Прага – У Празі відбулась прем’єра чеського документального фільму про відому українську родину Клочураків. До цієї сім’ї належали, зокрема, президент Гуцульської республіки Степан Клочурак, його молодший брат – поет і борець за незалежність України Василь Клочурак. Походить із цієї родини і Галина Павловська – відома в Чехії письменниця і кіносценарист. Стрічка про історію роду Клочураків входить до циклу документальних матеріалів про історію родів знаних у Чехії людей. Ініціатором і творцем циклу є перший канал громадського телебачення ČT1.
Ім’я Галини Павловської в Чехії знають усі: письменниця, журналістка, авторка і ведуча низки популярних телепрограм, сценаристка. А ще – донька поета Василя Клочурака, племінниця президента Гуцульської республіки Степана Клочурака. Вона згадує, що батько часто любив повторювати: «Пам’ятай же, ти гуцулка!». Але ніколи раніше ці слова не були такими важливими, як зараз – через багато років, коли Галина ближче довідалась про історію свого роду.
Документальна стрічка «Таємниця роду Галини Павловської» на основі документів і спогадів розповідає про долю Степана Клочурака – головного героя боротьби за незалежну Україну в одному з наймальовничіших країв – у Карпатах, на Гуцульщині в 1918–1919 роках. Президент Гуцульської республіки, комендант Гуцульської сотні УСС, один із міністрів уряду Карпатської України Степан Клочурак з родиною після поразки визвольних змагань був змушений емігрувати, осівши у Празі. Але вже через кілька днів після закінчення Другої світової війни 14 травня 1945 року його у Празі заарештували бійці СМЕРШу, пообіцявши випустити за 20 днів. Відтак Степан Клочурак повернувся з воркутинського ГУЛАГу через 12 років.
Чеські архівісти допомогли, українські – відмовили
У фільмі чеські історики з Інституту вивчення тоталітарних режимів на основі знайдених в архівах документів розповідають, як за братами Степаном і Василем у Чехословаччині стежила комуністична служба безпеки, як позбавили їх права на навчання і працю, якими потаємними шляхами відбувались контакти з родиною, що залишилась в Україні. На жаль, українські архіви відмовили чеським історикам у пошуку родинних документів Клочураків.
«Українські інститути та архіви не йшли назустріч чеським генеалогам. Та все одно, коли я приїхала на батьківщину свого батька, то довідалась від місцевих людей деякі деталі про особливості його характеру і працю, про які не знала, або ж просто тоді, коли батько мені про це розповідав, не надавала цьому такого значення. Коли ж я познайомилась з людьми ближче, коли побачила, якою повагою користується там моя родина, тоді збагнула, що всі ці його натяки були правдою», – розповіла Радіо Свобода Галина Павловська.
З фільму довідуємось, як багато в пошуках документів роду Клочураків допоміг відомий учений-україніст зі Словаччини професор Микола Мушинка, автор книги «Лицар волі» про Степана Клочурака.
Історія родини як дорога додому
У фільмі Галина Павловська мандрує стежками своїх предків, дістається до Музею Степана Клочурака в його рідному селі Чорна Тиса, із хвилюванням розглядає пам’ятник свого дядька Степана Клочурака в самому серці Гуцульського краю – в селищі Ясині на майдані, який носить його ім’я.
«Коли я стояла там на площі, яка носить ім’я нашої родини, мене охопило почуття гордості, що я належу до цієї родини, що в ній були чемні, працьовиті, слухняні люди, яких цікавила освіта і доля інших. Це такий рід просвітителів, і мені потрібно віддати багато зусиль, щоб я не підвела своїх предків», – зауважила Галина Павловська.
Роботою в Україні був схвильований і режисер стрічки Віт Карас. Він ніколи досі не перетинав кордону Європейського Союзу у східному напрямку. Побачене вразило документаліста.
«Повинен сказати, що коли я усвідомив і на власній шкірі відчув, як принижують людей перевірками на кордоні – мені стало жаль цих людей. Я б хотів побажати українцям, щоб їх цього позбавили. Ну а побачене, краса природи Гуцульщини мене вразила, вразили мене також щирі, дружні і відкриті люди. Що стосується роду пані Павловської, то прізвище Клочурак нам відкривало всі двері у всіх містечках і селах, всі люди відразу чітко знали, про кого мова. Досі я мало знав про спільні сторінки історії наших країн, так що і для мене ця робота була дуже повчальною», – розповів він.
Сама Галина Павловська не приховує, що нововіднайдена історія родини для неї – це немов повернення додому. «Вибачте мене, що я так погано говорю. Я б хотіла сказати, що я дуже люблю український народ. Я йому бажаю, щоб його майбутнє життя було гарніше, як його історія», – зауважила вона.
