Київ – Яким чином модернізувати українську газотранспортну систему і як її завантажити? Ці питання фахівці обговорювали під час круглого столу у Києві. На переконання експертів, попри будівництво обхідних газопроводів, ГТС України залишається стратегічно важливою. Водночас Україна не робить достатньо для залучення європейських інвестицій й надалі сподівається на компроміс з Росією. Якщо ж Україна таки піде на створення двостороннього газового консорціуму, то, як зазначає дехто з фахівців, вона наступить на «харківські граблі-2».
Можливості української ГТС дозволяють щорічно транспортувати до 19 країн Європи понад 100 мільярдів кубів газу, а у підземних сховищах можна зберігати близько 15 мільярдів кубів для потреб європейських компаній. Відтак, на переконання заступника голови правління компанії «Нафтогаз» Вадима Чупруна, українська ГТС залишатиметься стратегічним об’єктом для транспортування газу до європейських країн, незважаючи на будівництво обхідних газогонів. (Йдеться про «Північний» і «Південний потік»). Зараз українська ГТС не розглядається лише як труба для прийому та передачі російського газу, її функції змінюються докорінно, зазначає Вадим Чупрун.
«По-перше, у перспективі ГТС має забезпечити безперебійне постачання газу на український ринок, – каже Чупрун. – А у перспективі – і сланцевого до Європи. У цьому нас підтримує Європейська комісія. По-друге, зростають сумніви щодо доцільності реалізації таких інфраструктурних проектів, як «Південний потік». Також ви пам’ятаєте приклад «Ямал-Європа-2» і той скандал, який зірвав рішення окремих чинів. А ефективним альтернативним варіантом є модернізація української ГТС».
Deutsche Bank та Ferostal згодні модернізувати ГТС
Вадим Чупрун запевняє при цьому, що наразі модернізація української труби триває. «Ми продовжуємо свій шлях, який розпочали 19 липня 2011 року. Перша черга – це модернізація і реконструкція газопроводу Уренгой-Помари-Ужгород. У 2012 році ми туди вклали понад 100 мільйонів своїх коштів. Зараз ми працюємо над тим, щоб продовжити модернізацію за допомогою німецьких енергетичних компаній – це Ferrostaal та Deutsche Bank, які фінансують нам пілотний проект модернізації газотранспортної системи «Союз». Попереду у нас ще 11 компресорних станцій на газопроводі «Союз».
Більше того, за словами Чупруна, німецький Deutsche Bank та компанія Ferrostaal згодні самостійно профінансувати модернізацію всієї ГТС. За попередніми оцінками, для цього потрібно 5-7 мільярдів доларів, що значно менше, ніж будівництво обхідних газопроводів.
Утім, на думку декого з експертів, невизначеність позиції України у відносинах з російським «Газпромом» заважає відносинам із європейськими партнерами. Окрім цього, каже голова Київського міжнародного енергетичного клубу Олександр Тодійчук, українська сторона поки що не виявляє достатньої зацікавленості для залучення європейських компаній.
«Країни ЄС насторожено ставляться і в питаннях інвестицій у нашу енергетику, у першу чергу, у нашу ГТС і використання підземних сховищ, – говорить Тодійчук. – Пропозиції були дуже мляві, кволі. Україна ще мріє про якийсь хороший компроміс з «Газпромом», тому і не йде рішуче на зустріч ЄС, відповідно і визначає швидкість зустрічного руху».
Україна наступить на «харківські граблі»?
Створення ж двохстороннього газового консорціуму між Україною та Росією, переговори про що зараз ведуться і на чому наполягає російська сторона, на думку багатьох фахівців, було б шкідливим для України. До того ж, зважаючи на тенденції до падіння цін на нафту, ціна російського газу – йдеться про надання знижки у разі створення цього консорціуму – може бути вищою, ніж для європейських споживачів, переконаний директор енергетичних програм центру «Номос» Михайло Гончар.
«Якщо ціни на Brent і Західнотехаську нафту зазнаватимуть зниження під тиском додаткових обсягів нетрадиційної нафти і внаслідок дії окремих країн у Європі, Азії та на Близькому Сході, то середня експортна ціна російського газу знижуватиметься більш динамічно, ніж це очікується. Тобто, ціна газу 260 доларів за тисячу кубів, якщо відбудеться сценарій здачі ГТС, може виявитися близькою, або навіть вищою, ніж для європейських споживачів. Ми наступимо на «харківські граблі-2». Чи варто це робити взагалі?» – переконаний Михайло Гончар.
Між тим, за інформацією академіка НАН України Ігоря Карпа, зараз ефективність української ГТС не перевищує 30 відсотків.
«Ефективність роботи компресорних станцій (коефіцієнт корисної дії) не відповідає кращим світовим стандартам. Ця ситуація не припустима, – наголошує Карп. – Скільки людей працювало? 27 тисяч. Кажуть, що зараз 22 працює. А у «Рургазі», транспортна робота якого була, звісно, менша, ніж нашого трансгазу, але можна порівняти по цифрах? Там працює 2 тисячі 700, що у 10 разів менше. Тож яка ефективність?» – запитує науковець.
Працюю на Радіо Свобода з 2005 року. Укладач та ведуча Ранкової Свободи, пишу на енергетичну та економічну тематику. 2006 року закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. А у 2009-му – Інститут політичних наук.
