Львів – Якщо українці не змінять ставлення до дерев’яних храмів, то за 20 років це унікальне сакральне мистецтво можна буде оглядати лише в альбомах. Такі невтішні прогнози робить отець Севастіян Дмитрух, доктор богослов’я та голова Комісії сакрального мистецтва Львівської архиєпархії УГКЦ.
На сьогодні в Західній Україні налічується близько 2 тисяч дерев’яних храмів. Майже 900 із них – на Львівщині. За роки незалежності лише у Львівській області цілком зруйновано і спалено майже 100 дерев’яних сакральних об’єктів.
Дерев’яний храм, оббитий пластиком, від чого дерево швидко зігнило; золочені верхи церков, що взагалі не притаманно українській традиції, бо покривали ґонтою; перемальований давній іконостас, який потім взагалі викинули; дерев’яна підлога, залита бетоном, від чого кинувся грибок – такою є нинішня дійсність.
«Це не храми руйнуються, їх руйнують люди. Держава не зацікавлена у збереженні пам’яток, якби була зацікавлена, то не дозволяла б будувати кам’яну церкву там, де є дерев’яна. У цьому й потреби немає, бо у селах не мешкає стільки людей. Є деякі села, я можу це називати, де у храмах старий іконостас перемалювали, богомази-вандали обкрадають бідних людей і перемальовують, замість давнього іконостасу зробили з тирсоплити на 10 років. Винні і самі селяни і священики, бо хочуть мати новий храм», – говорить отець Севастіян Дмитрух, який попереджає, що з такими темпами руйнування за 20 років в Україні не буде сакральних мистецьких пам’яток навіть ХХ століття.
У людей відсутня культура ставлення до дерев’яних храмів
Василь Слободян, науковий співробітник Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація», наголошує, що нікого за ці злочини не притягнули до кримінальної відповідальності, ніхто не виявив зловмисників.
Храми витримали століття і не вціліли через відсутність культури і розуміння автентики і унікальності дерев’яних церков, каже Василь Слободян. Бо галицькі, гуцульські, лемківські, буковинські дерев’яні храми дивують світ своїм розмаїттям, витонченістю, тридільною архітектурою. Бо лише в українських церквах є відповідність внутрішнього і зовнішнього простору.
«Хто приїде дивитись на церкву, оббиту пластиком чи бляхою? Ніхто. Таке нікого не цікавить. Щоби змінити цю ситуацію, треба людям закласти у голови, що так не можна робити. Мають бути люди зацікавлені, щоб цю красу зберегти і показувати. Всі дерев’яні церкви, збудовані до 1945 року, мають бути пам’ятками», – зазначив Василь Слободян.
На церквах роблять бізнес – історик
Великої шкоди церквам завдає вогонь. Лише 17 відсотків церков в області обладнані охоронно-пожежною сигналізацією. У державній програмі на 2007–2012 роки з порятунку дерев’яних церков великий перелік заходів, серед них інвентаризація й паспортизація, повний облік дерев’яних церков, але донині цю роботу не зроблено. До того ж відсутня інспекція, яка б стежила за зберіганням храму, не діє закон про охорону культурної спадщини.
«Сьогодні на церквах роблять бізнес, – переконана Оксана Бойко, історик архітектури. – Кажуть, що не справна електрика, але спершу треба, щоб туди поїхали представники влади і подивились, щоб випустили довідкову літературу для людей і туристів. Кажуть, немає грошей, але немає передусім бажання зберегти те, що нам залишилось. Донецьк продукує бляху і її ставлять на дерев’яні храми, викидають наші старі дзвони і встановлюють Воронезькі, які не дзвонять. Будують новий храм на місці старого, щоб був більший, ніж у сусідньому селі. Це бізнес».
Священикам бракує освіченості – депутат
Останні три роки у Львові часто організовують міжнародні конференції, семінари, де мовиться про збереження дерев’яної сакральної архітектури, науковці зустрічаються зі священиками. Однак у рік на Львівщині згорає 5-10 церков. Трапляється й так, що перед підпалом виносять всі церковні атрибути, але зловмисника не знаходять. У Західній Україні за радянських часів згоріло менше церков, ніж за роки незалежності, кажуть експерти.
Голова комісії з питань культури, історико-культурної спадщини Львівської облради Орест Шейка зауважив, що священикам роздали рекомендації, як ставитись до дерев’яного храму.
«У нас багато священиків знань не мають. Представники влади і сільради теж не розуміються, що таке пам’ятки і культура. Бо не лише має гарно храм виглядати, а важливо його зберегти. Ми більше втратили, ніж знаємо», – зазначив депутат.
Із 2009 року мова йде про те, що 16 українських дерев’яних церков, які збереглися у карпатському регіоні України та Польщі, можуть внести у список ЮНЕСКО. Втім, в Україні за цей час храмам не повернуто первісний вигляд. Лише один із восьми у Дрогобичі днями почали реставрувати. Якщо його відреставрують, кажуть експерти, то дрогобицька церква Святого Юрія може стати єдиним дерев’яним храмом у списку ЮНЕСКО на території України. Щоб подивитись решту, потрібно буде їхати до Словаччини, чи Польщі.
