Брюссель – Білорусь не сходить із антидемократичного шляху. Європейський Союз, від якого чекали міцного тиску на режим Олександра Лукашенка, констатує, що його можливості вичерпуються. У четвер, обмінюючись думками щодо ситуації у цій державі, представники дипломатичної служби ЄС, Європарламенту, правозахисних організацій та політичні аналітики підбивали невеселі підсумки.
Понад рік минув із того часу, як влада Олександра Лукашенка вдалася до антидемократичних репресій. Попри дипломатичний тиск, вибіркові економічні санкції та замороження стосунків із Заходом, офіційний Мінськ далі веде країну в бік авторитаризму.
Як констатує Ґуннар Віґанд, директор Європейської служби зовнішніх дій, який відповідає за стосунки з Росією, країнами Східного партнерства та Центральної Азії, ситуація далі погіршується.
Громадянські свободи у Білорусі далі обмежують, фінансовій системі загрожує гіперінфляція, а білоруський режим невпинно прагне тримати під контролем будь-які натяки на вплив на країну подій у арабському світі.
Натомість Олександр Лукашенко все більше інтегрує країну до євразійського простору взамін на дешевий газ та грошові кредити з Росії.
Європейські принади й інструменти для диктаторів
Євросоюз таких важелів впливу на Мінськ, як у росіян, не має, каже Ґуннар Віґанд.
«Ви знаєте, які інструменти має європейська зовнішня політика, – пояснює чільний дипломат. – Ми не володіємо державними компаніями, які можуть отримати контроль над ключовими об’єктами країни. Ми не можемо собі дозволити вкидати мільярди в окремі сусідні держави».
Віґанд пояснює, що Європейська служба зовнішніх дій може тільки «базуватися на прагненні людей до створення правового суспільства та бути схожими на країни ЄС, із якими вони сусідять».
На думку представника дипломатичного корпусу об’єднаної Європи, співдружності не залишається нічого іншого, як продовжувати, з одного боку, посилювати тиск на білоруський режим, а з іншого, йти на допомогу правозахисним організаціям, молоді та відчиняти двері Європи пересічним білоруським громадянам.
Професор Маастріхтського університету Жизель Боссе давно займається проблемами демократії у Білорусі, тож пропонує низку шляхів: «Краще використовувати (європейську) фінансову підтримку Білорусі. По-друге, покращити довіру. Третє: ЄС потрібні глибші знання білоруського суспільства та режиму. Четверте: можливо, Європі треба чіткіше формулювати свої цілі».
Європа не має стратегії та волі – євродепутат
Голова місії ЄС у Білорусі Майра Мора тим часом зауважує, що у країні дещо впала активність опозиційних сил. Говорячи про фінансову підтримку громадських організацій, вона каже, що постійно проводяться зустрічі європейських донорів із правозахисними структурами Білорусі.
Євродепутат від Литви Юстас Палецкіс припускає, що було б добре, якби Євросоюз для впливу на владу Білорусі ширше використовував Україну.
Тим часом його колега, депутат від Польщі Яцек Саріюш-Вольський, який є представником міжпарламентської асамблеї «Євронест», застерігає: «Ми втрачаємо геополітичний контекст». «Білорусь мов сендвіч між Росією, яка де-факто не визнає її незалежності, та Євросоюзом, який не має чіткої стратегії та політичної волі відповісти на проблеми Білорусі», – наголошує він.
Нових економічних покарань не буде
Парламентар додає, що співдружності потрібне глибше стратегічне мислення, а не підрахунки фактів порушень у цій країні, на якому ЄС зосереджений.
Щодо прогнозів на майбутнє, європейські дипломати вважають можливим розширення «чорного списку» представників білоруської влади, яким заборонено в’їзд на територію співдружності, а на закордонне майно накладено арешт.
Однак нових економічних санкцій та ембарго, вочевидь, не буде: цього не підтримають деякі європейські країни, з якими білоруські підприємства пожвавлюють комерційні обміни.
Понад рік минув із того часу, як влада Олександра Лукашенка вдалася до антидемократичних репресій. Попри дипломатичний тиск, вибіркові економічні санкції та замороження стосунків із Заходом, офіційний Мінськ далі веде країну в бік авторитаризму.
Як констатує Ґуннар Віґанд, директор Європейської служби зовнішніх дій, який відповідає за стосунки з Росією, країнами Східного партнерства та Центральної Азії, ситуація далі погіршується.
Громадянські свободи у Білорусі далі обмежують, фінансовій системі загрожує гіперінфляція, а білоруський режим невпинно прагне тримати під контролем будь-які натяки на вплив на країну подій у арабському світі.
Натомість Олександр Лукашенко все більше інтегрує країну до євразійського простору взамін на дешевий газ та грошові кредити з Росії.
Європейські принади й інструменти для диктаторів
Євросоюз таких важелів впливу на Мінськ, як у росіян, не має, каже Ґуннар Віґанд.
«Ви знаєте, які інструменти має європейська зовнішня політика, – пояснює чільний дипломат. – Ми не володіємо державними компаніями, які можуть отримати контроль над ключовими об’єктами країни. Ми не можемо собі дозволити вкидати мільярди в окремі сусідні держави».
Віґанд пояснює, що Європейська служба зовнішніх дій може тільки «базуватися на прагненні людей до створення правового суспільства та бути схожими на країни ЄС, із якими вони сусідять».
На думку представника дипломатичного корпусу об’єднаної Європи, співдружності не залишається нічого іншого, як продовжувати, з одного боку, посилювати тиск на білоруський режим, а з іншого, йти на допомогу правозахисним організаціям, молоді та відчиняти двері Європи пересічним білоруським громадянам.
Професор Маастріхтського університету Жизель Боссе давно займається проблемами демократії у Білорусі, тож пропонує низку шляхів: «Краще використовувати (європейську) фінансову підтримку Білорусі. По-друге, покращити довіру. Третє: ЄС потрібні глибші знання білоруського суспільства та режиму. Четверте: можливо, Європі треба чіткіше формулювати свої цілі».
Європа не має стратегії та волі – євродепутат
Голова місії ЄС у Білорусі Майра Мора тим часом зауважує, що у країні дещо впала активність опозиційних сил. Говорячи про фінансову підтримку громадських організацій, вона каже, що постійно проводяться зустрічі європейських донорів із правозахисними структурами Білорусі.
Євродепутат від Литви Юстас Палецкіс припускає, що було б добре, якби Євросоюз для впливу на владу Білорусі ширше використовував Україну.
Тим часом його колега, депутат від Польщі Яцек Саріюш-Вольський, який є представником міжпарламентської асамблеї «Євронест», застерігає: «Ми втрачаємо геополітичний контекст». «Білорусь мов сендвіч між Росією, яка де-факто не визнає її незалежності, та Євросоюзом, який не має чіткої стратегії та політичної волі відповісти на проблеми Білорусі», – наголошує він.
Нових економічних покарань не буде
Парламентар додає, що співдружності потрібне глибше стратегічне мислення, а не підрахунки фактів порушень у цій країні, на якому ЄС зосереджений.
Щодо прогнозів на майбутнє, європейські дипломати вважають можливим розширення «чорного списку» представників білоруської влади, яким заборонено в’їзд на територію співдружності, а на закордонне майно накладено арешт.
Однак нових економічних санкцій та ембарго, вочевидь, не буде: цього не підтримають деякі європейські країни, з якими білоруські підприємства пожвавлюють комерційні обміни.
