Письменник: «Ми довіряємо церкві не тому, що церква крута, а тому, що все інше – лайно»

Київ – Письменник Валерій Примост про релігійність українців: він переконаний, що проблема релігії зараз полягає в тому, що «вона намагається запропонувати нові форми і не може запропонувати нового змісту».

– День Хрещення Русі в Україні – подія політична чи релігійна?

– Я думаю, що і те, і інше. Взагалі, цей день дуже важливий, тому що прийняття хрещення свого часу визначило нашу історичну долю на весь подальший час.

Хрещення саме по собі не було прийняттям певної релігії, певного формату спілкування з Богом. Це, перш за все, було прийняття цивілізаційного формату. Язичницькі племена, які живуть в своєму дуже простому суспільстві далеко від цивілізаційних центрів, через релігію отримують «спадщину». Ми отримали спадщину від римського світу з писемністю, з книжками, з науковими знаннями, з архітектурою – це все прийшло разом з релігією.

Інша справа, що можна було б більш вдалий формат релігії вибрати…

– Але сьогодні це має обговорюватись в політичній площині чи у форматі релігійної громади?

– А чому ви протиставляєте? Це дуже поєднані речі. Релігія – це інструмент політики перш за все. Релігія – це спосіб так чи інакше керувати людьми, народом. Як ми знаємо, що з 7 мільярдів населення Землі 6 мають релігійну свідомість. Як не використати релігію?

Слухач: Пригадайте, як Володимир насаджував християнство вогнем і мечем. Стільки людей було знищено! Княгиня Ольга спалила село в «найкращих традиціях більшовизму», а її визнають святою. У нас в Конституції чітко і ясно сказано, що держава і школа чітко відділені від церкви і релігії – яке це може бути державне свято? Проблема церкви і віри – це індивідуальна справа кожного.

– З точки зору насадження релігії слухач абсолютно має рацію. Дійсно, будь-яка релігія насаджується дуже жорстоко. З цим сперечатися неможливо. Інша справа, що в історичному сенсі для подальших поколінь ця релігія дала дуже багато.

Насправді роль християнства полягала в тому, що воно принесло в Європу розуміння цінності людського життя, людської душі. Бо для релігії людська душа – це найголовніше. Імперії вмирають, царства вмирають, а людська душа живе вічно. І це саме релігія до нас принесла – повагу до людини.

– Кому більше потрібне святкування Хрещення Русі у Києві?

– Я переконаний, що це більше потрібно Росії. Для Росії це коріння з Київської Русі кардинально важливе для побудови її державної ідеології. Якщо вона втратить це коріння, вона втратить себе. І тому вона буде робити все, що завгодно, для того, щоб втримати це.

– Чи потрібне віруючим українцям таке масштабне святкування дня Хрещення Русі?

– Релігія, спілкування з Богом – це штука дуже індивідуальна і кожен сам робить так, як йому приємно. Робити з цього якесь велике шоу, напевне, неправильно.

З іншого боку, треба сказати, що якщо у величезних мас людей є довіра і повага до їхнього релігійного отця (наприклад, як це відбувається, коли папа Римський кудись приїжджає: видно, що люди реально в це вірять, бо він того вартий, він викликає довіру), тоді, напевне, це добре, тому що люди збираються разом, спілкуються між собою. Створюється відчуття якоїсь позитивної аури. Люди стають кращими в цей момент і світ стає кращим.

Коли ж ми розуміємо, що тут є гра певна, постановочне шоу, це не викликає поваги й довіри.

– Молебні і освячення, офіційні зустрічі і виставки – це не все. Ввечері на День Хрещення Русі запустили важку артилерію, спрямовану на маси. На майдані Незалежності виступили «Аліса», «Брати Карамазови»… Чи можна таким чином привести молодих людей до церкви, до релігії, до віри?

– Я взагалі не думаю, що треба когось кудись вести. Чи потрібно це суспільству?

Якщо в історичній перспективі релігія дійсно була корисною, тому що вона посунула вперед розвиток суспільства, то зараз вона насправді шкодить. Релігія, релігійна свідомість людей разом з релігійними організаціями пригальмовують людський прогрес.

