Не встигли у Литві опублікувати прізвища колишніх резервістів КДБ, як офіційний сайт Центру дослідження геноциду і опору «впав» під натиском запитів. Його роботу вже відновлено. Тож нині кожен охочий може знову ознайомитися з іменами 238 осіб, яких КДБ тримало у резерві. Раніше литовська влада вже опублікувала імена, біографії й фотографії співробітників спецслужб у Литві.
І через 20 років після падіння радянського режиму та відновлення незалежності Литви інтерес до тоталітарного минулого не спадає. Не встиг уряд країни у вівторок опублікувати список резервістів КДБ, як понад 30 тисяч відвідувачів ринули на сайт http://www.kgbveikla.lt
Серед опублікованих прізвищ – відомі особи: колишній міністр закордонних справ Антанас Вальоніс та колишній голова департаменту державної безпеки Арвідас Поцюс.
На думку прем’єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса, публікації такого роду в інтернеті – це знак поваги до потерпілих від репресивних радянських органів. У списку, який опублікував Центр досліджень геноциду і опору жителів Литви, 238 прізвищ резервістів КДБ, в основному, це молодші офіцери, свого часу перебували у резерві Комітету державної безпеки Литовської РСР.
Оприлюднені публікації стосуються, здебільшого, періоду 1960–1980 років. У документах розповідається про механізми й методи роботи спецслужб.
У списку, опублікованому цього тижня, йдеться лише про тих осіб, які вирішили не визнавати свою співпрацю з органами. Тих, хто призналися самі, виявилося набагато більше: півтори тисячі осіб. Інформація про них не розголошується. Виняток був тільки тоді, коли такий колишній агент хотів посісти державну посаду чи бути обраним. Але і цей ценз тривав лише 10 років.
Шкодять підозри, а не правда
Супротивники оприлюднення вважають, що подібні публікації вносять розбрат у суспільство. Проте голова Центру Біруте Бураускайте вважає інакше.
«Правда не розколює суспільство. Тому що підозри набагато небезпечніші, ніж знання. Або якщо людина була завербована, то, можливо, не мала іншого виходу, але робила найменше зло в цій ситуації. Незнання і міфологія вчиняють більше шкоди», – зазначає Біруте Бураускайте.
2010 року литовський сейм зобов’язав Центр досліджень геноциду та опору надати розголос архівним документам КДБ і таким чином завершити процес люстрації в країні, яка майже 50 років перебувала під радянським режимом.
І через 20 років після падіння радянського режиму та відновлення незалежності Литви інтерес до тоталітарного минулого не спадає. Не встиг уряд країни у вівторок опублікувати список резервістів КДБ, як понад 30 тисяч відвідувачів ринули на сайт http://www.kgbveikla.lt
Серед опублікованих прізвищ – відомі особи: колишній міністр закордонних справ Антанас Вальоніс та колишній голова департаменту державної безпеки Арвідас Поцюс.
На думку прем’єр-міністра Литви Андрюса Кубілюса, публікації такого роду в інтернеті – це знак поваги до потерпілих від репресивних радянських органів. У списку, який опублікував Центр досліджень геноциду і опору жителів Литви, 238 прізвищ резервістів КДБ, в основному, це молодші офіцери, свого часу перебували у резерві Комітету державної безпеки Литовської РСР.
Оприлюднені публікації стосуються, здебільшого, періоду 1960–1980 років. У документах розповідається про механізми й методи роботи спецслужб.
У списку, опублікованому цього тижня, йдеться лише про тих осіб, які вирішили не визнавати свою співпрацю з органами. Тих, хто призналися самі, виявилося набагато більше: півтори тисячі осіб. Інформація про них не розголошується. Виняток був тільки тоді, коли такий колишній агент хотів посісти державну посаду чи бути обраним. Але і цей ценз тривав лише 10 років.
Шкодять підозри, а не правда
Супротивники оприлюднення вважають, що подібні публікації вносять розбрат у суспільство. Проте голова Центру Біруте Бураускайте вважає інакше.
«Правда не розколює суспільство. Тому що підозри набагато небезпечніші, ніж знання. Або якщо людина була завербована, то, можливо, не мала іншого виходу, але робила найменше зло в цій ситуації. Незнання і міфологія вчиняють більше шкоди», – зазначає Біруте Бураускайте.
2010 року литовський сейм зобов’язав Центр досліджень геноциду та опору надати розголос архівним документам КДБ і таким чином завершити процес люстрації в країні, яка майже 50 років перебувала під радянським режимом.
