«За вашу і нашу свободу!»: презентація архіву демократичної преси Литви та України
Київ – Сьогодні у Києві презентовано унікальний архів української демократичної преси, яку друкувала Литва у час відновлення незалежності України. А це понад 50 газетних видань, листівок, відозв Народного руху України, Української Гельсінської групи та інших національно-демократичних і правозахисних організацій. Архів зберіг один із засновників національно-визвольного руху Литви («Саюдісу»), нині посол в Україні Петрас Вайтєкунас.
Посол Литви в Україні Петрас Вайтєкунас (праворуч), Київ, 19 грудня 2011 року
19 грудня у Києві було чути привітання литовських та українських патріотів: «За нашу і вашу свободу!». Це гасло багато означає для тих, хто відстоював незалежність Литви у 1990 році та у січні 1991 року, і для тих, хто тоді підтримував Литву на мітингах в українських містах. Про ті буремні події, про співпрацю національно-визвольних рухів України та Литви і розповідає експозиція, зібрана Петрасом Вайтєкунасом.
Він сподівається, що архів знадобиться молодим дослідникам, які вивчатимуть історію українсько-литовських відносин і спільну боротьбу за відновлення Незалежності обох держав: «Його (архів) треба оцифрувати і викласти в інтернет, для вільного доступу. Було б непогано в українських та литовських наукових та освітніх установах виставити цей архів, зробити виставки у вишах та наукових інститутах. Адже цей архів свідчить, що Україна не отримала, а справді виборола незалежність!» – каже посол.
Архів Петраса Вайтєкунаса. Друковані видання демократичних організацій України 1989-1991 років
Спогади про бойову романтику
Також в архіві посла листівки та світлини, зроблені українськими студентами у Вільнюсі, коли радянські танки стояли довкола Сейму Литви у січні 91-го. Член Української студентської спілки – учасник оборони Сейму у січні 91-го року Євген Дикий у розмові з Радіо Свобода згадав ті події: «Згадується ніч перед присягою нашого добровольчого загону, вельми холодна ніч, січень надворі був. Ми,українські студенти, мали присягати на вірність Литовській Республіці. І от серед ночі, коли знялися з чергування на даху парламенту, де ми чергували на випадок нападу радянського десанту, згадали: присягати ж треба литовською мовою! О першій годині ночі ми сиділи з тодішнім першим фактично міністром оборони Андрісом Буткявічусом. Мені було тоді сімнадцять років, а Андресові «аж тридцятка». І він текст присяги перекладав з литовської російською мовою, а я з цього підстрочнику перекладав з російської українською. І о восьмій годині ранку наш загін урочисто присягнув під двома прапорами – Литовської Республіки і тоді ще не державним, а «петлюрівсько-бандерівським» забороненим українським прапором!».
Співпраця молоді як запорука поглиблення відносин між Києвом та Вільнюсом
З ініціативи Євгена Дикого, нині історика, наступного року молоді науковці Педагогічних університетів Литви та України розпочнуть роботу над посібником для викладачів історії. А отже, як і сподівається Петрас Вайтекунас, зібраний ним архів друкованих демократичних видань знадобиться для співпраці між Україною і Литвою.
«Маю надію, що мої українські побратими зроблять свій внесок у публікацію матеріалів тих, ще не віддалених від нас, часів, наприклад, щодо співпраці та дружби між литовським «Саюдісом» та Народним рухом України», – каже Вайтєкунас. Його ідею підтримав український політик і громадський діяч Микола Поровський: днями друком вийшла його книга «За нашу і вашу волю», присвячена подіям у Литві та Україні у 1989 – 1991 роках.