Документальна стрічка про родину Клочураків мала в Чехії широкий розголос. Для нащадків українського роду в Чехії, і не тільки Галини Павловської, а й інших чеських громадян із українським корінням – це важливий імпульс для пошуку власної ідентичності, ближчого знайомства з українською історією.
Ім’я Галини Павловської в Чехії знають усі: письменниця, журналістка, авторка і ведуча низки популярних телепрограм, сценаристка. А ще – донька поета Василя Клочурака, племінниця президента Гуцульської республіки Степана Клочурака. Вона згадує, що батько часто любив повторювати: «Пам’ятай же, ти гуцулка!». Але ніколи раніше ці слова не були такими важливими, як зараз – через багато років, коли Галина ближче довідалась про історію свого роду.
Документальна стрічка «Таємниця роду Галини Павловської» на основі документів і спогадів розповідає про долю Степана Клочурака – головного героя боротьби за незалежну Україну в одному з наймальовничіших країв – у Карпатах, на Гуцульщині в 1918–1919 роках. Президент Гуцульської республіки, комендант Гуцульської сотні УСС, один із міністрів уряду Карпатської України Степан Клочурак з родиною після поразки визвольних змагань був змушений емігрувати, осівши у Празі. Але вже через кілька днів після закінчення Другої світової війни 14 травня 1945 року його у Празі заарештували бійці СМЕРШу, пообіцявши випустити за 20 днів. Відтак Степан Клочурак повернувся з воркутинського ГУЛАГу через 12 років.
Чеські архівісти допомогли, українські – відмовили
У фільмі чеські історики з Інституту вивчення тоталітарних режимів на основі знайдених в архівах документів розповідають, як за братами Степаном і Василем у Чехословаччині стежила комуністична служба безпеки, як позбавили їх права на навчання і працю, якими потаємними шляхами відбувались контакти з родиною, що залишилась в Україні. На жаль, українські архіви відмовили чеським історикам у пошуку родинних документів Клочураків.
«Українські інститути та архіви не йшли назустріч чеським генеалогам. Та все одно, коли я приїхала на батьківщину свого батька, то довідалась від місцевих людей деякі деталі про особливості його характеру і працю, про які не знала, або ж просто тоді, коли батько мені про це розповідав, не надавала цьому такого значення. Коли ж я познайомилась з людьми ближче, коли побачила, якою повагою користується там моя родина, тоді збагнула, що всі ці його натяки були правдою», – розповіла Радіо Свобода Галина Павловська.
З фільму довідуємось, як багато в пошуках документів роду Клочураків допоміг відомий учений-україніст зі Словаччини професор Микола Мушинка, автор книги «Лицар волі» про Степана Клочурака.
Історія родини як дорога додому
У фільмі Галина Павловська мандрує стежками своїх предків, дістається до Музею Степана Клочурака в його рідному селі Чорна Тиса, із хвилюванням розглядає пам’ятник свого дядька Степана Клочурака в самому серці Гуцульського краю – в селищі Ясині на майдані, який носить його ім’я.
«Коли я стояла там на площі, яка носить ім’я нашої родини, мене охопило почуття гордості, що я належу до цієї родини, що в ній були чемні, працьовиті, слухняні люди, яких цікавила освіта і доля інших. Це такий рід просвітителів, і мені потрібно віддати багато зусиль, щоб я не підвела своїх предків», – зауважила Галина Павловська.
Роботою в Україні був схвильований і режисер стрічки Віт Карас. Він ніколи досі не перетинав кордону Європейського Союзу у східному напрямку. Побачене вразило документаліста.
Краса природи Гуцульщини мене вразила, вразили мене також щирі, дружні і відкриті людиВіт Карас
«Повинен сказати, що коли я усвідомив і на власній шкірі відчув, як принижують людей перевірками на кордоні – мені стало жаль цих людей. Я б хотів побажати українцям, щоб їх цього позбавили. Ну а побачене, краса природи Гуцульщини мене вразила, вразили мене також щирі, дружні і відкриті люди. Що стосується роду пані Павловської, то прізвище Клочурак нам відкривало всі двері у всіх містечках і селах, всі люди відразу чітко знали, про кого мова. Досі я мало знав про спільні сторінки історії наших країн, так що і для мене ця робота була дуже повчальною», – розповів він.
Дуже люблю український народ. Бажаю, щоб його майбутнє життя було гарнішеГалина Павловська
Сама Галина Павловська не приховує, що нововіднайдена історія родини для неї – це немов повернення додому. «Вибачте мене, що я так погано говорю. Я б хотіла сказати, що я дуже люблю український народ. Я йому бажаю, щоб його майбутнє життя було гарніше, як його історія», – зауважила вона.
Документальна стрічка про родину Клочураків мала в Чехії широкий розголос. Для нащадків українського роду в Чехії, і не тільки Галини Павловської, а й інших чеських громадян із українським корінням – це важливий імпульс для пошуку власної ідентичності, ближчого знайомства з українською історією.
