У Лондоні відбулася прем’єра нового фільму про Білорусь зі старою назвою: «Останній диктатор Європи» – так уже давно називають Олександра Лукашенка. Автори фільму сподіваються показати його і в самій Білорусі.
«Лихим вчинкам потрібно одне: яскраве світло», – сказала на прем’єрі фільму «Останній диктатор Європи» в Лондоні його диктор і ведуча, британська актриса Джоанна Ламлі. Як пише сайт громадської ініціативи Free Belarus Now, що стала одним із натхненників фільму, саме цьому й присвячена стрічка, і цьому була присвячена її прем’єра.
Менеджер кампаній цієї ініціативи Сейра Кумз розповіла Радіо Свобода про стрічку: «Це фільм про шлях двох надзвичайних жінок, Еви Некляєвої, дочки одного з кандидатів на президента на виборах 2010 року Володимира Некляєва, та Ірини Богданової, засновниці Free Belarus Now і сестри Андрія Санникова, іншого кандидата, який нині перебуває в ув’язненні в Білорусі. Фільм дійсно розповідає про їхній особистий шлях за минулий рік, який вони пройшли від приватних осіб до громадських діячів руху Free Belarus Now, які роблять усе, що можуть, щоб дістати своїх родичів із в’язниці».
Документальний фільм режисерів Матью Чарльза та Хуана Пассареллі розповідає про придушення владою Білорусі демонстрантів та опозиції після президентських виборів 2010 року, на яких Олександр Лукашенко отримав черговий термін. Частину фільму таємно зняли в самій Білорусі – Матью Чарльз розповів на прем’єрі, як мусив прикинутися студентом російської мови, щоб потрапити нібито на навчання до Мінська, де він жив по сусідству з білоруським КДБ.
Суперечливий Ассанж
Одним із учасників презентації був і засновник сайту WikiLeaks Джуліан Ассанж, якого запросили через те, що в фільмі використаний зміст оприлюднених його сайтом американських службових дипломатичних телеграм про становище в Білорусі. Але, за повідомленнями, наперед оголошена його присутність викликала серйозні застереження з боку принаймні частини білоруської опозиції.
Лондонська газета Evening Standard у день прем’єри нагадала про оприлюднену ще минулого року статтю індійського журналіста Капіла Коміредді, який писав репортаж про Білорусь для американського журналу Tablet. Журналіст наводив слова білоруських опозиціонерів, розлючених через те, що КДБ Білорусі отримав із тих зроблених загальнодоступними телеграм імена активістів і дисидентів, яких відтак почали переслідувати як «зрадників» чи «американських агентів».
Матью Чарльз заявив, однак, що не має доказів про такі звинувачення, а в його фільмі використані тільки ті американські документи, де йдеться про людей, про яких білоруська влада вже знає.
Та, попри таке становище в Білорусі, організатори створення фільму збираються показати його і в самій країн. «Є плани показати його й там, але з очевидних причин я не можу навести подробиць», – каже менеджер кампаній ініціативи Free Belarus Now Сейра Кумз.
«Лихим вчинкам потрібно одне: яскраве світло», – сказала на прем’єрі фільму «Останній диктатор Європи» в Лондоні його диктор і ведуча, британська актриса Джоанна Ламлі. Як пише сайт громадської ініціативи Free Belarus Now, що стала одним із натхненників фільму, саме цьому й присвячена стрічка, і цьому була присвячена її прем’єра.
Менеджер кампаній цієї ініціативи Сейра Кумз розповіла Радіо Свобода про стрічку: «Це фільм про шлях двох надзвичайних жінок, Еви Некляєвої, дочки одного з кандидатів на президента на виборах 2010 року Володимира Некляєва, та Ірини Богданової, засновниці Free Belarus Now і сестри Андрія Санникова, іншого кандидата, який нині перебуває в ув’язненні в Білорусі. Фільм дійсно розповідає про їхній особистий шлях за минулий рік, який вони пройшли від приватних осіб до громадських діячів руху Free Belarus Now, які роблять усе, що можуть, щоб дістати своїх родичів із в’язниці».
Документальний фільм режисерів Матью Чарльза та Хуана Пассареллі розповідає про придушення владою Білорусі демонстрантів та опозиції після президентських виборів 2010 року, на яких Олександр Лукашенко отримав черговий термін. Частину фільму таємно зняли в самій Білорусі – Матью Чарльз розповів на прем’єрі, як мусив прикинутися студентом російської мови, щоб потрапити нібито на навчання до Мінська, де він жив по сусідству з білоруським КДБ.
Суперечливий Ассанж
Одним із учасників презентації був і засновник сайту WikiLeaks Джуліан Ассанж, якого запросили через те, що в фільмі використаний зміст оприлюднених його сайтом американських службових дипломатичних телеграм про становище в Білорусі. Але, за повідомленнями, наперед оголошена його присутність викликала серйозні застереження з боку принаймні частини білоруської опозиції.
Лондонська газета Evening Standard у день прем’єри нагадала про оприлюднену ще минулого року статтю індійського журналіста Капіла Коміредді, який писав репортаж про Білорусь для американського журналу Tablet. Журналіст наводив слова білоруських опозиціонерів, розлючених через те, що КДБ Білорусі отримав із тих зроблених загальнодоступними телеграм імена активістів і дисидентів, яких відтак почали переслідувати як «зрадників» чи «американських агентів».
Матью Чарльз заявив, однак, що не має доказів про такі звинувачення, а в його фільмі використані тільки ті американські документи, де йдеться про людей, про яких білоруська влада вже знає.
Та, попри таке становище в Білорусі, організатори створення фільму збираються показати його і в самій країн. «Є плани показати його й там, але з очевидних причин я не можу навести подробиць», – каже менеджер кампаній ініціативи Free Belarus Now Сейра Кумз.
