні здібності дає фізіологія, а її важко визначити з генів. Це так, якби ви складали пазл, маючи лише один, чи два шматочки з величезної картини, де цих складових може бути сотні, чи тисячі», – пояснює спортивний журналіст.
Генетичні тести викликають питання не лише щодо ефективності, але і щодо етики. Професор етики генетичної науки зі Стокгольмського Університету Торбйорн Тансйо говорить, що такий підхід його серйозно непокоїть.
«Для мене це звучить як один з найшкідливіших способів застосування генетичних технологій у спорті. Але, звичайно, коли ви думаєте про це ви також подумати про наступний крок, коли ви робите генетичні втручання, де ви генетично створюєте героїв для змагань. Виникає найбільш вражаючі питання про моралі спорту і загального питання про фізичне поліпшення людини».
Матеріал підготували Марія Щур, Ron Synovitz та Zamira Eshanova.
Напередодні зимових Олімпійських ігор в російському Сочі, в Узбекистані розповіли, що готуються поставити справу олімпійського резерву країни на наукову основу. Директор генетичної лабораторії Інституту біоорганічної хімії Узбекистану Рустамі Мухамедов розповів, що майбутніх спортсменів будуть відбирати на «молекулярно-генетичному рівні». Як він розказав в інтерв’ю Узбецькій службі Радіо Свобода, практичне застосування цього методу почнеться з 2015 року.
За словами узбецького генетика, група фахівців, що працювала зі спортсменами упродовж останніх двох років, виявила близько 50 генів, що визначають спортивні здібності, завдяки яким і відбиратимуться майбутні чемпіони. За словами Рустамі Мухамедова, ця практика вже давно існує, як на Заході, так і на Сході, де за результатами аналізу крові батькам дітей радять, яким спортом їм краще займатися.
«Розвинуті країни, такі як США, Китай, країни Європейського Союзу, вивчають людський геном і вже виявили гени, які відповідають за успіхи в спорті. Ми хочемо використати ці методи, щоб виявити наших власних майбутніх чемпіонів».
Не дуже ефективно і неетично
Відомий спортивний журналіст та автор бестселера «Спортивний ген» Давид Епштейн говорить, що спадковість дійсно відіграє велику роль у спорті, але на його думку на підставі тестів не можна однозначно сказати, хто стане чемпіоном.
«Насправді ми поняття не маємо, що визначають більшість з генів. Відповідь на питання про спортивні здібності дає фізіологія, а її важко визначити з генів. Це так, якби ви складали пазл, маючи лише один, чи два шматочки з величезної картини, де цих складових може бути сотні, чи тисячі», – пояснює спортивний журналіст.
Генетичні тести викликають питання не лише щодо ефективності, але і щодо етики. Професор етики генетичної науки зі Стокгольмського Університету Торбйорн Тансйо говорить, що такий підхід його серйозно непокоїть.
«Для мене це звучить як один з найшкідливіших способів застосування генетичних технологій у спорті. Але, звичайно, коли ви думаєте про це ви також подумати про наступний крок, коли ви робите генетичні втручання, де ви генетично створюєте героїв для змагань. Виникає найбільш вражаючі питання про моралі спорту і загального питання про фізичне поліпшення людини».
Матеріал підготували Марія Щур, Ron Synovitz та Zamira Eshanova.
