Із 13 до 16 вересня у Львові відбувається Міжнародна конференція «Феномен дерев’яної церкви». Її учасники з України та Польщі оглянуть більшість храмів, які, на їхню думку, заслуговують міжнародного визнання.
Ще кілька років тому українські та польські фахівці відібрали 16 українських дерев’яних храмів як пропозицію до внесення у список Світової спадщини ЮНЕСКО, порівну по обидва боки кордону. Це кращі зразки галицьких, гуцульських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів.
Найстарший з-поміж них – у Потеличах на Львівщині початку XVI століття. Окрасою у списку є церква Святого Юрія XVII століття в Дрогобичі, яка вирізняється багатою бароковою архітектурою, стінописом та іконостасом.
Дерев’яні храми обирали за автентичністю
Обирали церкви за встановленими ЮНЕСКО критеріями: враховуючи автентичність пам’ятки, її стан, матеріали, які використовуються для реставрації і ремонту, та збереження історичного ландшафту.
Усі вісім храмів на території Польщі відреставровані. Тим часом в Україні не зроблено по суті нічого і не передбачено фінансування для реставрації храмів, які перебувають у задовільному стані, зазначив науковий співробітник інституту «Укрзахідпроект» Василь Слободян.
«Перше подання з переліком і описом храмів, яке ми підготували у Львові для ЮНЕСКО, у Києві «зарубали». Я вже не кажу про те, що до приїзду експертів ЮНЕСКО треба було б ці пам’ятки підготувати», – каже науковець.
Польська сторона сприяла Україні в тому, щоб підготувати спільне подання до ЮНЕСКО, яке планують надіслати у січні наступного року. А вже навесні міжнародні експерти оглянуть храми і зроблять свої зауваження.
Якщо обидві країни виконають вказівки ЮНЕСКО, то у 2014 році українські сакральні пам’ятки можуть поповнити світовий список, каже заступник директора Національного інституту спадщини з Варшави Маріуш Чуба. «Якщо Європа і міжнародна спільнота недооцінять українську дерев’яну сакральну архітектуру, то я не розумію тоді, чим та є Європа», – наголосив польський фахівець.
Дерев’яною архітектурою у світі нікого не здивуєш. Вона є і в Японії чи Китаї, і в Європі. Однак українські дерев’яні церкви таки вражають і є унікальними, кажуть експерти.
Феномен галицьких, гуцульських, буковинських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів у тому, що вони надзвичайно різноманітні, зауважив у розмові львівський науковець Василь Слободян. «Ці церкви мають спільну засаду – тридільність. Ні одна інша архітектура світу такого не має: відповідності внутрішнього простору й зовнішнього», – переконаний науковець.
Не менш вражає світ і ставлення української держави та українців до сакрального дерев’яного мистецтва. Бо за роки незалежності лише на Львівщині цілком згоріли майже 30 старовинних дерев’яних храмів.
Також на цю тему:
Чи спроможне ЮНЕСКО зупинити руйнацію дерев’яних церков в Україні
У списку ЮНЕСКО – українські церкви в Словаччині
Ще кілька років тому українські та польські фахівці відібрали 16 українських дерев’яних храмів як пропозицію до внесення у список Світової спадщини ЮНЕСКО, порівну по обидва боки кордону. Це кращі зразки галицьких, гуцульських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів.
Найстарший з-поміж них – у Потеличах на Львівщині початку XVI століття. Окрасою у списку є церква Святого Юрія XVII століття в Дрогобичі, яка вирізняється багатою бароковою архітектурою, стінописом та іконостасом.
Дерев’яні храми обирали за автентичністю
Обирали церкви за встановленими ЮНЕСКО критеріями: враховуючи автентичність пам’ятки, її стан, матеріали, які використовуються для реставрації і ремонту, та збереження історичного ландшафту.
Усі вісім храмів на території Польщі відреставровані. Тим часом в Україні не зроблено по суті нічого і не передбачено фінансування для реставрації храмів, які перебувають у задовільному стані, зазначив науковий співробітник інституту «Укрзахідпроект» Василь Слободян.
«Перше подання з переліком і описом храмів, яке ми підготували у Львові для ЮНЕСКО, у Києві «зарубали». Я вже не кажу про те, що до приїзду експертів ЮНЕСКО треба було б ці пам’ятки підготувати», – каже науковець.
Польська сторона сприяла Україні в тому, щоб підготувати спільне подання до ЮНЕСКО, яке планують надіслати у січні наступного року. А вже навесні міжнародні експерти оглянуть храми і зроблять свої зауваження.
Якщо обидві країни виконають вказівки ЮНЕСКО, то у 2014 році українські сакральні пам’ятки можуть поповнити світовий список, каже заступник директора Національного інституту спадщини з Варшави Маріуш Чуба. «Якщо Європа і міжнародна спільнота недооцінять українську дерев’яну сакральну архітектуру, то я не розумію тоді, чим та є Європа», – наголосив польський фахівець.
Село Княже, Сокальський район, Львівська область, церква Св. Миколая, 1782 р. Дерев’яна церква оббита пластиком. Фото 21 вересня 2006 р. Архів О. Бойко
Україна: унікальні пам’ятки занедбаніДерев’яною архітектурою у світі нікого не здивуєш. Вона є і в Японії чи Китаї, і в Європі. Однак українські дерев’яні церкви таки вражають і є унікальними, кажуть експерти.
Феномен галицьких, гуцульських, буковинських, лемківських, бойківських дерев’яних храмів у тому, що вони надзвичайно різноманітні, зауважив у розмові львівський науковець Василь Слободян. «Ці церкви мають спільну засаду – тридільність. Ні одна інша архітектура світу такого не має: відповідності внутрішнього простору й зовнішнього», – переконаний науковець.
Не менш вражає світ і ставлення української держави та українців до сакрального дерев’яного мистецтва. Бо за роки незалежності лише на Львівщині цілком згоріли майже 30 старовинних дерев’яних храмів.
Також на цю тему:
Чи спроможне ЮНЕСКО зупинити руйнацію дерев’яних церков в Україні
У списку ЮНЕСКО – українські церкви в Словаччині