Абсолютно банальний приклад: релігійні люди виступають проти клонування. Воно давно відкрите. Чому воно не використовується? Або генна інженерія… Вони навіть проти штучного запліднення виступають. Якщо ми робимо клонування, ми беремо на себе функцію Бога-творця. Якщо ми використовуємо генну інженерію, ми намагаємося покращити людини, яка створена за образом і подобою Божою. З точки зору релігії це гріх.

Такі речі так чи інакше гальмують розвиток людства. Якщо ми візьмемо мапу світу, на якій визначені країни світу за рівнем релігійної свідомості, і накладемо іншу мапу, де країни за рівнем життя – ці дві мапи практично повністю збігаються. Чим вищий рівень релігійної свідомості, тим нижчий рівень життя. Тому що це завжди пригальмовує.

Якщо ви хочете скинути якусь країну з конкурентної світової боротьби за майбутнє, треба там підтримувати релігійну свідомість. І до побачення! Все!

– А от музикант Олег Карамазов вважає, що церква пропонує сучасній молоді потрібні «альтернативні» цінності…

– Я думаю, що в цьому є великий сенс. Якщо ти хочеш втримати людей від криміналу, можна вести їх до церкви. Але цей вихід добрий, якщо іншого немає. Якщо ми візьмемо Чехію, то ця країна має найнижчий рівень релігійності в Європі (там 12 чи 15% – вони абсолютно нерелігійні люди). При цьому там з криміналом набагато кращі справи, ніж у нас…

Що таке взагалі релігія? Це комплекс недолюбленої дитини. Коли дитина росте без достатньої кількості батьківської любові, вона почувається незахищеною. Коли вона виростає, ця проблема залишається, а батьків поруч вже нема. Тоді вона знаходить Бога. Її спілкування з Богом таке саме, як у дитини з батьками: «Я буду добре поводитися за тими правилами, які ти даєш, а ти мене за це захистиш і даси багато солодких плюшок». Захід знайшов прекрасний спосіб вирішити цю проблему: у них набагато менше «недолюблених» дітей, ніж у нас. В результаті релігійна свідомість на Заході набагато нижча, ніж у нас, а рівень життя і темп розвитку значно вищий.

– Але соціологи говорять, що найбільше з усіх соціальних інститутів довіряють українці саме церкві…

– У мене є свої певні смаки. Є релігійні діячі в Україні, яких я дуже поважаю. Я не стану їх називати. Але вони цього досягають не тим, що поводяться як релігійні діячі, а тому що вони люди правильні – вони чесно живуть, вони шляхетні. Вони так само могли б бути звичайними людьми поруч.

Проблема в тому нашого суспільства, що ми дуже довіряємо церкві не тому, що церква крута, а тому, що все інше – лайно.

– Молодь зазвичай ліберальна. Церква часто відлякує молодих людей реакціями на певні культурні чи соціальні явища… З іншого боку, наприклад, в Росії в місті Кірові встановили в церквах інтернет. Це, як заявляють, для «залучення молодих парафіян». Чи можуть мати якийсь позитивний результат для церкви такі, здавалось би, контроверсійні дії?

– Ситуація дуже проста: це маркетинг, їм треба збільшувати кількість своїх споживачів. Це абсолютно нормально. Для того, щоб це відбулося в Латинській Америці, вони вибрали латиноамериканського папу. Такого в житті ніколи не було. Навіщо це потрібно? – Щоб вся Латинська Америка «з’їхала дахом» і йшла в церкву. Те ж саме і тут відбувається. Треба давати людям «плюшки», щоб вони йшли у церкву.

Проблема релігії зараз полягає в тому, що вона намагається запропонувати нові форми і не може запропонувати нового змісту. Вона розповідає якісь речі, які давно відомі, прожиті і не цікаві.

Я не знаю, який вихід. Можливо, вихід такий, як на Сході (у китайців, у японців) – конфуціанство чи там буддизм. Це ж не релігії. Це такі філософські формати для самовдосконалення. Може, в цьому вихід? Може, не треба розповідати релігійні байки, а треба займатись самовдосконаленням? І починати треба з себе релігійним діячам…