На сьогодні в Західній Україні налічується близько 2 тисяч дерев’яних храмів. Майже 900 із них – на Львівщині. За роки незалежності лише у Львівській області цілком зруйновано і спалено майже 100 дерев’яних сакральних об’єктів.
Дерев’яний храм, оббитий пластиком, від чого дерево швидко зігнило; золочені верхи церков, що взагалі не притаманно українській традиції, бо покривали ґонтою; перемальований давній іконостас, який потім взагалі викинули; дерев’яна підлога, залита бетоном, від чого кинувся грибок – такою є нинішня дійсність.
Це не храми руйнуються, їх руйнують люди. Держава не зацікавлена у збереженні пам’ятокСевастіян Дмитрух
«Це не храми руйнуються, їх руйнують люди. Держава не зацікавлена у збереженні пам’яток, якби була зацікавлена, то не дозволяла б будувати кам’яну церкву там, де є дерев’яна. У цьому й потреби немає, бо у селах не мешкає стільки людей. Є деякі села, я можу це називати, де у храмах старий іконостас перемалювали, богомази-вандали обкрадають бідних людей і перемальовують, замість давнього іконостасу зробили з тирсоплити на 10 років. Винні і самі селяни і священики, бо хочуть мати новий храм», – говорить отець Севастіян Дмитрух, який попереджає, що з такими темпами руйнування за 20 років в Україні не буде сакральних мистецьких пам’яток навіть ХХ століття.
У людей відсутня культура ставлення до дерев’яних храмів
Василь Слободян, науковий співробітник Українського регіонального спеціалізованого науково-реставраційного інституту «Укрзахідпроектреставрація», наголошує, що нікого за ці злочини не притягнули до кримінальної відповідальності, ніхто не виявив зловмисників.
Храми витримали століття і не вціліли через відсутність культури і розуміння автентики і унікальності дерев’яних церков, каже Василь Слободян. Бо галицькі, гуцульські, лемківські, буковинські дерев’яні храми дивують світ своїм розмаїттям, витонченістю, тридільною архітектурою. Бо лише в українських церквах є відповідність внутрішнього і зовнішнього простору.
Всі дерев’яні церкви, збудовані до 1945 року, мають бути пам’яткамиВасиль Слободян
«Хто приїде дивитись на церкву, оббиту пластиком чи бляхою? Ніхто. Таке нікого не цікавить. Щоби змінити цю ситуацію, треба людям закласти у голови, що так не можна робити. Мають бути люди зацікавлені, щоб цю красу зберегти і показувати. Всі дерев’яні церкви, збудовані до 1945 року, мають бути пам’ятками», – зазначив Василь Слободян.
На церквах роблять бізнес – історик
Великої шкоди церквам завдає вогонь. Лише 17 відсотків церков в області обладнані охоронно-пожежною сигналізацією. У державній програмі на 2007–2012 роки з порятунку дерев’яних церков великий перелік заходів, серед них інвентаризація й паспортизація, повний облік дерев’яних церков, але донині цю роботу не зроблено. До того ж відсутня інспекція, яка б стежила за зберіганням храму, не діє закон про охорону культурної спадщини.
«Сьогодні на церквах роблять бізнес, – переконана Оксана Бойко, історик архітектури. – Кажуть, що не справна електрика, але спершу треба, щоб туди поїхали представники влади і подивились, щоб випустили довідкову літературу для людей і туристів. Кажуть, немає грошей, але немає передусім бажання зберегти те, що нам залишилось. Донецьк продукує бляху і її ставлять на дерев’яні храми, викидають наші старі дзвони і встановлюють Воронезькі, які не дзвонять. Будують новий храм на місці старого, щоб був більший, ніж у сусідньому селі. Це бізнес».
Священикам бракує освіченості – депутат
Останні три роки у Львові часто організовують міжнародні конференції, семінари, де мовиться про збереження дерев’яної сакральної архітектури, науковці зустрічаються зі священиками. Однак у рік на Львівщині згорає 5-10 церков. Трапляється й так, що перед підпалом виносять всі церковні атрибути, але зловмисника не знаходять. У Західній Україні за радянських часів згоріло менше церков, ніж за роки незалежності, кажуть експерти.
Голова комісії з питань культури, історико-культурної спадщини Львівської облради Орест Шейка зауважив, що священикам роздали рекомендації, як ставитись до дерев’яного храму.
Представники влади і сільради теж не розуміються, що таке пам’ятки і культураОрест Шейка
«У нас багато священиків знань не мають. Представники влади і сільради теж не розуміються, що таке пам’ятки і культура. Бо не лише має гарно храм виглядати, а важливо його зберегти. Ми більше втратили, ніж знаємо», – зазначив депутат.
Із 2009 року мова йде про те, що 16 українських дерев’яних церков, які збереглися у карпатському регіоні України та Польщі, можуть внести у список ЮНЕСКО. Втім, в Україні за цей час храмам не повернуто первісний вигляд. Лише один із восьми у Дрогобичі днями почали реставрувати. Якщо його відреставрують, кажуть експерти, то дрогобицька церква Святого Юрія може стати єдиним дерев’яним храмом у списку ЮНЕСКО на території України. Щоб подивитись решту, потрібно буде їхати до Словаччини, чи Польщі.
